Все. Дочекалися. Хто чого. Одні – ті, хто живе на долари, широкого і щедрого зорепаду лафи, коли за безцінь можна придбати масу різного і корисного товару, харчів і т.д, і т.п. Другі - ті, що мають скажені зарплати і хабарі – деяке применшення своїх прибутків. Ну то й що? Як приплило, так і поплило. Колись знову повернеться. Треті – масу нещасть. Їм вже ніщо не повернеться ніколи. Першими під удар масового розорення потрапили дрібні підприємці, особливо ті, що працюють з імпортом і змушені основну масу виручки віддавати на оренду. У них немає ніяких запасів, щоб перечекати-пересидіти лиху пору. Треба платити, треба продавати. А хто, скажіть, зараз заплатить за майку 2500 гривень, якщо вона в закупці коштувала 10 доларів? Тобто рівно стільки, за скільки закуплена в зарубіжного фабриканта. Звичайно, ніхто. Звичайно, коли долар продавався в Україні по 1 гривні 78 копійок (за прем’єрства Лазаренка) і навіть, коли по чотири з гаком гривні (за прем’єрства Пустовойтенка), то в гривнях складалася помірна ціна.

Тоді перший пустовойтівський обвал гривні понад у два рази, як до того і астрономічний обвал купона, пройшов для переважної маси населення майже непомітно. В житті українців мало чого значила зарубіжна валюта. І все більш-менш справедливо регулювалося внутрішніми пропозицією і попитом.

Інакше сталося, коли гривню обвалив третій президент Ющенко. Прем’єра Тимошенко винною не називаю тому, що вона якраз була категорично проти. І поступок Ющенка разом з його головою нацбанку Стельмахом був несподіваним і в першу чергу викликаним не економічним становищем, а мерзенною користю і політичною ціллю. Ющенко, розумів, що через зло, яке вже накоїв в Україні, президентом не стане ніколи. І вирішив, обрушити таким чином авторитет своєї політичної сили, загалом усіх помаранчевих, щоб зіграти на руку Януковичу. В надії на непереслідування і всепрощення, чого і досяг. Ось тоді, коли вже багато бізнесу було зав’язане на долар і євро, коли Україна вже була вщерть заповнена іноземними якісними товарами (придбаними, звичайно, за валюту), коли послуги банків, орендодавців стали рахуватися в тій же валюті, ось тоді і сталася перша катастрофа в українському бізнесі. Якщо при Кучмі (попри його особистий клептоманський характер, жадібність і заохочення її в масах різних правників та фіскалів, значну складність навіть спрощеної системи оподаткування) все ж дрібний та середній бізнес розвивався, то при Ющенку і його наступниках став падати. Але навіть тоді, обезсилений, він зіграв позитивну роль для населення і держави і, на жаль, для того ж Ющенка. Якщо б ціни на товари тоді підвищилися рівнозначно адміністративному росту ціни долара, то ще тоді населення винесло б того Ющенка разом з тим же Стельмахом на руках, і майже на десятиліття раніше розпочалася смітникова люстрація. Та трупом лягли маси підприємств і підприємців, але цін на товари не підвищили.

Звичайно, це робилося не з доброї волі. Вже тоді була відпрацьована чиновниками та олігархами маса так би мовити, "захисних" механізмів у вигляді обов’язкової високої оренди, податків і внесків, штрафів, незабезпеченням працездатного населення працевлаштуваннь, за яких, щоб вижити, людина за безцінь спускала останнє. Як за війни. Вишукувала по кутках, вигрібала, щоб прожити ще день, ще день…

Читайте:

50 грн/$ мы увидим уже в марте . Кабмин загоняет экономику в тень

Сьогодні до започаткованих Ющенком бід додалася війна. З Ющенкових 8 гривень ціна долара зросла до 25 і... Один знайомий на днях похвастався, що в одному із торгівельних центрів купив шубу, яка в закупці коштувала 25 тисяч доларів, за 25 тисяч гривень. Тобто за нинішнім курсом вона лише в тій же закупці мала б коштувати 625 тисяч гривень. Але я не поздоровив його з вдалим придбанням. По-перше, це все-таки був спровокований державою чистий грабіж, по-друге, він поспішив. Очікується ще більше падіння цін на товари. І воно триватиме доти, поки цю землю не покине останній підприємець. Не важно, переставиться в інші країни чи на той світ. Крім скаженої інфляції його в гроб заганяють нинішня Верховна Рада та уряд, які не те, що повернулися до грабіжницьких правових норм щодо дрібного і середнього бізнесу періоду Кучми, до чиновницького свавілля періоду Ющенка, а ще й понищили поліпшення періоду Януковича. Останній спростив обов’язкову звітність, відмінив штрафи, призупинив корупцію. Нинішні ж, начебто наші майданівські власті, поступили навпаки. Ускладнили звітність, наростили штрафи, посилили втручання в бізнес різного чиновництва, що напряму має розвиввати корупцію. Не випадково, що світ по рівню несвободи бізнесу нашу країну поставив на одне із останніх місць, неподалік від Північної Кореї. Хоч і раніше в цьому рейтингу ми стояли не надто високо.

Чого ж чекати надалі окрім повного знищення підприємництва? Звичайно, того, що завжди буває за тим, коли зникає такий клас населення - своєрідна прокладка між владою і народом, яка негативні наслідки прорахунків і навіть зловживання влади переносить на собі, пом’якшує катастрофу від росту цін, долає безробіття. Треба чекати нарощення силової ролі держави. Це потрібно для того, щоб тримати в узді маси зголоднілого і обуреного населення. І місцевий світ поділиться на два класи – високих чиновників (в тому числі й силовиків), а маси різної чиновної дрібноти разом з робочим голодним людом складуть другий клас. Якщо ж цей люд ще не забезпечить влада роботою, то його замінить клас бомжів.

А поки що ті, хто має гроші, радійте. Скупляйте за безцінь, пийте і їжте, водіть подруг, гуляйте по борделях. Спішить пожити. Недовго залишилося.

Читайте все новости по теме "Девальвация гривни" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости