Летючий корабель із Кривенькою Качечкою
"Божественний Дар треба використовувати для дрібниць,
головних речей треба домагатися власними силами.
Це так класно і стильно підпалити цигарку від клацання пальців"
Сергій Левитаненко "Хмиз"
Літературна основа - це підґрунтя культури.
Якщо хтось не вірить, що Земля стоїть на Киті, який утримує трьох слонів, той - дурень!
Колись Мері Шеллі написала свого Доктора Франкенштейна. Невеличку повістину для насолоди обраних.
З тих пір про Доктора знято сотні фільмів, поставлено декілька сотень вистав, а скільки разів цей образ використовували письменники-втікачі від власних світів - навіть не злічити!
А Барон Мюнхгаузен! ... Хіба можна перелічити усі твори, де цей персонаж використали незграбно чи доцільно?
Тартаренові із Тараскону не пощастило, але це - мистецькі розборки. Проблема у іншому, і розмова про інше.
Чому українські персонажі не стали всесвітніми брендами? Чому наш Котигорошко, Іван-Побиван, Козак Мамарига, на прикладі життя яких я із дитинства виховувався, чахнуть на задвірках світової культури? Як на мене, образно вони сильніші за Франкенштейна!
Значить, проблема у нас, недолугих розповсюджувачах, перманентних салоїдах на чиємусь "довєрії"!
Як писав видатний український поет та громадянин:
В нас не було Байрона, ми Гюго не мали -
Славу нашу ворони у степах склювали.
Не прийшли до козаків Данти і Шекспіри -
Бо розумним злидарям ми не мали віри.
Не родили Кіплінга, не творив в нас Ніцше -
Полум’я козацьких душ боронили міцно.
Той вогонь жевріє ледь у глухій печері -
Не викохували ми Кантів і Гомерів.
Зміцнювали душі ми жартом сьогоденним -
Лежать наші черепи в полі безіменні.
Не гармати і списи козачат здолали -
Глибину і шир ідей їм подарували.
Дати відсіч їм мечем виявилось марно -
Ескалібур програє пензлю Леонардо.
Душелови серед нас народитись мають.
Хай козаччина свята хлопцям цим сприяє.
Допоки ми не здолаємо культурно, літературно, сюжетно усі інші нації - ми приречені на занепад: на СНІД, туберкульоз, гепатит, від’їзд наших жінок у більш перспективні для життя та народження дітей країни.
Допоки, ми, українці, не створимо модернову українську літературу, ми завжди програватимемо іншим націям, насамперед росіянам, у вихованні власної молоді. Ми будемо дивитися ганебні російські серіали - і насолоджуватись їхнім, а не своїм життям.
Я - про незрозуміле? Хай так.
Жартом сьогоденним і знову-і-знову відбувається купа українців. Їхні черепи поки не безіменні, але то справа часу.