Блог | Сам дурак, чи Давайте жити дружно?
Богдан Яременко виступив з розумним аналізом ситуації щодо заяви Сенату Республіки Польща у справі подій на Волині 1943 року. Однак з наївним рецептом виходу з цієї ситуації. Але ось його теза:
"Не переконаний, що заява Верховної Ради України у відповідь на Постанову польського Сенату про "геноцид" поляків "на територіях Другої республіки" - це хороша ідея.
Якщо примітизувати, то заява українського парламенту може бути або "сам дурак", або "давайте жити мирно". "Сам дурак" - не варіант. Польща країна дружня, вестися на провокації і загострювати штучно створену напругу, резону немає.
"Давайте жити мирно" - це вже не працює. Ми жили мирно (усі взаємні прощення і примирення, які ми пережили на усіх рівнях) і раптом в польському парламенті з’явилися сили, які просто наплювали на прогрес останніх десятиліть. Звичайно, у них немає ніяких намірів вести примирливий спокійний діалог з Україною, українським парламентом чи українським народом. Вони вже стали на шлях звинувачень і сходити з нього - за це і спонсори грошей не дадуть, і перед виборцями обличчя втратиш… "Кто виноват" - ясно.
А от з "что делать" проблемки. Ось який рецепт: "Більш-менш прийнятним способом реагування українського парламенту могла би бути організація серйозної наукової конференції щодо історичних проблем українсько-польських відносин. Зважений і спокійний аналіз істориків міг би залягти в основу звернення до парламентів обох країни. І на основі думки та порад науковців можна було б пробувати шукати подальші кроки примирення чи розв’язання конфліктної ситуації, створеної Сенатом Польщі".
Але цього вже було-перебуло. Це коли вперше стикаєшся з цією проблемою, то гадаєш, що це вперше.
Читайте: Россия не достигла своей цели
Як на мене, то ніякі історики цього питання не розв’яжуть, пане Богдане. Повторюю - цього було-перебуло. І взагалі справа про юридичну кваліфікацію цих подій. І ви як дипломат мали б це знати. Юридичний термін "геноцид", а Сенат РП претендує на таку кваліфікацію подій і ніяку іншу, - може бути застосований до подій на Волині 1945 року тільки за вироком міжнародного трибуналу, створеного ООН і у відповідності з міжнародним законодавством. На сьогодні так було кваліфіковано тільки два випадки геноциду - в Руанді і у випадку Сребреніци (і то тут були спекуляції). Але було дотримано всіх процедур. І так само має бути і в даному випадку, якщо ми хочемо отримати правочинну відповідь самим собі, що ж це було. А не займатися перетягуванням канату чи мірянням мегалітрами крові.
Тільки такий шлях заб’є осикового кола у багаторічні безплідні історичні, публіцистичні, літературні, політиканські дискусії-спекуляції. Знову віддати це питання в руки "поважних" істориків, це все одно, що "поважних" письменників чи поетів. Не можна і далі перебувати в ілюзії, що історія це строга наука, коли від цього залежить життя тисяч громадян. А сьогодні це питання втрати Україною свого союзника - Польщі. І не тільки... Безголових політичних спекулянтів і провокаторів Путіна нічого не зупинить.
І тих, хто стверджує, що жертв було 100 тисяч і то тільки з однієї сторони, і тих, хто взагалі заперечує причетність до будь-яких жертв своїх улюблених героїв. Склад злочину можуть встановити тільки спеціалізовані прокурори (як у Польському Інституті національної пам’яті - до речі, відкривши десятки "справ по Волині", вони на даний момент не довели до суду ні однієї!) і відповідний міжнародний трибунал. В ситуації, що склалася тільки про це і слід говорити, а не про белетристику.
