ЛНЗ уперше вийшов до єврокубків. Та чи щастить українським дебютантам у Європі?

У футбольному сезоні 2026/27 від України вперше виступить ЛНЗ. Черкаський клуб провів доволі полярний сезон і майже став чемпіоном, але одна з цілей досягнута, вони їдуть до Ліги конференцій. Це тепер – 22-й клуб під синьо-жовтим прапором на міжнародній арені. Та чи вдавалося нашим дебютувати з успіхом? Чи є хтось, хто із першого кроку на новому рівні одразу запалив свою зірку? Розповідає OBOZ.UA.

Україну за 35 років представляли аж 21 команда!

Уявити тільки, що за всієї однаковості вітчизняного футболу та нашого рівня скептицизму до нього, від України у єврокубках різного рівня брали участь понад два десятки команд. Так, окремі з них були просто транзитом чи виїжджали на міжнародну арену лише раз, але представництво доволі солідне, тут не тільки гранди. Були періоди, коли когось нового доводилося чекати роками, а були етапи суцільних дебютів і часом досить непоганих. Про це сьогодні і поговоримо.

Першим сезоном став 1992, коли в Лізі чемпіонів вперше і востаннє дебютувала "Таврія". У розіграш 91/92 наші теж були, але тільки "Динамо", як чемпіон срср. Кияни фактично стали першим клубом незалежної України у Європі, адже та кампанія почалася, коли у Києві вже місяць як ухвалили постанову про незалежність. А далі виступи продовжилися коли Україна вже існувала на мапі як суверенна держава. У старій версії ЛЧ столична команда завершила виступи у квітні 1992 року. Перше представництво на кілька клубів буде тільки із сезону 92/93, коли разом із сімферопольським клубом вже під синьо-жовтим прапором поїхали "Динамо" та "Чорноморець".

Гранди починали в дев’яностих

Перший сезон "Динамо" був у тому самому сезоні, коли Вищу лігу виграла "Таврія". Кияни пройшли до Кубка УЄФА як срібний призер ліги. Одразу трапилися серйозні суперники – "Рапід" й "Андерлехт". І якщо австрійців біло-сині подолали за рахунок виїзного голу, то бельгійці зупинили підопічних Пузача далеко від чвертьфіналів.

"Шахтар" тоді ще не був другою силою країни, але вже починав сходження. Перший сезон команди датований 1994 роком, теж як для срібного призера чемпіонату. Нічого не вийшло: вже в першому ж матчі Кубка УЄФА гірники поступилися норвезькому "Ліллестрьому" 4:3 за двоматчовим протистоянням. Це був урок, що нічого легкого у Європі не буває. Але вже за 15 років донецький клуб візьме єдиний для України міжнародний трофей – той самий Кубок УЄФА.

Згадати ті дебюти дуже символічно сьогодні: "Шахтар" стабільно представляє Україну в різних єврокубках і цього сезону майже дебютував у фіналі ЛК, тоді як у "Динамо" відверто нічого не склалося. Туран на осінь 2026 потрапив одразу до наступної групи ЛЧ, а підопічні Костюка майже напевно пролетіли повз єврокубки через УПЛ, інтригу тримає тільки завтрашня гра "Полісся" проти "Зорі". Тому єдина надія в них на Кубок України. Інакше це буде їх перший за всю історію незалежності сезон без єврокубків. Ще й без медалей.

Першого суперника раніше традиційно перемагали

Із появою ширших можливостей пограти у єврокубках, українські клуби почали масово залітати на світову арену – себе спробували одразу 9 команд у 90-х! І що сьогодні виглядає ще більш приголомшливим – багато впевнено трималися. Дуже довго схема була однакова: дебют - подолали одну стадію - вилетіли. Так почали у 1992 "Чорноморець", у 1993 "Дніпро", у 1997 "Ворскла", у 1998 "Арсенал", у 1999 "Кривбас". Багатьох тоді зупиняли країни Бенілюксу. Лише "Карпати" вилетіли одразу, та й те, забравши перемогу в першій грі.

4 клуби мали єдину спробу за всю історію

"Таврія", "Нива", "Олімпік", "Десна". Такі різні назви, такі різні епохи, такі різні покоління. Про кримський клуб вже поговорили. "Нива" з її щасливим виходом у 1996-му (через фінал Кубка) переграла естонський "Садам" і вилетіла від швейцарського "Ньона". Це була єдина в історії участь вінницького футболу на такому рівні. "Олімпік" і "Десна" на євроарені просто принесло по 0.5 очок для рейтингу, навіть без перемог.

Дебютанти нульових більше не існують

У нульових український футбол проживав перший пік свого розвитку. Тоді у 2002 обидва "Металурги" (запорізький та донецький) синхронно вийшли до Кубка УЄФА, але їх виступи припинили перші серйозні клуби. Донеччан одразу зупинив "Вердер", хоч у Донецьку і вдалося відбігати 2:2, тоді як запорожці на другій стадії поступилися "Лідсу". У 2004 світ дізнався про "Маріуполь", коли той через рейтинг доброчесності заскочив до відбору того ж турніру і навіть протримався там цілий місяць. А вже у 2007 на міжнародну арену нарешті виходить "Металіст", але з першої ж спроби довелося битися з "Евертоном". Усі ці клуби на сьогодні зникли з футбольної мапи України.

За останні 12 років було багато цікавих дебютів

Уперше смак Європи у 2014 відчула "Зоря": то був надуспішний рік для України з фіналом "Дніпра", а луганчани стали зіркою відбору до ЛЄ, вилетівши в останню мить. Дебютувала й "Олександрія", хоча кращого сезону треба було ще почекати, тоді програли. Ми можемо згадати ще й "Колос", у ковідний одноматчевий рік теж виграли. А останнім новачком від України стало "Полісся" в сезоні 25/26; із Ротанем біля керма були подолані 2 етапи, але двері до ЛК зачинила "Фіорентина".

Тут доречно більше сказати про "Дніпро-1", адже команда нового часу, насправді, видала розкішний дебют – одразу вийшла з групи ЛК; плей-оф так і лишилося їх найвищим досягненням і найсильнішим дебютом в історії українського футболу. Але про клуб не люблять говорити через ту підставу, яка сталася для сезону 24/25, коли дніпряни-1 просто зникли з радарів, коли сезон кваліфікацій вже розпочався і замінити неіснуючу команду в Лізі конференцій ніким не вдалося. А ті навіть мінімальні очки для рейтингу могли б нам дуже допомогти.

Цього року до компанії доєднається ЛНЗ. Чи чекати успіху?

Як бачимо, дебютанти своє перше єврокубкове турне частіше вигравали хоча б одним матчем. Але 22-й клуб від України в історії зараз проживає справжню кризу. Перша перемога за місяць прийшла тільки проти аутсайдера "Полтави", Ліга конференція не пробачає такого підходу. Команді Пономарьова гарантовано місце з другого раунду і в нього є лише кілька місяців, щоб стати сильніше та вирівняти діру в нападі. Можна тягнути до останнього та сподіватися на серію пенальті, але ми вже 5 років бачимо, як у ЛК все відбувається через нервові битви, особливо на старті. Ми будемо вболівати за всі синьо-жовті клуби турніру, та хочеться, щоб їх участь була не просто транзитною поїздкою до нової країни.