Бродський піде з Тимошенко хоч на край світу, але до Верховної Ради балотуватися не буде
Михайло Бродський прийняв рішення не балотуватися до Верховної Ради. Мотиви такого рішення він оприлюднив в п‘ятницю увечері у спеціальній заяві, яку розповсюдила прес-служба цього політика.
«Протягом останніх днів, - йдеться у заяві, - з подачі Олександра Зінченка моє прізвище активно згадується у ЗМІ в одному контексті із прізвищем Олександра Волкова. Від цього мені і боляче, і соромно.
Моя політична кар’єра почалася вісім років тому. Я прийшов у політику не з власного бажання. В середині 90-х, коли я був власником і керуючим менеджером газети «Київські Відомості», тодішня влада почала генеральний наступ на свободу слова у країні. Від того моменту я боровся з кучмізмом. Влада руйнувала успішне і популярне видання, нищила весь мій бізнес, і не тільки медійний. Врешті-решт мене було кинуто за грати. Наміри режиму, спасибі їм, зруйнували кияни. Вони стали своєрідним судом присяжних і, довіривши мені представляти свої інтереси в парламенті, обрали депутатом Верховної Ради України. Це було в 1998 році.
В Раді я першим поставив питання про скасування ПДВ. Разом із Сергієм Терьохіним розробив закон про єдиний 13-відсотковий податок на прибуток громадян. Вважаю себе одним з авторів нового Кримінального кодексу: кілька сот запропонованих мною поправок зробили його справедливішим та цивілізованішим. Працював головою парламентського комітету з питань підприємництва, бо мріяв і мрію зробити Україну країною малого і середнього бізнесу. Як Італію, де нерідко буваю.
У ті ж роки мені довелося продовжити боротьбу із тоді всесильним головою МВС Кравченком, та і з самим Кучмою – на майданах акції «Україна без Кучми», «Повстань, Україно», у сесійній залі парламенту, у лавах партії «ЯБЛУКО».
Коли стало зрозуміло, що здолати Кучму й покласти край пануванню в Україні того злочинного режиму може лише політична команда на чолі з Ющенком, я свідомо став його «технічним кандидатом», взявши на себе небезпечну функцію – розповісти людям правду про Януковича.
Після ж перемоги нашого кандидата восени-взимку 2004 року і я, і мої соратники по партії «ЯБЛУКО» свідомо об’єдналися навколо Юлії Тимошенко. Ми влили свою партію в її «Батьківщину» - безпрецедентний випадок в історії України.
Де весь цей час провів Волков, перед тим як скочити на сцену вже переможного Майдану, я розповідати не буду. Це всі знають. І саме тому мені і боляче, і соромно за те, що моє ім’я згадують в компанії із паном Волковим.
Розумію, чому так відбувається. Адже я був першим, хто публічно заявив про корумпованість оточення нинішнього Президента, про сумнівні діяння Порошенка, Третьякова й інших. Йдучи на такий крок, я розумів, що мені за це помстяться, і я не помилився. Дякувати Богові, за критику оточення Президента сьогодні не садять у тюрму. Та й Ющенку тут треба віддати належне.
Натомість дуже цинічно обливають брудом. І мене, Михайла Бродського, вирішили викачати у Волкові.
На превеликий жаль, днями у Дніпропетровську і сама Юлія Володимирівна Тимошенко поставила мене на одну дошку із Волковим, заявивши: «Людям, які хочуть щось змінити у своєму політичному житті, потрібно давати шанс». Мені не треба давати шанс. Я своїм шансом скористався в 1996 році, і відтоді боровся за те, за що в 2004 році мільйони вийшли на Майдан.
Бачачи, що мене і надалі "пов'язуватимуть" з Волковим напередодні виборів до Верховної Ради і не бажаючи підставляти Юлію Володимирівну під контрудар президентських друзів і кумів, я прийняв рішення не балотуватися до Верховної Ради за списками БЮТ.
Водночас, раджу пану Волкову піти з політики, стерти своє прізвище із телевізійних відеофайлів та газетних шпальт – іди, Олександре, в минуле разом з Кучмою. На моє переконання, аби попередити плітки, пересуди та спекуляції, Олександр Волков має зробити відповідну заяву і чітко відокремити себе від Юлії Тимошенко.
Хочу наголосити, що, відмовляючись від балотування, я не йду від Тимошенко. Я залишаюсь у команді Юлії Володимирівни, і буду працювати на будь-якій ділянці, де мої досвід, знання та професійні здібності будуть корисними.
Був і залишаюся впевненим у головному: Юлія Тимошенко – єдина, хто зможе виконати ті завдання, які поставив нам український народ, і забезпечити виконання обіцянок, даних на Майдані мільйонам людей.
Вірю, що тільки ця жінка, яка силою своєю перевершує всіх чоловіків української політики, змінить країну на краще. До свободи, яка запанувала в Україні після Майдану, вона додасть справедливість, якої так не вистачає в нашій державі.