"В Росії зомбують людей", а її спортсмени – "какашки": українська чемпіонка, яка втекла до РФ, ще недавно розносила свою майбутню "батьківщину"

3 грудня багаторазова чемпіонка Європи і призерка світової першості зі стрибків у воду з 10-метрової вишки Софія Лискун повідомила про зміну громадянства на російське, хоча до цього тікала з окупованого РФ Луганську до Києва і розповідала, які росіяни "какашки" і як їх всі не люблять у міжнародній спортивній спільноті. Буквально кілька років тому атлетка розповідала про зомбування в країні-терористці і наслідки "звільнення" її рідного міста, а тут отримала паспорт з двухголовим орлом і заспівала по-новому.

Відео дня

Важко сказати, що конкретно вплинуло на рішення 23-річної уродженки Луганська – великі гроші і розкішні умови, які пообіцяла Росія, втома від війни, яка розпочалась для Софії у 2014 році чи просто стало скучно, як тоді, коли вона залишала збірну і припиняла тренування, а потім знову повертась. Але перечитуючи текст розмови трирічної давнини, тільки дивуєшся, як буквально в повітрі перевзулась стрибунка.

"Я родом із Луганська, тому для мене все це триває не з лютого, а вже вісім років. І за цей час я навчилася максимально абстрагуватися в басейні від того, що відбувається, щоб зайві думки не лізли до мене в голову", – відзначала Лискун, яка у 12 років побачила створення РФ гібридної республіки "ЛНР" і не була в захваті від того, на що перетворився її рідний Луганськ.

"Луганськ? А що розповідати? Після окупації 2014 року я прожила там ще два роки. І це було не дуже весело, скажімо так… А коли база в Києві відбудувалася, то я переїхала сюди і знову почала тренуватися", – відзначала Софія, у якої в Луганську залишалась бабуся, не погоджуючись на переїзд до столиці України, а також ще одна її онука та хрещена стрибунка.

За словами Лискун, після повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022-го у неї з бабусею відбувались не зовсім приємні діалоги через пропаганду Кремля.

"В окупованих частинах Луганської та Донецької області російське телебачення веде мовлення вже протягом 8 років, а в Росії зомбують людей через телевізор. І 24 лютого бабусі одразу почали розповідати у новинах, що вони приїхали звільняти Київ. А бабуся давай розповідати мені та мамі, що нас нібито звільняють", – мовила спортсменка.

"Ми їй одразу: "Бабусю, прокинься! Галино Іванівно, ви тут? У Луганську нас теж дуже добре "звільняли". І потім вона трішечки втихомирила свій запал і зрозуміла, що в якихось моментах вона трохи не має рації. І зараз ми особливо не конфліктуємо через цю тему", – додавала Софія, яка за кілька років потому тікала до країни-терористки.

Й про своїх майбутніх колег, російських спортсменів, Лискун, м'яко кажучи, була не дуже високої думки: "Варто зазначити, що їх завжди всі недолюблювали незалежно від конфліктів між Україною та РФ. Усі їх недолюблювали, бо дивишся на людину і зрозуміло, що вона якась какашка. Дивиться на тебе і, начебто, усміхається, а потім три кроки робить і або тренеру, або своїм типом подружкам починає розповідати, який ти поганий".

"А потім ти починаєш її обігрувати в якихось дисциплінах, а вона на тебе дивиться, наче ти у неї мільйон вкрала. Чесно, ніхто, мабуть, і не зважив, що їх не було. Хоча стало ще легше і простіше, бо не було цієї зайвої напряги у басейні і взагалі скрізь", – коментувала майбутня росіянка відсутність представників країни-терористки на чемпіонаті світу-2022.

Про якусь людяність та співчуття у "зазомбованих" колег з РФ взагалі говорити не варто було: "Співчуття?! Ні. А у Жені Науменка була ситуація, коли спортсмен із Російської Федерації виклав щось із цього приводу. Женя йому відповів у стилі "що ти мелеш, хто тобі брат, а хто не брат?" А росіянин у відповідь почав його матами крити. На що Женя йому написав: "Ти спочатку виведи свої російські війська з моєї країни, а потім вже п'ять копійок свої вставляй".

"Знаєте, там зомбування йде таке, що ніхто нічого не розуміє. Ніхто навіть посту жодного не написав. Там люди вже не можуть нічого висловити", – відзначала Софія, а буквально в грудні 2025-го вже розповідала пропагандистським ЗМІ, що вона ніколи не розривала зв'язку з однією зі своїх колишніх тренером, випускницею Луганського державного педінституту ім. Шевченка Ольгою Феоктистовою, яка свого часу зрадила Україну, а 2024-го очолила збірну Росії.

Звісно, поки росіян не допускали до міжнародних змагань, тримати цей зв'язок було дуже важко, якщо він і справді зберігався, а от після поблажки країні-терористці, коли стрибуни з РФ почали знову змагатись за кордоном, Феоктистова, скоріш за все, і почала обробляти Лискун, зрозумівши, що вона дещо непослідовна в своїх рішеннях і нестабільна.

Адже після Олімпійських ігор у Токіо у серпні 2021 року Софія приїхала до Києва та звільнилася зі збірної: "Далася взнаки і втома, і проблеми зі здоров'ям. Почала тренувати маленьких дітей. Півроку відпрацювала без особистих тренувань, а потім підключила й особисті, вирішивши повернутись і продовжити свою спортивну кар'єру".

"Насамперед, мені стало нудно. День здавався дуже довгим і не могла знайти, чим себе зайняти. А так – о сьомій ранку я вже у басейні на своєму першому особистому тренуванні. Потім у мене перерва у три години, протягом яких я їла і спала. Після чого поверталася на своє друге тренування. А потім увечері займаюся з малечею. Так мені цікавіше живеться (сміється)", – зізнавалась Лискун.

За словами спортсменки, їй дуже важко тримати баланс у житті: "У мене взагалі немає золотої середини. У мене або все гаразд, або все погано. Але життя одне і його треба прожити ненудно".

Тому кілька років тому Лискун розносила росіян і гордо позувала і з синьо-жовтим прапором, а тепер заявляє, що ніколи не відчувала себе українкою. Навіть більше, відчувала неймовірний тиск через спілкування з російською тренеркою: "Коли вона поїхала, я періодично підтримувала з нею зв'язок. І на змаганнях ми неодмінно зустрічалися. Звичайно, це все побачили. Спочатку – за очі, потім – у вічі висловлювали невдоволення".

За словами Софії, яка після медалі на чемпіонаті Європи-2017 отримувала стипендію Президента України видатним спортсменам, а потім була забезпечена власною квартирою в столиці і роботою, коли кидала змагання, останнім часом їй було просто нестерпно в Києві, навіть зверталась до психолога.

"Косі погляди. Грубі слова. Бажання змінити громадянство ставало сильнішим з кожним тренуванням. І в паузах між ними. Деколи – тижнями, коли просто не могла вийти з дому. Я звернулася до психотерапевта та психіатра. Були такі моменти: не ходила на тренування, сиділа вдома, плакала. І нічим добрим це не закінчилося", – жалілася Лискун пропагандистам.

"У результаті я зрозуміла остаточно: це гра в одні ворота. Мене ніхто не підтримує – навпаки, посилюють і психологічний стан, і загалом усю ситуацію", – додала Софія, яка тепер планує виступати за збірну Росії. Тільки готуватися буде не рідному Луганську, де РФ "там – щось відремонтувала, там – побудувала", а у Москві.

Звісно "зазомбована" Росія – це зовсім інша справа, там у спортсменки все має бути чудово, бо який може бути тиск в країні, де ніхто не має прав і не може вільно висловлюватись?