Больше всего в Донецкой области: Опендатабот назвал количество церквей УПЦ МП в Украине. Карта
В течение полномасштабной войны их количество уменьшилось только на 685 общин.
Ціни на продукти, на все, зашкалюють… Моя бабуся рятувала моркву - чистила, терла і в морозилку пакувала. Передала і мені з собою (взяла нечищену).
Сьогодні на Голосієво у бабусі купила із старенької торбинки 3 склянки квасолі - стушкувати з морквою і домашнім кетчупом.
Бабуся така ніяковіюча, в хустинці, сидить на бордюрі з буряками і торбинкою квасолі. Питаю: "Звідки?". Каже: "Аж з-під Білої Церкви".
Руки такі… Як у моєї покійної колись - покручені, порепані і чорні від землі, яка в'їлася у всі тріщинки.
Питаю: "Скільки?". А вона так боязко коситься на "професійну перекупку" поряд (вона там завжди стоїть, а ця бабуся вперше, я кожний день ходжу з роботи, всіх знаю).
Каже: "По чотири… Хотіла по шість, так свариться" (Чому - не зрозуміла. Чи то перекупити в неї хотіла, чи не знаю).
Заплатила їй 15 (якби не треба було втиснути в ту суму, що залишалася, ще купу всього, то і 20 би віддала).
Вона в такий старенький кульочок вибрала все до зернинки з торбочки, якраз ледве 3 склянки стало. ТАК дякувала...
Йшла і ревіла… Що таке ті 15 гривень? Що на них взагалі купиш…
Я розумію, що в батьків є діти, і це їх обов'язок турбуватися. І я не знаю, чому у них це не виходить - різні є обставини. І не звинувачую нікого - просто так було, і так є досі…
Згадалися 80-ті роки. Як я була малою, і ми чекали з батьком автобуса на районній автостанції.
І приїжджали з сіл такі зігнуті, з такими от руками… Діставали в привокзальній крамниці носові хустинки, зав'язані у вузлик, розв'язували його і довго зосереджено рахували радянські копійки і тих кілька дрібних карбованців… Щоб купити "городського хліба" і ще, як вистачить, якоїсь тюльки чи "праніків"… А потім завдавали зав'язане у вузлик рядно на плечі (бо навіть торбина не у всіх була) і їхали додому.
І як тоді мені, ще дитині, було боляче і шкода їх, отак і досі за кожного "аборигена" у мене особливо крається серце.
І кожна хустинка, і фартушок примушують його щеміти… Бо вони для мене, як спільна доля українського селянства з часів Шевченка (і до нього) і донині. І згадується мені все їх важке життя… І моїх, і чужих бабусь і дідусів…
І плачу.
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...
Мы в Telegram! Подписывайся! Читай только лучшее!
В течение полномасштабной войны их количество уменьшилось только на 685 общин.
Катастрофические события на поле боя опаснее для Путина, чем потеря национальных окраин РФ
Россия не имеет достаточно сил, чтобы осуществить серьезное наступление до 9 мая
Скорпионы получат неожиданные прибыли, а Весы воплотят давние мечты