УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Леся Василенко
Леся Василенко
Голова ГО "Юридична Сотня", юрист, правозахисник

Блог | Чому держава гальмує порятунок поранених в АТО

Чому держава гальмує порятунок поранених в АТО

Півсотні врятованих рук і ніг, а держава все сумнівається чи виділяти кошти на біотех регенерацію для бійців АТО. І це при тому, що в бюджеті на 2016 рік такі витрати передбачені, а програма, за якою мають виділятись кошти реалізована лише на 15%.

Леся Василенко, Голова ГО "Юридична Сотня"

Дзвінок як завжди тривожний: "Допоможіть, будь-ласка, моєму чоловікові. Він був в АТО". Але, замість стандартних питань про пільги чи оформлення статусу, історія звучить інакше. Мова йде про військовослужбовця з тяжким пораненням, якому пророкують втрату працездатності нижніх кінцівок. Лікарі відправили на реабілітацію і особливо нічого не обіцяють.

Волонтери відвезли бійця в клініку Ілая, де практикується унікальна для України технологія біотех-регенерації тканин (нарощування кісток). Процедура дороговартісна і тривала, але завдяки ній більш як півсотні тяжко поранених в АТО вже повернулися до нормального життя без протезів.

Результат для цього військовослужбовця фактично гарантований. Клініка готова починати лікування, а волонтери ще й гроші знайшли. Тільки от одна проблема: госпіталь бійця на лікування до клініки відпускати відмовляється.

Як виявилося, ситуація є досить типовою. Госпіталь, перебуваючи у статусі військової частини, несе відповідальність за військовослужбовців, які знаходяться на лікуванні. Відповідно, покидати госпіталь, як і будь-яку військову частину, можна лише згідно дозволу командира частини (начальника госпіталя). Переведення в інший лікувальний заклад передбачене лише якщо такий заклад підпорядковується відповідній силовій структурі, тобто є відомчим. В цивільні лікарні, а тим паче в приватні, з військового шпиталю виписують неохоче, хоча б тому що процедура такого переведення не передбачена у військових статутах.

В окремих випадках начальник госпіталю все ж погоджується взяти на себе відповідальність і видає перевідний епікриз. Як правило, це відбувається лише в критичних ситуаціях, коли є однозначна і неухильна загроза життю пораненого, а подальше перебування в госпіталі тільки прискорює летальні наслідки.

Здається, абсолютно нехтується той факт, що для підвищення шансів збереження кінцівок чи відновлення тканин методи біотех-регенерації мають застосовуватись якомога раніше. Натомість, завідуючі відділеннями часто малюють нерадісні перспективи перед своїми пацієнтами, мовляв, хочете лікуватись де-інде - будь-ласка, ось висновок ВЛК (військово-лікарської комісії) про непридатність до військової служби, їдьте в свою частину, хай вас звільняють, і вже як цивільний ідіть і робіть, що хочете.

Така відповідь є абсолютно неприйнятною. Адже п. 11 ст 10 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 3 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" передбачають, що в разі поранення, отриманого під час участі в бойових діях військовослужбовець не може бути звільнений зі служби до остаточного завершення лікування. Протягом цього періоду за військовослужбовцем зберігається грошове забезпечення, він продовжує користуватися правами та соціальними гарантіями, передбаченими для військовослужбовців.

Ще більше обурює, що на практиці механізми переведення в цивільні лікувальні заклади все ж є. В періоди найзапекліших боїв учасників АТО можна було зустріти і в інституті ортопедії, і в хірургії та трансплантології імені Шалімова, а (цивільна) лікарня ім. Мечникова в Дніпрі і до сьогодні виконує функції госпіталя.

Чому ж тоді переведення на лікування в клініку Ілая у лікарів військових шпиталів не викликає особливого ентузіазму? Найочевиднішим поясненням є недовіра до сучасної технології та необізнаність щодо методів лікування.

Дійсно, як можна просто віддати військовослужбовця в якусь приватну клініку, де лікування коштує шалених грошей, при цьому не розуміючи до кінця, що ж там будуть робити. Такий суб'єктивний протекціонізм з боку лікарів був би похвальним, якби технології біотех-реабілітації та регенерації не вивчалися в Україні вже понад 10 років, та якби не існувало позитивного досвіду їх застосування саме у військових госпіталях США. Варто зазначити, що клініка "Ілая" отримала ліцензію на надання послуг з біотехнологічної регенерації ще у 2012 році.

В такому контексті, логічніше було б якби хірурги, травматологи та реабілітологи військових шпиталів, навпаки, докладали зусиль до розвитку практики застосування передових технологій та розширювали можливості лікування військовослужбовців.

Хоча є лікарі, які визнають високу ефективність застосування клітинної регенерації. Проте, тут виникає інша проблема: лікарі військових шпиталів починають турбуватися про вартість лікування.

"Що будете робити як у волонтерів закінчаться кошти на лікування і більше зібрати не вдасться?" Цілком слушне запитання. Собівартість однієї операції може сягати 20 тисяч дол. США, - сума непідйомна для середньостатистичного українця.

Сьогодні витрати на лікування продовжують покриватися за рахунок волонтерських коштів, зібраних завдяки народному проекту Давида Арахамії (People's Project). А для викорінення будь-яких сумнівів щодо оплати та зняття тягаря з волонтерів у державному бюджеті на 2016 рік були передбачені кошти на біорегенерацію.

Для викорінення будь-яких сумнівів щодо оплати та зняття тягаря з волонтерів у державному бюджеті на 2016 рік були передбачені кошти на біорегенерацію. А саме були внесені зміни до бюджетної програми, направленої на протезування закордоном. Згідно внесених поправок 150 млн грн бюджетних коштів за бюджетною програмою "Протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, а також регенерація для окремих категорій громадян, які брали участь в антитерористичній операції та/або у забезпеченні її проведення і втратили функціональні можливості кінцівки або кінцівок", затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України від 30 березня 2016 року № 315/405 (Далі – Програма), повинні розподілятися за потребою на протезування бійців, у тому числі на вирощування кісток пораненим бійцям, проте з цих коштів на біотех-регенерацію досі не було витрачено жодної копійки.

Хоча бюджет був остаточно затверджений ще у лютому 2016 року Порядку виділення коштів на регенерацію біологічних тканин досі немає. Це при тому, що зміни до Постанови КМУ №518 від 01.10.16 "Деякі питання протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, окремих категорій громадян, які брали участь в антитерористичній опрації та/або забезпеченні її проведення і втратили функціональні можливості кінцівки або кінцівок" Міністерство соціальної політики України розробило майже одразу.

Проблема полягає в отриманні погоджень від центральних органів виконавчої влади, як того вимагає п. 5 § 33 Глави 2 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою КМУ № 950 від 18.07.2007. Перший раз на погодження проект змін до порядку виділення коштів на протезування були направлені ще до міністра А. Яценюка. У зв'язку зі зміною уряду процедуру подання Проекту змін до Постанови №518 довелося повторити. Погодження не надало Міністерство фінансів України. Неофіційна версія відмови полягає в незрозумілості розрахунків при оплаті біотех-регенерації. У представників Міністерства фінансів виникають питання за що потрібно платити: за кількість вирощених клітин, за нову кістку чи за час проведений в клініці.

Враховуючи, що до проекту внесення змін до Постанови №518 надаються пояснювальні матеріали та листи з роз'ясненнями розрахунків, У серпні 2016 року Міністерство соціальної політики подало проект внесення змін до Постанови №518 на повторне погодження порядку виділення коштів. Ну що ж. чекаємо.

Звісно, можна було б не зважати на чергові бюрократичні затримки і, може навіть, не піднімати питання державної підтримки, якби волонтерських коштів було вдосталь. Проте, коли збір навіть кількох тисяч гривень займає майже місяць, пораненим бійцям нічого не залишається, крім як покладати надію на державу. Тим більше, що в держави на це є кошти. Згідно даних Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, станом на липень 2016 року, за Програмою на протезування закордоном використано лише 18 млн гривень. Тобто 132 млн гривень залишається невикористаними. Не варто, напевне, нагадувати, що всі невикористані кошти в кінці року підлягають поверненню, а якщо кошти за конкретною Програмою повертаються, то ,відповідно, висновок - в такій кількості їх виділяти немає потреби. Отже, висока вірогідність того, що на наступний рік розмір коштів на Програму з протезування закордоном буде суттєво зменшений.

Такий сценарій буде надзвичайно прикрим, оскільки в умовах війни програми лікування, реабілітації та регенерації повинні отримувати додаткове фінансування. Пораненим бійцям повинна приділятися особлива увага та надаватися доступ до найякіснішої медицини. Залучення ресурсів приватних клінік, які використовують унікальні передові технології має стати нормою в системі медичного забезпечення військовослужбовців. Такий підхід дозволить забезпечити не лише якісні медичні послуги Захисникам України, але і дасть суттєвий поштовх розвитку вітчизняної медицини загалом.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...