Відео дня
Україна знайшла ключ запалювання. Чого не вистачило в матчі з Францією для нічиєї: огляд матчу відбору ЧС-2026
Учора збірна України почала свій шлях у відборі на ЧС-26. Жовто-сині поступилися Франції з рахунком 0:2, хоча в окремі моменти були на рівні чи навіть сильніші за команду Дешама. OBOZ.UA аналізує, що ж було не так у вчорашньому матчі та чому Ребров і компанія вкотре не можуть нормально вивчити суперника.
Стартові склади
Україна: Трубін, Конопля, Матвієнко, Забарний, Зінченко, Калюжний, Ярмолюк, Зубков, Судаков, Гуцуляк, Довбик
Франція: Меньян, Кунде, Конате, Упамекано, Дінь, Чуамені, Кане, Дуе, Олісе, Барколя, Мбаппе
Перший тайм. Оборона без ідеї
Насправді дуже складний тайм. Україна без м’яча не виходила за половину поля, ми вичікували рух. Ну а французи не стояли ані секунди: на ухвалення рішення йшла лише мить і гра постійно переходила в біг. Велика відповідальність була на опорній зоні і саме звідти прийшов пропущений гол: Барколя біг флангом, його закривали масивом гравців, але прийшли туди й опорники. У вільну зону увімкнувся Олісе і йому треба було лише правильно підлаштуватися під удар - це не стало проблемою для зірки "Баварії". Особливість епізоду: саме Майкл розпочав цю атаку передачею з власної половини.
Гра Франції вчора - суцільна краса. Неочікувані передачі п’ятою, раптове зміщення в інший бік, прискорення замість дриблінгу… Все це збивало координацію жовто-синіх і впродовж всього тайму ми так і не знайшли протидію. Варто зважати і на абсолютну впевненість: суперники грали 3-3-4, інколи і по 5 гравців атаки стояли на межі нашого штрафного. Навіть Довбик приходив на фланг, щоб допомогти кількістю. Все це заважало будувати тактичні рішення, бо знову і знову захисники були змушені терміново повертатися в захист, а не підтримувати дії попереду.
Створити атаку було дійсно проблемою. Зрозуміло, що вмілі французи якісно закривали зони та обрізали наші намагання. Та не вдавалося навіть зачепитися за м’яч на рівні центру поля. Ми просто били вперед із надією на хаотичний прийом. І в цей момент Кунде чи Дінь пасували на голкіпера, після чого штурм триколірних починався наново. Коли годинник показував лише 30-ту хвилину, здавалося, що гра йде вже нескінченно довго.
Французи змушували нас нервувати і поспішати. Без гідної протидії гості не втомлювалися в обороні, тому могли агресивно тиснути. Це призводило до обрізки вже з першого дотику. Наприклад, передача Зубкова назад замість обіграшу та спроби йти вперед - кульмінація; тоді пощастило, що Трубін потягнув другий суперудар Олісе.
Французи вели гру, статистично знищували жовто-синіх, провівши 8 ударів і маючи понад 91% точності передач. У графі українців були суцільні нулі; по воротах удар був один, та й той зрізка від Довбика. Із такими сильними опонентами це наче логічно. Та чи справді Україна взагалі нічого не вміє і просто перебуває на полі? У першому таймі жодної ідеї ми так і не побачили.
Другий тайм. Промінь надії затьмарює різниця в класі
По перерві Франція заграла повільніше. Таке враження, що в перерві тренерський штаб побачив, як Ісландія б’є Азербайджан і вирішив зберегти сили. Забарний почав персонально грати проти Мбаппе, який у такому темпі перейшов на чистого форварда і більше не бігав флангами, а діяв прямолінійно. Із цього моменту ніби почав формуватися футбол, до якого українці тренувалися під час зборів.
І саме в цей момент стала зрозуміла основна проблема цього матчу: нам потрібно більше гравців. Захисники діяли розумно, на Барколя чи Дембеле у небезпечній близькості до штрафного виходили двоє футболістів, закриваючи простір. Але поруч підбігали технічні Олісе, Коне, Чуамені та Мбаппе, яких теж треба було закривати по двоє. Без зайнятих подвійним пресингом оборонців виникала вільна зона, де французам було вдосталь місця для удару. Саме так ми пропустили і саме за таким сценарієм навіть повільніша команда Дешама продовжувала шукати другий гол.
У такій закритій структурі вихід з оборони намагалися оформити через голкіпера, Трубіну треба було завантажувати якомога далі, щоб дотягнутися до Довбика, оминувши плеяду рухомих суперників у центрі. Та й за стандарти зачепитися теж не вдавалося: ніби Гуцуляк і Зубков змогли дати трохи кутових для українців, але подачі були звичайними, з ними легко могли впоратися височезні Упамекано та Конате. Саме останній врятував із лінії після удару Довбика головою в 15 суперхвилинах.
Активність жовто-синіх виникла нізвідки - і змусила французів нервувати. Ми дійсно побачили, що Україна таки вміє грати, просто ключ запалювання незрозуміло в кого знаходиться. Там вже й Забарний міг забивати з метра, та м’яч зрадницьки влетів у стійку. Стрімко, точно, кожен третій пас п’ятою - ну це було дійсно гарно. Із 65-ї хвилини пішла рівна гра, ми були дійсно загрозою для триколірних і в обіграш сміливо йшли взагалі всі. Ребров побачив потребу покращити цю тактику і випустив Назаренка з Ванатом.
Французи так і не змогли підлаштуватися під новий стиль жовто-синіх, тому використали високі позиції. Чуамені вирізав передачу через половину поля на Мбаппе, а той професійно відправив Забарного у турне поодаль. Далі справа техніки і другий гол. Чверть матчу Україна провела на сильній ноті, та розуміння, що робота в Меньяна з’явилася тільки під кінець гри - це для нас погано.
0:2 - Франція легко забирає 3 очки і готується до Ісландії. Україна ж збирає валізи до Азербайджану. Попри вибуховий період другого тайму, вцілому матч для більшості футболістів провальний. Нас чекає не така сильна й технічна команда, вигравати життєво необхідно. Якщо й там не візьмемо очок - то дійсно слід буде замислитися про необхідність цього турніру.