Відео дня
Болюча зупинка за крок від мрії. Що завадило хокейній збірній України потрапити до еліти ЧС
Збірна України з хокею зупинилася за крок від потрапляння на елітний чемпіонат світу 2026-го року. І що найсумніше - зробила це своїми ж руками. Тріумфальна хода турніром ІА розбилася о поразку від Японії в останньому турі, а інші суперники вміло цим скористалися, щоб обійти нас у таблиці. То що ж пішло не так і чим ми можемо пишатися попри невдалий результат? OBOZ.UA аналізує хокейні змагання.
Найскладніше залишилося наостанок
Матч проти Японії був завершальним для нашої команди на ЧС-25 у Дивізіоні ІА. Було одразу 7 сценаріїв розвитку подій; не можна було допустити лише один - програш в основний час. На жаль, саме так і сталося. Знову відзначився кращий бомбардир збірної України: Захаров швидко вивів нас уперед за рахунок індивідуальних дій, обікравши захисників суперника і запустивши шайбу повз воротаря. Свою шайбу також закинув Ворона, але це вже був гол навздогін (3:2). Загалом же суперник був сильніший на голову.
Гра пройшла в атмосфері справжньої битви, при чому, японці дійсно були жорстокими - аж 14 покарань проти лише 4! Наша команда ледь не втратила кількох хокеїстів через травми та міцні удари корпусом чи ключкою. Хоча саме за цим видно, наскільки агресивно Японія жадала перемоги, а наші хокеїсти через це зупинилися. Все, що було на льоду, дуже влучно описує ось ця післяматчова цитата Христича:
"Команда не грала, як казали тренери. Вони думали, що вийдуть і будуть грати в хокей, як вони любили. Ми їм говорили, що треба спершу виконати завдання тренерське, а потім буде змога показати власні характеристики та перемогти у грі. Трішки непорозуміння в команді".
Щось ще могли вирішити одразу два матчі: Італії з Румунією та Британії проти Польщі. Але в першому італійці розтрощили суперника 7:1, а леви познущалися над поляками 3:0 на правах лідера таблиці. Україна з впевненої другої сходинки впала на третю та лишилася поза підвищенням у класі.
Що в України пішло не так?
Відповідей може бути кілька. Тиснула відповідальність за те, що треба всього лише виграти - і шлях до елітного ЧС відкритий. Заважало й те, що хокеїстів заздалегідь назвали переможцями, стандартна ситуація прихованої недооцінки. Ні, гравці не зневажали підготовкою, навпаки - мали цілий порожній день, щоб розібрати фінального суперника. Але реальна зіграність виникла тільки у 3 періоді.
Не менш важливу роль могла зіграти і наша традиційна спортивна ментальність - якщо перехвалити, перестаємо грати. Так було у футболі на Євро-2024: команда, яку називали найкращим поколінням, не змогла показати нічого переконливого на турнірі. Так само сталося і з баскетболістами, яким не вдалося вийти на Євробаскет: в окремих деталях ми були слабші та проскочили повз 5 перемог; хоча тоді всі вважали, що взяти одну з трьох путівок це дуже легке завдання.
На відміну від повністю програного відбору на хокейну Олімпіаду, тут українська збірна йшла чудово - і провалила тільки останній, такий важливий матч із невмотивованою Японією. Суперник вирішив задачу залишитися у Дивізіоні ІА і всього лише не хотів завершувати змагання зі статусом слабкої збірної. Японці раділи кожному взяттю наших воріт так, ніби це був золотий гол і вони виграли фінал. І билися за шайбу так, ніби це той самий кубок. Ми змогли зарядитися таким характером тільки після голу Ворони - та навіть ол-ін із 6 польовими не допоміг виграти підбирання та запхати автобус у чужі й такі маленькі хокейні ворота.
Парадокс: не проходимо далі, видавши чи не найсильніший відрізок
Українець Богдан Дьяченко лишився кращим голкіпером ЧС-25. В останній ігровий день він став не єдиним воротарем із шатаутом (ще один у британця Боунса). Але за всіма іншими показниками саме українець топовіший. У нього лишається найменший показник пропущених, лише 0.97. А ще - 96.51% сейвів (83 за 4 гри)! Чого вартий тільки показник 26 із 27 відбитих кидків проти поляків.
Також ніхто не зміг перегнати нашого бомбардира Захарова - 6 шайб у 5 іграх. Додамо сюди Денискіна - кращого на турнірі за очками (3+6). Навіть італієць Тедеско, який видав суперперфоманс проти румунів, не наздогнав обох українських лідерів. Неподалік першої десятки з нашої команди зупинилися Трахт, Пересунько і Бородай.
Слід більше звернути уваги на атакувальну ланку, хоча в цьому параметрі ми поступилися тільки Італії та Британії. За 5 ігор жовто-сині виконали 126 кидків, 16 стали влучними. Тут ми перекидали навіть італійців, яким і Тедеско не допоміг стати краще за співвідношенням голи/сейви. Підвела нас реалізація більшості - її не було. Жодного разу кількісна перевага на льоду не перетворилася на взяття воріт, чим, наприклад, розгромлена Румунія відмінно скористалася у своїх матчах, попри такі малі шанси.
Це був наш перший вихід до Дивізіону ІА з 2017-го року і перший випадок за 10 років, коли ми в ньому затрималися більше ніж на один раз. Україна могла з першої спроби повернутися до еліти і показала всім зуби, попри скептичне ставлення європейських журналістів. Та тепер ми зупиняємося за крок від еліти, у якій не були з 2007-го. Наступного року ми знову продовжимо змагатися за такі бажані 2 путівки на підвищення.
Та є і гарні підсумки!
Так-так, навіть поразка в останньому матчі та втрачені надії можуть бути приводом для гарних підсумків. Наприклад, ми зібрали такий потрібний досвід і з ним можемо готуватися далі. Тренер Христич точно залишиться біля керма, він побудував гарну команду, хоч її і довелося терміново перезбирати за добу до першої гри. Звісно, до наступного елітного ЧС ще рік, але таке швидке потрапляння до топу могло б бути ще гіршим і кожна гра пройшла б як проти Японії. Методична боротьба за вихід на нього і відчуття заслуженого підвищення дадуть нашим хокеїстам кращу впевненість.
Ще один висновок - Україна отримає другий шанс грати не на нервах. Міжнародна хокейна федерація під час турніру підкреслила, що не лише тренерська робота Христича допомогла гравцям. А ще й досвід багатьох міжнародних чемпіонатів. От дивіться: Трахт виступає за фінський "Лукко", Сисак катає за угорський "Дебрецен", капітан Мережко захищає кольори чеського "Пльзеня". Навіть змінний голкіпер Левшин представляє юніорську команду "Торонто". Саме це буде нашою силою перед наступним ЧС-26 у Дивізіоні ІА. Вони вже відчули забутий смак другого за силою етапу - тепер час зібрати сили та впевнено пройти наступний рік у своїх клубах, аби повернутися до збірної та битися за нові перемоги.