Краще б Петлюра реінкарнувався в Медведчука замість в Ющенка
Власне кажучи, я вже його хочу давно. Від перших днів незалежності. П’ятнадцять років маразму спонукають хотіти ще дужче. Хтось усі ці п’ятнадцять років хоче Шарон Стовн, а я – Піночета. Але не так. Тобто хочу не так, як можна хотіти Шарон Стовн. А так, як можна хотіти Месію.
Україні потрібні герої, а жінки народжують бухгалтерів. Можливо, ми приречені на бухгалтерів? Починаючи з Петлюри. Бухгалтера Петлюру, нерішучого і слабака, невдаху і тюхтія, оточеного "любими друзями", замінив бухгалтер Ющенко. Усі негативні і позитивні риси Петлюри лягають на образ Ющенка, наче влиті. У мене навіть таке враження, що це реінкарнований батько Симон. При чому водночас із цілою зграєю реінкарнованих "любих друзів". Петлюру і Ющенка вирізняє глибока порядність, доброта, щирість, відсутність захланності" руки" які ніколи не крали" і скромність у побуті. Хоча, якщо по-правді, то на дідька лисого мені здалися усі ці чудові риси в людини, яка вирішила, що може керувати державою?
Чи може чорне стати білим? Може, якщо чорне випрати спочатку у "Меморандумі"" а потім – в "Універсалі" та ще й у такій чудовій пральці" як "Наша Україна". І ось уже випраний" накрохмалений і випрасуваний Янукович" ставши біленьким і пухнастим у дружньому колективі прачок" радісно обнімається з "мілашкою" Зваричем. Як проффесор з проффесором. Тисне дружню лапу Ющенкові" чи то пак "шкодливому коту Леопольду", "тріпачу" і "трусу": "А давай жити дружно!". І всі "щурі" і "козли", побравшись за руки" кружляють у святковому хороводі. І не страшний нашій пральці жоден калгон" навіть Ківалов" а оновленого Дона" який з натхненням глаголить про світлі ідеали Майдану" і Луценко не вкусить.
А ще ж не так давно наш реінкарнований Петлюра мружив мудре чоло в задумі: "Мене турбує питання, чи не є проблемою для українців окремі епізоди з біографії людини, що претендує на найвищу державну посаду"" або: "У нас прем'єр-міністри діляться на тих, хто сидів у тюрмі, і тих, хто не сидів. Так от, я – прем'єр-міністр, який не сидів у тюрмі". А що – сидіти в дупі почесніше? І за які такі гріхи ми теж змушені опинитися там саме?
Петлюра і Ющенко відзначалися ще однією характерною рисою: вони будь-яку свою перемогу завиграшки перетворювали на поразку. Легко і невимушено.
Ось тому я хочу Піночета. Щоб прийшов і склеїв розколоту країну" насадив квадратно-гніздовим способом національну ідею" раз і назавжди заборонив компартію" позносив би усі ленінські бовдури" стер з лиця землі усі сліди савєтської ідеології" ввів кримінальну відповідальність за носіння портретів Нікалая Втарова" Лєніна і Сталіна" за антиукраїнську пропаганду в українських ЗМІ" покінчив із п’ятою колоною у вигляді Московського патріархату" а потім сам пішов у відставку. Так" як це зробив чілійський диктатор.
Смішно звучали звинувачення на адресу генерала Піночета. Виявляється, за його наказом було створено спеціальний підрозділ з грізною назвою "Караван смерті", який виловлював комуняк і замість того, аби оздобити ними гілляки" скидав з гелікоптера в океан. Загинуло таким чином аж... 75 осіб. Але завдяки Піночетові Чілі не стало на шлях Куби, бо тоді б загинули сотні тисяч, не рахуючи того, в яких би злиднях довелося потім жити.
Що таке 75 осіб? У нас в одній лише армії щороку гине понад сотню юнаків. І нічого. Ніхто не б’є на сполох" і ще жоден генерал за це не сів. А скільки шахтарів загинуло на Донбасі? А ще жоден тамтешній піночетик-власник шахти не опинився за ґратами. За влади Кучми політиків" журналістів і бізнесменів загинуло не менше" а то й більше. І все якось Рудому Панькові зійшло з рук.
Можливо" якби до влади прийшов наш український Піночет" то теж загинуло б 75 осіб. І кожен з нас міг би навіть скласти їхній список. І" я так думаю" що коли б цей список звести докупи" то цифра б щонайменше подвоїлася. Але яка б тоді благодать нарешті настала!
А так" мусимо жити там" де і наш Президент – в дупі. Тепло" затишно" дощ не мочить" можна й не нарікати. А все чому? Та тому" що Петлюра замість реінкарнуватися в Ющенка краще б реінкарнувався в Медведчука. От тоді б і вийшов український Піночет – перейнятий національною ідеєю" патріот" який водночас може бути хитрим лисом з гострими зубами.
І" можливо, коли нашому доброму" нашому щирому Президентові нарешті оголосять імпічмент" народ знову стрепенеться і на захист НАШОГО, РІДНОГО невдахи Ющенка знову рушать маси на Київ. А, можливо, що й ні. Бо регіонали теж не дурні – дерибанячи країну, уже не забудуть про те, що треба час від часу якусь кістку кинути й у народ: підняти пенсії на десять гривень, здешевити газ на копійку...
Іван Васюник недавно порівняв Ющенка з Авраамом Лінкольном, який об’єднав Північ із Півднем Америки. Я не знаю, чи пан Васюник добре обдумав те своє порівняння, бо кінець Лінкольна мене мало надихає. Зрештою" як і кінець Петлюри.
Чи хтось не знає часом" у кого реінкарнувався Шварцбард?
Це я так" для інформації. Нічого особистого.