Блог | Україна вижила майже дивом

Багато хто чекав, що Україна довго не протягне. Ще хтось очікував, що вона піде за своїми пост-радянськими сусідами і відкине демократію. Замість цього Україна вижила як демократична держава, хоч і недосконала.

Її виживання і демократична консолідація значною мірою пов'язані з тим, що в 1991-2014 роках Україні щастило на порівняно сприятливі геополітичні умови.

Росія, єдина загроза існуванню України, була в сум'ятті в єльцинську епоху. І до 2014 року путінська Росія, хоч і була далеко не добрим сусідом, але утримувалася від прямої інтервенції, - пише Олександр Мотиль, передає Gazeta.ua.

Європа в цілому і Східна, зокрема, були в періоді стабільності та процвітання. Розширення НАТО і ЄС це наочно демонстрували.

Сполучені Штати зберігали своє лідерство в регіоні, і відносини Заходу з Росією були в цілому конструктивні.

І нарешті українці, вірніше, українське громадянське суспільство, постійно боролося з корупцією і некомпетентністю уряду і впроваджувало його підзвітність, демократію, толерантність і прозорість.

У ці порівняно стабільні роки українські еліти не зуміли перебудувати державу або вказати їй шлях до розвитку її колосального потенціалу. Натомість їхнє правління відрізнялося некомпетентністю, корупцією і хижацтвом. Апогей злочинності еліти і нефункціональності держави припав на три роки бездарного правління Віктора Януковича в 2010-2014 роках.

Читайте: Україна може не дожити до 50-ї річниці незалежності

Революційний Євромайдан докорінно перевернув цей статус-кво догори дном. По-перше, цей рух наполіг на праві народу обирати своїх лідерів, і цим спровокував Кремль на військове захоплення Криму і Донбасу.

По-друге, порушення Кремлем міжнародного права і подальша російсько-українська війна змусили Захід стати на бік України.

По-третє, Революція і Війна потужно пробудили національну самосвідомість українців. Змусили їх уперше з 1991 року вибирати, на чиєму вони боці: України чи Росії. Переважна більшість вибрала Україну.

За іронією, Путін змусив політичні еліти України нарешті серйозно взятися за системні реформи. Відбулось маленьке диво - Україна за два роки після Євромайдану змінилася більше, ніж за попередні 23 роки. Політичні сили показали себе досить позитивно у впровадженні серйозних економічних, політичних і культурних змін.

Вони, можливо, навіть могли б вирішити проблеми корупції та законності. Більшість українців відмовляються визнавати реальність цих змін. Здебільшого через те, що корумповані відсторонені від влади еліти уникли правосуддя і розплати. Але це не скасовує очевидність змін.

Незважаючи на те, що Революція і Війна справили позитивний вплив на шлях України, змусивши нарешті еліти приймати складні рішення, вони також поставили ці еліти і громадянське суспільство перед безпрецедентною загрозою: відкритий російський імперіалізм.

У 1990-і адміністрація Єльцина була підозріло стурбована становищем російських і російськомовних у так званому "ближньому зарубіжжі".

Поки путінський режим не став зовсім фашистським наприкінці 2000-х, він демонстрував своє неприйняття українського суверенітету, використовуючи енергоресурси як зброю. Всі маски були зірвані і дипломатичні люб'язності закінчилися зі вторгненням Путіна в Україну в кінці лютого 2014.

Читайте: Війну не можна зупинити без компромісу з сепаратистами

Майже дивом Україна зуміла поставити на ноги справжню армію, явити тисячі волонтерів і зупинити напад Росії. Нинішня ситуація на Сході - це серйозна перемога України, незважаючи на те, що вона заплатила за неї життями ні в чому не винних солдатів і цивільних. Вона зупинила одну з найбільших армій світу і одного з наймерзотніших диктаторів. Це - досягнення, яке більшості європейців навряд чи під силу. Але все ж, це короткострокова перемога.

Щоб бути в змозі постійно стримувати Росію, Україна повинна посилити свою економіку. Вона має стати східноєвропейським тигром із двозначними показниками зростання. Без цього українська економіка не зможе винести довгострокові заходи в сфері безпеки, щоб зупинити російський імперіалізм.

Економічні реформи, таким чином, є незамінними для політичного і національного виживання. І оскільки швидке економічне зростання неможливе за нездоланої корупції, боротьба проти неї є необхідною для виживання України.

У той час, як українські солдати щодня гинуть на Донбасі, українці повинні відповісти на рубежі наступних своїх 25 років на питання:

- Реформувати економіку і боротися з корупцією буде простіше й ефективніше з окупованим Донбасом чи без нього?

- З Донбасом чи без нього ці реформи будуть стійкіші?

- Національне та політичне виживання буде імовірнішим з окупованим Донбасом або без нього?

Майбутнє країни залежить від правильних відповідей на ці питання.

Вперше з 1991 року Україна має можливість вирватися з російської орбіти і перетворитися на справді самодостатню, демократичну і процвітаючу державу. Соромно і трагічно буде, якщо українці пожертвують своєю державністю, національною ідентичністю і процвітанням на вівтарі якоїсь уявної "священної" територіальної цілісності, і тим самим повернуться в імперське лоно путінської Росії.