Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Довічним Прем’єр-міністром України буде Юрій Єхануров!
	»Як розпустити Верховну Раду

Не пропустите »

	»«Кинотавр» назвал лучших из лучших
	»Кто более матери-истории ценен?
	»Петросян разводится с Еленой Степаненко. Фото любовницы

Интересное »

Конституція дає право Президенту розпустити Верховну Раду, якщо «протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України». Віктор Ющенко 15 липня вже заявив у радіозверненні, що отримає таке право у вівторок, 25 липня. Він порахував 60 днів від 25 травня, коли уряд Юрія Єханурова склав повноваження перед новою Радою. Але ж у травні 31 день, тому 60 днів закінчуються 24-го…

Хоча спікер Олександр Мороз і Партія регіонів заявляють, що відставки не було – мовляв, Кабмін просто склав повноваження перед Верховною Радою, - це є лише одним (вигідним для них) трактуванням Конституції.

Є також інше трактування. Стаття 115 Конституції перераховує наступні випадки: складення Кабміном повноважень, відставка прем’єра або інших членів Кабміна. А далі зазначає: «Відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією».

Зверніть увагу: «У цих випадках…» А буквально перед цим реченням йдеться фактично про один випадок – відставку Кабміну. Тож чому не вважати, що «ці випадки» поширюються й на початок статті 115 – складення урядом повноважень?

До того ж у кінці цієї статті відставка та складення повноважень прирівнюються одне до одного: «Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України».

Запам’ятаємо цей важливий момент про теоретично можливу вічність Кабміну та розпочнемо рахувати інші строки. Згідно з Конституцією Президент «вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції».

Таких пропозицій, як ми знаємо, було дві: 11 липня перша, невдовзі після обрання Мороза спікером, та 18 липня друга – за 10 днів після оголошення про кінець існування «помаранчевої коаліції». Якщо 15-й день після першої випадав на 26 липня, то після другої – вже на 2 серпня. Цікаво, що обидва строки закінчуються вже після «чорного понеділка» 24 липня, який Віктор Ющенко чомусь переніс на 25-те.

Проте головним є те, чи внесе Ющенко двічі запропоновану йому кандидатуру Віктора Януковича на посаду прем’єр-міністра. Та і яку пропозицію з двох Президентові обрати?

Іронія долі – у Конституції з приводу прав коаліції нібито спеціально для нашого випадку вживається слово «пропозиції» (а не «пропозиція», як у випадку з 15-денним обов’язком Президента): «Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України».

І саме наявність букви Ї, а не Ю, у цій конституційній нормі грає проти Мороза та Януковича. Це значить, що коаліція може робити Президентові декілька пропозицій! А вже це означає, що глава держави може їх відхиляти (інакше чому тоді їх декілька) та робити подання про прем’єра лише за одною пропозицією, яка йому сподобалася. Бо навіщо було писати в Конституції «пропозиції» - написали б «пропозицію».

Можна наголосити ще на двох аспектах. Перший – суто логічний. Якби гарант не мав права відхиляти кандидатуру прем’єра, то навіщо йому давати аж 15 днів та взагалі ганяти папірці з Грушевського на Банкову та назад? Якщо за логікою Конституції Президент не може не подати першу ж запропоновану Радою кандидатуру, то чому не дали Раді право відразу висувати коаліційного кандидата на прем’єра та голосувати за нього?

Президент не може бути штампом-автоматом. І це підтверджує другий аспект. Окрім букви Конституції, є її дух. І в цьому дусі глава держави «має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України».

Звичайно, кадрова пропозиція – це не закон. Але почитаємо статтю 94 Конституції: «Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду». Вам ця процедура нічого не нагадує? Особливо строк 15 днів?

Не можна брати на себе повноваження Конституційного суду та давати тлумачення норм Конституції. Але ж Конституційного Суду немає. Проте є гарант Конституції – Президент. І про це вже встиг нагадати його представник у Конституційному Суді Володимир Шаповал.

Окрім цього, є Верховний Суд. Нагадаю ще одну конституційну норму: «Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується».

Отже, якщо після 2 серпня Віктор Янукович побачить порушення своїх конституційних прав стати офіційним кандидатом на посаду Прем’єр-міністра, він може звернутися до суду – Печерського чи Верховного. Адже Конституція кожному гарантує «право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

Але Вікторові Ющенку як гаранту дуже хочеться мати Конституційний Суд, тому ще 8 липня у радіозверненні він заявив: «На розгляд Президента коаліція має подати кандидатуру Прем’єр-міністра. Однак я подам її в парламент лише тоді, коли буде відновлено діяльність Конституційного Суду».

Навряд чи Президент поводитиметься як той «хазяїн свого слова», що дав і взяв його назад. Ющенко також міг би подати на Раду в суд за бездіяльність стосовно Конституційного Суду. Але є ще одна – 19-та – стаття Конституції: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством». Мабуть, це значить, що можна примушувати робити те, що законодавством передбачено. І можна примушувати робити це Верховну Раду. Хоча там кричать, що для проведення присяги суддів немає прем’єр-міністра, це непослідовно: тоді не треба говорити, що відставки уряду 25 травня не було. Не було – значить і прем’єр Єхануров є для участі в такій церемонії.

А якщо Раді щось не подобається – будь ласка, до суду! Знову таки Конституційного, Верховного чи Печерського. Це ж стосується й можливого розпуску Верховної Ради.

До 25 липня вона Конституційний Суд до присяги не приведе, а тому Ющенко, якщо йому самому вірити, не подасть кандидатуру Януковича.

Зараз усі сперечаються: подання або розпуск? Проте можливий і третій варіант: неподання і нерозпуск.

Навіщо президентові розпускати Раду? Вона й після розпуску діятиме так само, як діє вже двічі відставлений цього року Кабмін Юрія Єханурова. У Конституції ж написано: «Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України… Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України - в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання». Іншими словами: нинішні нардепи та нинішня Рада будуть повноважними аж до початку роботи нових депутатів після будь-яких - дострокових або чергових - виборів.

І ось тут ми повертаємося до теоретично можливої вічності Кабміну, про яку було згадано вище. Якщо президентові захочеться, керівником уряду ще довго буде Юрій Єхануров. І всі будуть задоволені, окрім Віктора Януковича. Президент працює, усі нардепи й міністри також, Мороз – спікер, а Єхануров – прем’єр… Нехай собі із складеними, але реальними повноваженнями. Якщо Партія регіонів досі не додумалася висунути Єханурова на посаду прем’єра – це її проблеми. Вона ще має час подумати. Багато часу… Особисто я зрозумів це, коли побачив підписаний президентом Ющенком ще 3 липня указ «Про відзначення 15-ї річниці незалежності України», яким було затверджено склад оргкомітету святкувань на чолі з прем’єр-міністром Юрієм Єхануровим.

З Днем Незалежності вас, Юріє Івановичу! Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове.

Юрій Свірко, для "Оглядача"