"Змова" проти Лобановського та СРСР на ЧС-1986: легенда "Динамо" вражав світ, воротаря з Москви обрали після таємного голосування, а Марадона забив рукою

У 1986 році Мексика стала першою країною, яка удруге прийняла світову футбольну першість, хоча заздалегідь цього не планувала. Однак Колумбія відмовилась від обов'язків господарки через розширення сітки до 24 збірних, а країна Мігеля де ла Мадрида вже мала всю інфраструктуру. Чемпіонат став зоряним часом для 25-річного капітана аргентинців Дієго Марадони, який по його ходу відзначився п'ятьма голами, включаючи "руку Бога" та "гол століття". СРСР привіз збірну на базі київського "Динамо", але з москвичем на воротах вона сенсаційно програла вже на старті плейоф.

Аналогічно до попереднього мундіаля участь у фінальній частині першості брали 24 команди, які на першому етапі турніру змагалися у шести квартетах. Однак після цього на відміну від формату ЧС-1982, відбувався не другий груповий раунд, а одразу плейоф за олімпійською системою з 1/8 фіналу. Тому його учасниками ставали не лише перші і другі місця у своїх групах, а ще й чотири найкращі збірні із шести, які завершили групову стадію на третіх місцях.

Збірну Радянського Союзу на цей турнір будували на основі володаря Кубка Кубків-1986 київського "Динамо". Одразу 12 футболістів представляли клуб зі столиці УРСР. Серед них легендарні власники "Золотого м'яча" Олег Блохін і Ігор Бєланов, захисники Володимир Безсонов, Олег Кузнецов і Василь Рац, а також півзахисники Андрій Баль, Іван Яремчук, Павло Яковенко, Вадим Євтушенко і футболіст року в СРСР та Україні у 1986 році Олександр Заваров.

Легендарний воротар "Динамо" Віктор Чанов не був основним голкіпером збірної, але отримав свій ігровий час на груповому етапі. Можливо, було б краще, якби він стояв і в 1/8 фіналу проти Бельгії... Але зроблено те, що зроблено. Капітаном радянської команди на мундіалі-1986 став Анатолій Дем'яненко.

І ще троє гравців були викликані до радянської збірної з дніпропетровського "Дніпра" – півзахисники Геннадій Литовченко і Олег Протасов та воротар Сергій Краковський.

Керував цією дрім-тім, звісно, один з найкращих тренерів в історії футболу – Валерій Лобановський. "До збірної Союзу було викликано багато гравців київського "Динамо". Спочатку 8–9, потім – 12. Костяк збірної знав, чого можна чекати від Лобановського. Інші гравці підлаштовувалися під нас і бачення гри Валерія Васильовича", – згадувава Олександр Заваров.

А Блохін потім розповідав, що в Америці Лобановський вибив для збірної преміальні 1200 доларів: "Божевільні гроші. Ми там землю гризли". І перший матч СРСР проти Угорщини в Мексиці справді став для багатьох шоком. Мадярів багато хто вважав одним із претендентів на головний трофей мундіалю, адже за кілька тижнів до того вони буквально розкатали у контрольному матчі чарівників м'яча бразильців – 3:0.

Але збірна Лобановського несподівано закопала самих угорців – 6:0! Рахунок вже на другій хвилині відкрив, ще за дві його подвоїв Алейніков, а Бєланов на 24-й з пенальті довів справу до розгрому, підписавши вирок угорцям.

Переможця групи мав визначити матч між збірними СРСР та Франції з Тігана, Платіні і Папеном. Команди зійшлися 5 червня 1986 року на стадіоні "Естадіо Серхіо Леон Чавес" в Ірапуато, і напружена зустріч завершилася внічию – 1:1. На гол Раца на 53-й хвилині влучним ударом на 62-й відповів Луїс Фернандес.

В заключному поєдинку групи Блохін і Заваров розігалися з Канадою, дотиснувши хлопців з Північної Америці після перерви – 2:0. І у першому раунді плейоф радянські футболісти, здавалося б, отримали легкого суперника – Бельгію, якій пощастило відібратися до 1/8-ї у групі найкращих третіх місць.

Однак протистояння склалося зовсім не так, як планував Лобановський і його штаб. Підопічні Ґі Тіса поступалися суперникам в рівні індивідуальної майстерності, але компенсували цей недолік тактикою і самовіддачею. Попереду радянську збірну тягнув Бєланов, який оформив хет-трік, а ось позаду в обороні відбувалось щось незрозуміле. Фаворити матчу, на воротах яких стояв Рінат Дасав з московського "Спартаку", пропустили чотири рази!

Щоправда, поєдинок тривав не 90, а 120 хвилин. Адже основний час закінчився з рахунком 2:2 і перетік у додатковий, де "Червоні дияволи" ще двічі засмутили Дасаєва. А Бєланов відповів лише одним, хоча міг більше, адже на останніх хвилинах шведсько-іспанська брагида не поставила у ворота бельгійців чистий пенальті. У підсумку сенсація – 4:3.

Говорили, що у збірній СРСР недооцінили бельгійців, але, на думку вболівальників і самих футболістів, своє слово сказав і суддя Фредріксен, який зарахував два голи бельгійців з офсайду, зокрема й м'яч Кулеманса, коли він зрівняв рахунок на 77-й хвилині.

"Все було, як в поганому сні. З глибини пішла передача повітрям у бік наших воріт. Кулеманс прийняв м'яч, бувши десь в метрі за моєю спиною. Аби офсайд став ще більш явним, я навіть зробив пару кроків вперед. Коли він приймав м'яч, боковий здійняв прапорець, але швидко сховав. А Кулеманс, ніби знаючи, що Фредрікссон промовчить, точно пробив", – був обурений легенда "Динамо" Володимир Безсонов.

Багато років потому капітан СРСР Дем'яненко, відзначив, що хотів би переграв той матч чемпіонату світу з бельгійцями, оскільки "у нас вкрали перемогу через суддівське свавілля".

"Досі скалкою сидить у пам'яті гра 1/8 фіналу з бельгійцями, яку ми програли... Суддя два голи подарував супернику. Прикро було. Тоді всі боялися Радянський Союз, до соцкраїн самі розумієте, як ставилися. На багатьох турнірах відчувалося, що не хочуть, щоб ми змогли далеко зайти, тож і тоді зупинили раніше. Прикро – наша команда показувала дуже добрий рівень футболу", – відзначав Дем'яненко.

А от на думку Бєланова, який багато років потому розбирав той матч, СРСР занадто активно почали і багато сил залишили на груповому етапі: "Ми трішки перестаралися у матчах до Бельгії. Ми показували пресинг, величезне бажання, мобільність. Але ж неможливо нескінченно носитися, тим більше у 40-градусну спеку. Кожну наступну гру ми проводили трохи гірше за попередню. Середня лінія вже не працювала, хлопці підсіли, їх почали міняти – випустили Родіонова, забрали Алєйнікова. Коли я аналізував ситуацію, то дивився як грають фаворити – німці, французи, італійці. Перші матчі вони виграють на класі, граючи із настроєм "як би не пропустити". А вже далі нарощують темп".

Після чотирьох голів, звісно, що обговорювали вибір воротаря на ту сутичку. Віктор Чанов свого часу розповідав, що перед матчем Лобановський провів таємне голосування, і гравці мали вказати свій варіант складу. Мовляв, Валерій Васильович часто практикував схожі голосування – й у "Динамо", й у збірній.

"Перед відповідальними матчами кожному гравцеві після сніданку давали аркуш, і ми писали свій варіант складу. Тренер часто прислухався до думки колективу. Однак у Мексиці все одно поставив Дасаєва. Хоча й більшість хлопців проголосували за мене. Потім, після матчу Микита Симонян, який був помічником Лобановського, підійшов до мене і вибачився. А таке бувало вкрай рідко. Валерій Васильович промовчав. Він – специфічна людина…", – згадував голкіпер "Динамо".

Захисник збірної Олег Кузнєцов потім розповідав, що Лобановський пережив поразку важко – в роздягальні його довелося відкачувати: "Валерій Васильович побілів, обім’як, повиснув, мабуть, його схопило серце. Лікарі давали нюхати нашатир. Відкачали".

Але при цьому, за словами іншого захисника, Андрія Баля, тренер підтримав своїх футболістів: "Десь ми не дотерпіли, не використали тих моментів, завдяки яким могли збільшити перевагу і спокійно контролювати хід гри. Треба віддати належне Валерієві Лобановському, який ввечері після матчу пройшовся по всіх кімнатах зі словами: "Забудьте все, вже нічого не вернеш". Тренер підтримав нас і дав зрозуміти, що близько до серця цієї невдачі брати не треба".

Команда в Мексиці навіть отримала телеграму від президента СРСР Михайла Горбачова, у якій говорилося, що вони зіграли достойно, але могли досягти більшого. Як би там не було, можливості телебачення тоді були зовсім іншими, тому з наявних записів важко зробити висновки з приводу офсайдів у "Дияволів". Бельгійці виглядали свіжішими фізично й організованішими за суперника, який виклався на груповому етапі. А київські динамівці ще й повноцінно не відпочили після Кубка Кубків.

Тріумфатором скандальної першості стала Аргентина на чолі з володарем "руки Бога" Дієго Марадоною. Всі офсайди бельгійців тьмяніють на фоні зарахованого гола рукою у чвертьфіналі "альбіселесте" з Англією. Щоправда, через чотири хвилини він забив вдруге, ще й "Гол століття", попутно обігравши п'ятьох британців. У складі "Трьох левів" відзначився Гарі Лінекер, але його команда програла 1:2.

У фіналі Аргентина переграла Німеччину і стала дворазовою чемпіонкою світу, тоді як Марадона отримав "Золотий м'яч" як найкращий гравець турніру, а той самий Лінекер – "Золоту бутсу" найкращого бомбардира. Однак найкращим футболістом того року визнали українця.

Ігор Бєланов, безумовно, став головною зіркою СРСР на чемпіонаті світу-1986 року і автором чотирьох голів, в тому числі хет-трику у ворота Бельгії. І після Кубка Кубків у складі "Динамо" "Золотий м'яч"-1986 був йому заброньований.

Ще одна легенда українського футболу Олег Блохін на мундіалі-1986 не був основним героєм, але без свого голу все одно додому не поїхав, а потім дав оцінку партнеру: "У 1986 році в "Динамо" було багато зірок. Бєланов дуже вдало зіграв на чемпіонаті світу. Під час моїх виступів в Австрії до мене приїжджали журналісти. Я поцікавився, за кого вони у 1986-му віддали голос. Сказали, що за Бєланова, бо він на чемпіонаті світу забив три м’ячі у ворота Бельгії. Його перший гол узагалі був просто шаленим!".

"Сила Бєланова – швидкість, удар гарний, умів реалізовувати моменти, що виникали. Знаєте, бувають такі роки, коли все виходить, все йде. Але загалом це був турнір Дієго Марадони. Він футболіст від бога, дуже сильний, був тоді, безперечно, найкращим у світі. У аргентинця дриблінг був божевільний, важко м'яч відібрати. Маленький, різкий", – відзначав Дем'яненко.

Звісно, не дивлячись на виліт у 1/8-й, на київських футболістів був шалений попит. Однак Радянський Союз ще не був готовий підняти свою залізну завісу.

"Коли нас брали за замітку після чемпіонату світу-1986, то потрапити за кордон тривалий час ми не могли. Хоча усіх нас європейські клуби могли розхапати за дві секунди. Але нас не відпускали – тоді було таке положення, такі були часи. Та й ми не особливо прагнули, тому що грали у легендарному клубі. Як можна було йти з київського "Динамо", коли ти всіх обігруєш – як у чемпіонаті СРСР, так і в Європі?", – розповідав Бєланов sport.ua.

Раніше OBOZ.UA повідомляв, що легенда "Динамо", що хвалить паради Путіни, отримав статую в Мексиці, а футболістів СРСР кинуло на гроші керівництво країни.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA і Viber. Не ведіться на фейки!