Де зараз футболісти "Дніпра", які грали у фіналі Ліги Європи-2015

Цього тижня виповниться 10 років із фіналу Ліги Європи 2015 - останнього на сьогодні, де побувала українська команда. Тоді "Дніпро" був як ніколи близький до єврокубкового золота. OBOZ.UA згадує цей легендарний матч і розповідає, як склалася доля героїв фантастичного стартового складу і чим вони займаються зараз.

Відео дня

Денис Бойко

Основний воротар впродовж усього сезону УПЛ та Ліги Європи став справжнім героєм фіналу здійснивши атлетичний сейв після удару Бакки, хоч і пустив 3 голи. Перфоманс Бойка одразу привернув увагу передових європейських клубів, він майже потрапив у символічну збірну року. Із часом цікавість до голкіпера зменшилася і відбувся трансфер у не такий статусний "Бешикташ", що… зруйнувало перспективну кар’єру. Далі будуть оренди в "Малагу" і перехід у "Динамо" та "Полісся", але на той же високий рівень Денис так і не повернеться. Із запуском УПЛ.ТБ, кіпер став телеекспертом і тепер аналізує ігри української Прем’єр-ліги. А віднедавна ще й ютубер: Бойко розпочав своє шоу подкастів, куди запрошує футбольних зірок. Зокрема, встиг поговорити із Ярмоленко та Ротанем.

Дуглас

Перехід до "Дніпра" був для легіонера єдиним трансфером за гроші, але став вершиною його клубних досягнень. І це попри те, що саме Дуглас лише на мить не встиг перервати вирішальний удар по воротах від Бакки, який переграв Бойка і котив у порожні. Саме в українській команді захисник отримав найвищу оцінку вартості - Transfermarkt у 2015-му давав 5.5 млн євро. Коли "Дніпро" розвалювався, центрхав розірвав контракт і пішов до Бразилії. Що цікаво, бразилець встиг ще пограти у Дніпрі, перейшовши до "Дніпра-1", але через сезон знову поїхав на батьківщину, де дограє кар’єру в "Гуарані".

Артем Федецький

Приголомшливий євросезон-2015 дав шанс на нову кар’єру майже кожному футболісту української команди. Лише за 4 роки у "Дніпрі" Федецький зарекомендував себе справжнім лідером захисту і незмінним гравцем основи. Він тримався у команді довго - своє запрошення до "Дармштадту" Артем отримав у 2016-му, коли біло-блакитні вже розвалювалися на крихти. Вільним агентом він на рік заскочив до Бундесліги, але потім повернувся до "Карпат", де продумував завершення свого футбольного шляху. Федецький навіть подавався у депутати, але згодом запустив благодійний проект "Карпатські ведмеді", яким займається і сьогодні.

Лео Матос

Цього захисника "Дніпро" забрав у "Чорноморця". І за не так багато матчів він виявився незамінним для єврокубків. Після фіналу, Матос вирішив продовжити успішну історію саме із дніпрянами, але зникнення клубу змусило його терміново шукати прихистку в "ПАОК". Із греками захисник був 4 роки, виборов два кубки країни і одне чемпіонство. Пізніше Лео повернувся до рідної Бразилії, де кілька років пограв у "Васко да Гамі". Зараз 39-річний екс-футболіст у цьому ж клубі та займається адміністративною роботою.

Євген Чеберячко

Саме дніпровський етап став головним та найзірковішим у кар’єрі фулбека. У Лізі Європи 2015-го року він провів 12 матчів, вийшовши в основі на фінал. На той момент Євгену вже був 31 рік, тому він особливо не думав про зміну прописки. У 2016-му захисник встиг заявитися за "Дніпро-1", але за нову (іронічно - вже теж неіснуючу) команду провів лише 2 матчі та завершив із футболом. Поточна доля Чеберячка невідома.

Руслан Ротань

Капітан величного "Дніпра" у самому фіналі запам’ятався фантастичним штрафним на 44 хвилині, який не тільки повернув паритет у гру, а й подарував відчуття, що перемога можлива. Дніпровський етап для Руслана був найбільш успішним, де він не тільки брав нагороди, а й сам був до них прямо дотичним. Понад 300 матчів, роль диспетчера команди та тепла згадка у серцях фанатів - це його доробок вже неіснуючого клубу. Опісля Ротань завершив футбольну кар’єру через сімейні обставини, а потім - пішов у тренерство. За свій новий шлях він вже встиг провести суперсезон на ЧЄ з молодіжкою та взяти срібні медалі як наставник "Олександрії". Наступного сезону Руслан вперше спробує свої тренерські сили вже у єврокубках.

Євген Коноплянка

Ключова персона, без якої не було б цього фіналу. За повний матч і весь єврокубковий сезон Коноплянка вразив "Севілью" настільки, що одразу перебрався до неї… безкоштовно, бо закінчився контракт із "Дніпром". Але в Іспанії не пішло, хоч і був розкішний дебют із голом проти "Барселони" в Суперкубку УЄФА. Далі він встиг пограти за "Шальке" (78 матчів за 3 роки), побігав за "Шахтар" і переїхав до Польщі. У 2024-му Коноплянці виповнилося 34 роки - футболіст оголосив про завершення кар’єри та з головою занурився в агентські справи і власну кіберспортивну команду.

Джаба Канкава

Довгий час основний для команди, Канкава так само пов'язує кращий період своєї кар'єри з "Дніпром". Попри 8 років у складі дніпровської команди, грузин активніше почав виступати за клуб ближче до фіналу, чим і виборов місце в основі проти "Севільї". Одразу після фіналу він отримав запрошення закордон і перейшов до Франції, де відбігав півсотні матчів за "Реймс". Далі ще кілька легіонерських візитів, а зараз півзахисник повернувся до чемпіонату Грузії - у 39 років активно бігає за "Динамо" Тбілісі.

Валерій Федорчук

Не основний гравець Ліги Європи, але головний вибір Маркевича на фінал і позицію другого опорника; його тренер зняв, коли клуб почав втрачати концентрацію. Федорчук, після розвалу "Дніпра", всюди позбирав по крихті: встиг пограти за "Динамо", "Верес", "Маріуполь" і навіть "Ригу". Останнім його клубом став "Рух", де Валерій і завершив кар’єру. Та одразу серед львів’ян він подався у тренерство - зараз керує і дитячою командою "Руха", і місцевим представником медіафутболу.

Нікола Калініч

Один із найяскравіших і найхаризматичніших легіонерів "Дніпра" здійняв чимало галасу і у Варшаві, і у Дніпрі, коли вже на 7-й хвилині вивів свою команду вперед. На жаль, йому більше не вдалося забити у фіналі, але цей момент Калініч досі згадує із теплом у серці. Здавалося, що попри сповнене чутками літо, хорват залишиться у клубі, але у серпні він все ж перейшов до "Фіорентини". Далі були "Верона", "Рома" та навіть "Атлетіко" з "Міланом", втім так само засяяти Ніколі не вдалося. Догравати він вирішив вдома у "Хайдуці", там і повісив бутси на цвях. Спробував себе як спортивний директор рідного клубу, не вийшло. Зараз екс-форвард у пошуках натхнення.

Матеус

Так само легенда тієї дніпровської команди та один із кращих легіонерів за всю історію біло-блакитних. У матчі проти "Севільї" Матеус запам’ятався розкішним навісом на Калініча, який розпочав фінал із голу андердога. Український період кар’єри став для бразильця найкращим - більше 150 матчів і 48 голів. За дніпрян футболіст виграв срібло УПЛ, двічі брав бронзу і отримав срібло Ліги Європи, його найкраща нагорода в особистій колекції. Навіть за "Брагу" вінгер лише одного разу вигравав медалі. Вже через рік після фіналу, Матеус перейде до Китаю, у 2023-му повернеться в рідну "Ітабаяну", проведе лише 6 матчів за два роки та в 41 завершить кар’єру.

Із майже 30 футболістів того "Дніпра" є кілька, які ще продовжують грати. Переважно це вихованці академії чи молодь, придбана на розвиток. Наприклад, Лучкевич сьогодні виступає за "Динамо" і взяв із киянами золото УПЛ; Сватка ми знаємо за іграми в "Остіні"; Польовий у свої 39 завершує у запорізькому "Металурзі", а Гама - в "АЕК"; у Чехії грають воротар Шеліхов та захисник Мазух; Польовий виступає за аматорські "Нові Санжари".