Колишня лідерка збірної України Ольга Дубровіна, яка після закінчення кар'єри мешкає з родиною у Пловдиві, прийшла підтримати наших баскетболісток напередодні вирішального матчу Євробскета-2027 проти Болгарії і пообіцяла завтра сюрприз для гравчинь. Одна з найкращих захисниць нашого баскетболу також розповіла про ставлення болгарів до війни в Україні і загрозливі дзвіночки для РФ.

Відео дня

У розмові з OBOZ.UA Ольга відзначила, що Болгарія зібрала одну з найсильніших збірних десь за останні 20 років і має буде амбітні плани, але за швидкостями вона не Іспанія. Також Дубровіна розповіла, за кого буде вболівати її чоловік-футболіст і дочка, чому батьки залишаються у Дніпрі, який знаходиться під регулярними російськими атаками.

GGBET є титульним спонсором Федерації баскетболу України та жіночої національної збірної України. Кожен матч національної збірної — це подія, яку разом переживають мільйони українських уболівальників. Букмекерський бренд GGBET створений для тих, хто цінує реальні емоції та цінує унікальний ігровий досвід. Підтримуй Україну разом із GGBET!

– Чим займаєтесь після завершення кар'єри?

– Дивлюсь за дітьми. Це по-перше. По-друге, я стала баскетбольним суддею, тому тепер суджу матчі. Отак: діти, суддівство і будинок.

– Як вам у суддівстві – по іншу сторону барикад, так би мовити?

– Зовсім інший бік медалі, звісно. Зате при своїй справі. Погляд з іншої сторони. Вже працюю на матчах третьої дивізія болгарського чоловічого баскетболу.

– Чи слідкуєте за українським баскетболом?

– Слідкую, дивлюсь українські матчі, коли є можливість. І за збірною України, звісно, слідкуємо.

– Мені тут по секрету сказали, що ви теж готуєте підтримку нашим дівчатам у матчі з Болгарією.

– Так, буде сюрприз. Мають прийти уболівальники. Все має бути добре. Тут дівчинка одна є, вона сама з Одеси, але теж давно в Болгарії. І ми з нею організувалися. А що буде? Не скажу.

– Як взагалі болгари сприймають цей матч?

– Я з ними розмовляла, вони запитували мене про Україну, мовляв, що нам робити з ними. Я кажу: це таємниця, нічого не можете зробити з Україною. Але вони налаштовані серйозно. Вони хочуть виграти шість матів з шести. Тренерка дуже амбітна. Вона прямо така максималістка. Ну, а для дівчат – це їхній шанс років за 20 років. Я навіть не знаю, скільки років вони не були на Євробаскеті. Але на моїй пам'ять вони там ніколи не були.

– Що можна сказати по їхній грі?

– У них два виражених лідери. Навіть три, можна сказати. Це – висока американка. Також бачила їхню другу натуралізовану американку. Я думаю, що вона грати проти нас не буде. Мені здається, вона слабша. Борислава Христова – я знаю її знаю ще як дитину. Грала тут проти неї. Гарна дівчинка з американською школою. Ви ж знаєте, що на неї чекає фінал з Аліною.

І Тіна Димитрова – ми з нею також дуже давно грали. 8 років тому. Але вона людина ведена. Якщо ті дві створюють, а ця ведена. Ну а задня лінія у них така – піде, то піде, не піде, то не піде. Така хаотична.

– У порівнянні з чорногорками болгарки дещо нижчі, але, кажуть, що швидші.

– Швидша... Я би не сказала, але, знову ж таки, це так для Болгарії – це найкраще, що у них було за всю історію. А сказати, що це щось щось аж таке... Це не Іспанія (посміхається). Ось і все.

– Скільки ви вже в Болгарії?

– З 2011 року. Чоловік у мене місцевий, теж професійний спортсмен – футболіст, воротар. Він і досі грає у третій лізі Болгарії.

– Як у вас в родині розподіляються погляди на цей матч? Хто за кого буде вболівати?

– Я – за Україну, діти і чоловік – за Болгарію. Я не знаю, чому так відбувається, але вони болгари (посміхається). Донька, щоправда, ще думає, з яким прапором прийти, але сказала, що вона татова дитина, тому болгарка. І мама засмутилася. Сказала, що у тебе є син, надягай на нього український прапор (сміється). Ось так. Ну, жарти жартами, але, звісно, що я за Україну і до кінця життя буду за Україну.

– А яке взагалі ставлення до нашої війни в Болгарії?

– Я вам хочу сказати, що, звісно, як і всюди, як і у нас, є проросійські, але в основній масі дуже допомагають, дуже чуйні. От нам на зустріч пішли клуб, федерація, і у нас є будинок, "Другий дім" називається. Це таке місце, де українці можуть приїхати, пожити місяць-два-три, поки не знайдуть роботу. Їм навіть допомагають її шукати.

Тобто вони живуть там безкоштовно, їм допомагають, у цьому беруть участь дуже багато моїх знайомих. І я, звичайно, займаюся волонтерством. У кого що є – ми завжди привозять, допомагають. В основному це телевізори, ліжка, речі, їжа. Тобто ставляться доброзичливо.

– Просто якось так історично склалося, що тривалий час Болгарія була ближчою до Росії.

– Так, але зараз у них навіть дилема пішла стосовно пам'ятників "російських визволителів". І з цього приводу виникають скандали. От навіть я вам приклад приведу. У Пловдиві є пам'ятник Альоші, і якийсь болгарський журналіст питає: "А скажіть, скільки в Росії пам'ятників відомим болгарським діячам, зіркам тощо?" Ну, от Васил Левський у них тут дуже популярний, Ботів.

І Болгарії на кожному розі російські пам'ятники, а в РФ – нікого. І от вони задались цим питанням. Мовляв, ми ж дружні в країні. А виходить, що не дружні, а... в окупації. До речі, вони ж свого часу фактично 500 років знаходились в турецькому рабстві і їх змушували змінювати віру. Чому ж у них, коли киваєш головою – це ні, а крутиш в боки – це так. Все навпаки. Звичайно, не жоден болгарин вам це не скаже. Вони вже не знають свою історію.

– Коли востаннє були в Україні?

– У грудні 2022-го, приїжджала на три дні до батьків, які залишаються у Дніпрі. Брат був на фронті. Він воював ще з 2014 року, але зараз демобілізувався, тому що величезні проблеми зі здоров'ям – і поранений був, і прооперований. Вже має інвалідність і теж залишається у Дніпрі. Ніхто нікуди не хоче їхати, мовляв, ми у себе вдома, це наша земля.

– Ну, в такому віці дуже важко даються зміни. А вам до чого було найскладніше звикнути у Болгарії?

– Ви знаєте, ні до чого. Коли я приїхала сюди грати у 2011 році молодою, перспективною, вважала, що це не надовго. Ми ж як планували – на один рік додому. А потім, коли вже зустріла чоловіка, то нам було вже все одно, де нам жити. І в Болгарії ми жиди, і в Україні, і в Казахстані. Я кажу: "Там, де чоловік, де сім'я, там мій дім".

А як зустріла чоловіка? Ох, це така легенда (посміхається). Він грав у Бургасі в один час зі ною. Він же ж – футболіст. Але ми тоді не були знайомі. Потім я повернулася додому, грати в Кіровоград. А коли почалася війна 2014 року, мене знову запросили до Болгарії, але в іншу команду. Виявилося, що він вже грав там. Ну от така доля. І от він попросив у мене фотографію з автографом. Я йому сказала: "Звісно, 5 євро". Він вирішив, що дешевше обручку подарувати (посміхається).

– Діти займаються спортом?

– Вони все роблять. Дочці зараз буде 8 років. У неї зараз і танці, і плавання, і легка атлетика була, і баскетбол. Ну все, що є. І малює вона дуже добре. А у малого все, що пов'язане з м'ячем.

– Звісно, вони ж зі спортивної родини.

– Так, і це дуже погано, тому що вони ніколи не втомлюються. Вони ніколи не сплять. І це капець. Цей ген – просто жах (сміється).

21+

РЕКЛАМА

УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.

GGBET здійснює діяльність відповідно до ліцензій від 23.08.2023 року, виданих відповідно до рішень КРАІЛ №128 та №129 від 08.08.2023.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA і Viber. Не ведіться на фейки!