Уболівальники ФК "Динамо" завжди любили і продовжують любити свою команду. Вони незмінно підтримували і підтримують її з трибун стадіонів. У кожного фаната були і є улюблені гравці – свої кумири, які дарували і продовжують дарувати справжній футбольний кайф. Сьогодні мова піде про трьох із них.

Відео дня

Олександр Шовковський

Упевнений, такого другого воротаря ні в "Динамо", ні в українському футболі не буде. Його досягнення вражають і, по суті, практично недосяжні.

Судіть самі. Олександр Шовковський, або Сашо, як називали його київські вболівальники, – унікальний воротар. Випускник динамівської футбольної школи, він дебютував у вищій лізі у віці 19 років і 63 днів у березні 1994 року.

Протягом 24 сезонів він виступав за "Динамо" у чемпіонаті України, провівши за рідний клуб 636 матчів. У єврокубках він захищав ворота команди 143 рази, з них 42 матчі провів без замін у Лізі чемпіонів. За національну збірну України зіграв 92 матчі, у 12 з яких виводив команду на поле з капітанською пов’язкою.

Йому належить унікальне досягнення: на чемпіонаті світу 2006 року в Німеччині в серії післяматчевих пенальті в матчі 1/8 фіналу гравці збірної Швейцарії не змогли забити йому жодного м’яча. Це стало рекордом турніру.

Усього Олександр провів 46 "сухих" матчів за збірну. Його титули також вражають: 14-разовий чемпіон України (рекорд), 11-разовий володар Кубка країни (рекорд), 6-разовий володар Суперкубка України.

Свій останній матч у чемпіонаті України Шовковський провів 18 вересня 2016 року у віці 41 року і 250 днів. Після гри з "Шахтарем" легендарний динамівець завершив кар’єру воротаря, але залишився у великому футболі.

Олександре Володимировичу, шанувальники футболу вдячні вам за все, що ви зробили і продовжуєте робити для "Динамо" та українського футболу.

Ігор Бєланов

У "Динамо" Ігор Бєланов перейшов із "Чорноморця" у 1985 році у віці 25 років, уже сформованим гравцем. Цей працьовитий і скромний футболіст швидко закріпився в основному складі киян.

Валерій Лобановський із перших днів почав розвивати його талант, побачивши в ньому гравця європейського рівня. І надії наставника повністю виправдалися. До швидкості й потужного удару додалися наполегливість і величезний обсяг роботи на полі. Саме за це вболівальники називали його "реактивним форвардом".

Особливо успішним для Бєланова став сезон 1986 року. У чвертьфіналі Кубка кубків проти "Рапіда" (4:1) він забив два м’ячі, а потім відзначився і в матчі-відповіді в Києві (5:1). Запам’ятався його гол у матчі 1/8 фіналу проти румунської "Університаті" (3:0), а також реалізований пенальті у півфіналі проти "Дукли" в Празі (1:1).

2 травня у фіналі Кубка кубків у Ліоні "Динамо" перемогло "Атлетіко" і вдруге здобуло трофей. У тому матчі Бєланов не забив, але французькі журналісти визнали його одним із найкращих гравців зустрічі.

Ігор Бєланов – віце-чемпіон Європи 1988 року, учасник чемпіонату світу 1986 року. За збірну він провів 33 матчі і забив 8 м’ячів. У складі "Динамо" став дворазовим чемпіоном СРСР і дворазовим володарем Кубка країни. У чемпіонатах провів 121 матч і забив 39 голів. Один із них, забитий 28 травня 1985 року у ворота "Спартака", став двотисячним голом київського "Динамо" в чемпіонатах СРСР.

Гра Бєланова дуже подобалася вболівальникам. Вони були щасливі й горді, коли їхній кумир став володарем "Золотого м’яча" у 1986 році. В опитуванні журналу France Football він набрав 84 бали, випередивши Гаррі Лінекера (64 бали) та Еміліо Бутрагеньйо (59 балів).

Таким був блискучий "реактивний форвард" київського "Динамо" і кумир уболівальників – Ігор Бєланов.

Олександр Бойко

Олександр Бойко – випускник футбольної школи міста Чернівці. Від природи міцний, високий (194 см), працездатний, він був надійним захисником.

На нього звертали увагу селекціонери різних клубів, однак він не поспішав залишати рідне місто і два сезони провів у "Буковині". У 19 років прийняв пропозицію київського "Динамо" і не пошкодував, хоча до основного складу пробився не одразу.

Він успішно виступав за дубль, кілька років був капітаном команди. Валерій Лобановський довго спостерігав за гравцем і запропонував йому змінити позицію – перейти із захисту в опорну зону. Бойко чудово грав головою, впевнено діяв у підкатах, сміливо йшов у єдиноборства, надійно грав на перехопленнях і відзначався витривалістю.

В основному складі "Динамо" він дебютував у 1975 році в матчі проти "Шахтаря", замінивши Анатолія Конькова. Після його передачі Олег Блохін забив єдиний гол у тому поєдинку. Особливо в матчах проти донецької команди фізичні дані Бойка дозволяли йому успішно нейтралізувати небезпечного нападника Віталія Старухіна, який славився грою головою.

Однак важка травма змусила дворазового чемпіона СРСР і дворазового володаря Кубка завершити кар’єру у 29 років.

Футбольну династію продовжив його син Денис Бойко – вихованець "Динамо", який успішно виступав за київський клуб, а також "Дніпро", команди Іспанії та Туреччини. Він провів 6 матчів за збірну України, завершив кар’єру і тепер пробує себе в блогерстві.

Прізвище Бойко продовжує звучати на стадіонах і в ЗМІ. І хоча досягнення Олександра в "Динамо" не такі вже й численні, його впевнена гра, особливо в повітрі, самовіддача і поведінка на полі назавжди запам’яталися вболівальникам.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...