Блог | Чому Путін провокує держави НАТО

Президент Росії Путін патологічно не сприймає існування НАТО. Одне тільки нагадування про Північноатлантичний оборонний альянс діє на нього, як червона ганчірка на бика. І Путіна починає аж пересмикувати.

Мені пощастило вперше побувати в складі групи українських журналістів у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі у березні 1998 року. Ця поїздка була організована Центром інформації та документації НАТО в Україні. І перше, що кидалося у вічі, як злагоджено, чітко та відповідально діють натівські військові. Вони не "служать", а працюють. Оскільки захищати свою країну для них важлива і почесна робота.

Потім було ще декілька поїздок до штаб-квартири НАТО. І щоразу вражало, як чітко і зручно організовані місця праці та комфортне перебування на роботі військових країн НАТО. Вони знали навіщо тут, для чого це роблять, відчували за собою підтримку своїх держав та були впевнені у тому, що в разі якогось непередбачуваного випадку, їхні сім’ї не залишаться один на один зі своїми проблемами.

Тоді, у 1998 році, здавалося, що за 5, чи максимум 10 років, Україна буде членом НАТО. Але не могло і в голову прийти, що мине аж 18 років, а Київ навіть і не наважиться подати заявку на вступ до Альянсу. Тепер же Москва вповні відіграється на Україні за наше не членство у НАТО.

Читайте: Зачем НАТО продолжает вести переговоры с Россией

Не дивлячись на те, що Росія не може по-справжньому конкурувати з НАТО, не будучи членом Альянсу, наша держава опинилася один на один з путінською імперською агресією. Парадоксальність цієї ситуації в тому, що Путін не маючи на це сили, всерівно весь час провокує держави НАТО.

Звісно, можна пояснити це тим, що лідер Росії ще й досі живе у вигаданому радянською пропагандою світі. У якому НАТО, як було найбільшим ворогом вже давно неіснуючої держави СРСР, так і до цього часу залишається ворогом Росії. А те, що він нещодавно заявив, що Росія не буде вступати в гонку озброєнь з НАТО, означає лише, що Путін обов’язково спробує це зробити. І сотні мільярдів, з і так ослабленої економічно Росії в результаті путінської військової авантюри в Україні, підуть не на покращення соціальних стандартів життя пересічних росіян, а на військові "потреби" Кремля, розробки нових видів озброєння і збільшення можливостей ядерної зброї на полі бою.

Росія ніколи не визнає істини і перевертає все по-своєму. Адже сьогодні потреби армії Путін перекриває за рахунок різкого падіння рівня життя російського населення. А велика частина нафтогазових грошей йде на військових та вторгнення Російської Федерації в Україну.

Путін весь час лякає НАТО симетричними відповідями. Проте сильний лідер ніколи не опускається до публічних залякувань, і це означає, що у нього просто немає інших аргументів для демонстрації своєї "сили" перед тими, кого він дуже боїться. Водночас Путін чудово розуміє, що Росія, у такому стані, в якому вона зараз перебуває, ніякої широкомасштабної війни дозволити собі не може. А масштабна економічна криза, яка нині назріває, може взагалі порушити створену за роки путінізму систему. Що в результаті здатне ввести Російську Федерацію в стан розпаду, котрий у 2017 цілком може стати відповідником колапсу Російської імперії 1917 року.

Читайте: Россия на саммите НАТО - больная тема

Однак, поки що, Кремль мріє про те, щоб навколо його кордонів знову були чисельні маленькі країни, котрі бояться Росії і тому, як Фінляндія, намагаються за будь-яку ціну дотримуватися нейтралітету.

Але що ж змусить таких натівських щасливчиків, як Польща і країни Балтії, добровільно вийти з-під натівської "парасольки"? Адже у всіх держав, членів колишнього Варшавського договору, залишися великі травми після російського вторгнення, і вони отримавши "страховий поліс НАТО", ніколи від нього не відмовляться. Очевидно, що у Росії немає жодних підстав для того, щоб боятися своїх сусідів.

Єдине чого може боятися Путін і його оточення, що коли вони рано чи пізно будуть змушенні вивести свої війська з Донбасу і Криму, то більше не матимуть можливості зовнішніми конфліктами відвертати увагу громадськості від проблем у себе вдома. Проте, якщо розглядати "програму мінімум" Росії, то вона потенційно буде спроможною повторити в Україні те, що їй вже вдалося в Молдові і Грузії. Мова йде про створення так званого "змороженого конфлікту". Власне "заморожені конфлікти" вже давно є невід’ємною частиною пострадянської російської геополітичної стратегії. "Заморожений конфлікт" робить країну менш привабливою в якості потенційного військового, чи економічного партнера для конкуруючих країн і міжнародних організацій. І, м’яко кажучи", Європейський Союз і НАТО, не будуть у захваті від свого нового члена, який не в змозі контролювати свою територію.

Хоче існують і винятки з цього правила. Мова йде про Кіпр, котрий став членом Євросоюзу, не дивлячись на те, що його частину окупувала Туреччина, яка сама є членом НАТО. Можна сказати, що російські офіційні особи ніколи не були спроможними виразно пояснити по пунктах, чому саме вони так бояться розширення НАТО. А всі їхні "аргументи", дуже легко розбиваються об посилання на реальні приклади з геополітики і історії.

Читайте: Чего опасается Россия

Якщо гіпотетично уявити, що держави НАТО дійсно хотіли підпорядкувати собі Росію, то вони могли б це зробити дуже легко, зовсім не вдаючись до військових засобів. Оскільки основна слабкість Росії – це її економіка, яка залежить від торгівлі з Заходом та є у 15-20 разів меншою, ніж економіки країн ЄС і США. Захід може взагалі відмовитись від торгівлі з Росією, різко знижуючи доходи федерального бюджету Росії. Та й зараз Росія відчуває дефіцит бюджету, який не може бути стійким у довгостроковій перспективі.

Уся логіка "побоювання НАТО" вже дуже дорого обійшлася для Росії, якій тепер нізвідки залучати інвестиції до своєї хворої економіки. Демонстративні спроби Москви стати противагою НАТО викликають побоювання на Заході і зменшують бажання взагалі торгувати з Росією. Це примножує збитки і наносить величезну шкоду довгостроковій репутації Росії, як надійного партнера.

Однак Путіну неможливо пояснити, що якби собі уявити на хвилину, що раптом майже всі країни світу стали членами НАТО, то в Альянсу і тоді не було б жодних намірів нападати на Росію. Навіщо? Адже сьогодні головне не розміри територій, а доступ до модерних технології та рівень освіченості, професійної підготовленості і дієздатності населення. То навіщо державам НАТО був би такий баласт, як Росія з деградованим і алкоголізованим населенням?