Відео дня
Україна відмовилася, а 12 країн Європи – ні: що таке система "осінь-весна" та чому від неї тільки страждають
Коли чемпіонати в розпалі, ці турніри стають на паузу. Їх матчі можна переглянути влітку, клуби вже у жовтні знають, хто вийшов до ЛЧ, а когось придбати - справжній квест. Це 12 ліг УЄФА, які живуть за річним розкладом і йдуть на перерву взимку, коли у світі футболу є що подивитися. Усе через систему "весна-осінь", за якою граються такі чемпіонати. Чи зручні вони, у чому головні проблеми та чому взагалі так сталося? Розповідає OBOZ.UA.
Що таке футбольна система весна-осінь?
Це такий вид футболу, де змагальний сезон повністю вміщений всередині одного року. Якщо УПЛ, Бундеслігу, АПЛ, Серію А, Прімейру та інші грають, починаючи у липні/серпні, то система весна-осінь про один річний період. Цікаво, що українська ліга колись була проведена за такою схемою, у 1992-му на самому початку. Це був єдиний рік, коли золоті медалі взяли не "Шахтар" і не "Динамо", перемогла "Таврія". Минуло понад 30 років для того, щоб на тріумф могли претендувати одразу кілька команд не з числа грандів. Посприяла цьому і вчорашня поразка біло-синіх від "ЛНЗ".
Найчастіше така система використовується там, де дуже холодно. Наприклад, Норвегія, Ісландія та Швеція можуть страждати від морозних зимових місяців, коли навіть вдень незручно перебувати на вулиці, не кажучи вже про бігати. Той випадок, коли зачіска як у фаната "Манчестер Юнайтед" точно не завадить. Тому старт у лютому чи березні - ідеальне рішення для суворого клімату. Але це дарує нам неймовірні історії перемог команд, які ніколи б про золото і не думали. Як-от шведський "М'єлбю".
Хто ж грає за такими правилами?
На сьогодні у Європі таких країн 12: Естонія, Латвія, Литва, Казахстан, білорусь. У списку також Грузія, Ірландія, Ісландія, а ще - Норвегія, Фінляндія, Швеція та Фарерські острови. Окрема група - інші континенти. Через клімат, географічне положення чи інші причини є кілька десятків чемпіонатів, які теж починаються навесні та завершуються до листопада. Наприклад, у Південній Америці тільки Аргентина грає як УПЛ, всі інші починають десь у лютому. Так само в Азії, де з весни стартують Китай, Японія, Південна Корея, Лаос, Малайзія та Філіппіни.
Є і виключення. У країнах, де завжди спекотно, дотримуються наших термінів проведення змагань: це Саудівська Аравія, Індія, Сінгапур та певні їх сусіди. Саме це й стало одним із факторів, який підштовхнув ФІФА та УЄФА намагатися запхати "Аль-Наср", "Аль-Хіляль" та інших до європейської Ліги чемпіонів. Не забуваймо і про Австралію: там не тільки літо замість зими, а ще й ліга, яка проводиться із жовтня до травня. От тільки через особливості розташування континенту, там тепло весь змагальний період.
Чи зручно грати впродовж одного року?
Зручно для… нікого. Система весна-осінь провокує цілий склад проблем із трансферами, доходами, трансляціями та логістикою. Наприклад, пауза між сезона може бути до 5 місяців, це вимагає більше грошей для тренування футболістів і правильного планування для підтримки їх форми. Команди Норвегії, Литви чи Грузії вимушені проводити тривалі й недешеві закордонні збори в теплих країнах, бо свої бази може банально засипати снігом. Класичний шведський сезон взагалі обрізаний, він починається у квітні, потім іде на перерву на місяць посеред літа і завершується у перших числах листопада. Наприклад, вчора шведи та норвежці синхронно завершили розіграші своїх вищих ліг.
А ще доводиться робити великі перерви під час ігор збірних. Бо якщо для всіх восени та навесні передбачено паузи на ігри національної першості, то кожні 2 роки цим 12 країнам доводиться вносити у розклад Євро чи Мундіаль. Умовна Швеція чи Ісландія може не потрапити на змагання, але за них можуть виступати футболісти, важливі для збірних тих країн, де наш змагальний формат. Наприклад, за "Мальме" бігає Колін Рослер, це данець із першим викликом до головної команди цього року. Або грек Гіоргос Анцулас із "ГІКа", основний захисник для своєї молодіжки. Доводиться обирати, чи відпустити його на збір, чи залишити задля своїх бенефітів. Ситуація як з українськими командами, от тільки причини зовсім інші.
Такі ліги - не про гроші?
Турніри за схемою весна-осінь вразливі для трансферних вікон. Основна торгівля відбувається у липні та серпні, і якщо для "Реала", "Шахтаря" чи "Пафоса" нормально продати свою зірку влітку, то для наших сьогоднішніх героїв втрата важливого, а може і системоутворюючого гравця може мати ключові для боротьби за золото наслідки. Його часто немає на кого замінити, адже немає цього часу на "увійти в кондицію", кожен матч вирішальний (бо є чемпіонати Північної Європи, які надають перевагу поділу на чемпіонські групи після основного розіграшу).
А ще є суто маркетингова проблема: влітку мешканці зимових країн хочуть втекти до тепла. Менше людей у містах - менше відвідуваність. Сюди ще й складність узгодження із телевізійним сезоном, комерційними кампаніями, доходами від іншої реклами та неабиякими шоу, щоб затягнути людей на трибуни і зібрати грошики за квитки.
Коли у єврокубки краще не виходити
Шведський "М’єлбю" цього сезону створив головну сенсацію року: містечко на 1500 людей - чемпіон Швеції та учасник Ліги чемпіонів! Їм доведеться битися у кваліфікації, також вперше в історії. Та чи бачите ви велику проблему? Просто зараз це суперколектив, де Юханнсон зробив 7+10, Страуд поклав 9 голів, а воротар пропустив лише 18 м’ячів за 32 гри. А що буде наступного року? Не раз ми бачили, як колектив втрачав зіграність і настрій за кілька місяців літа, а "М’єлбю" чекати ще понад півроку. Чи не перетвориться їх казка на гарбуз вже зараз?
Згадайте скандинавські команди, які далеко проходили в континентальних змаганнях. Не один раз, а хоча б кілька за 10 років. Наприклад, серед наших сьогоднішніх героїв на основній стадії Ліги чемпіонів ніколи не було клубів з Ісландії, Грузії, Ірландії та країн Балтії. Багато з них не знають смаку навіть ЛЄ, тому група Ліги конференцій - за щастя для подорожей Європою. Є приклади Норвегії та Казахстану, тамтешні представники часто грають на групових стадіях. Навіть Молдова була, хоч у неї і відмінна від нашої система, а ці країни - ніколи.
А якщо вийти в групу тієї ж ЛК - що робити з логістикою та втомою? У них не буде як у Холанда, Кейна чи Ярмоленко літньої перерви, бо в цей час ідуть ігри. А коли свій чемпіонат давно завершений, продовжується заруба за плей-оф єврокубків. Отже, гравці зовсім не відпочивають, їх сезон може тривати 12 місяців поспіль і одразу переходити в наступний. Тут будуть складнощі не тільки для медичного штабу, а й для самої структури, бо треба якось вписати розширену логістику.
І якщо станеться диво з виходом до євровесни, то забирайте нові проблеми вдома: їх суперники відпочили, мають запас сил для старту шведського чи ісландського чемпіонату, а учасник єврокубків виснажений. Саме тому в скандинавських країнах часто змінюється чемпіон, чинний переможець просто не має можливостей розірватися. У нього в думках матчі європейських турнірів, битва за кожен м’яч і можливість кожного тижня вилетіти з єврокубків. Як-от у "Мальме" чи "Брейдабліка". Тож чи не час клубам Північної Європи замислитися про щось нове, на користь собі та фанатам?