"Я продавала артистів, а тепер – косметику". Ексдружина загиблого на війні Макса Неліпи розповіла, як живе з дітьми в Ізраїлі
Колишня дружина загиблого телеведучого та військовослужбовця Макса Неліпи Тома Неліпа, яка після початку повномасштабного вторгнення разом із дітьми виїхала до Ізраїлю, розповіла про життя в еміграції, складну адаптацію та нову роботу. Нині родина мешкає в ізраїльській Натанії, де, за словами Томи, теж відчувається напруга через війну.
В інтерв’ю OBOZ.UA Тома Неліпа зізналася, що після переїзду змінила кілька робіт, а згодом повернулася до сфери косметики та парфумерії, в якій працювала ще в Україні. За словами Тамари, попри війну та непрості умови життя в Ізраїлі, родина поступово вчиться жити в новій реальності.
"Попри те, що тут теж війна, високі ціни й непрості умови життя, ми поступово адаптуємося, – розповідає Тома Неліпа про життя в Ізраїлі. – Дуже серйозно взялася за мову, бо тут це має величезне значення. Коли добре знаєш мову, у тебе вже є вибір – можеш знайти кращу роботу. Насправді моя нинішня зайнятість – це навіть трохи символічна історія.
Колишня дружина телеведучого зізналася, що після переїзду змінила кілька робіт, а нині повернулася до сфери, яка подобалася їй ще в Україні, – косметики та парфумерії: "В Україні останні два роки перед великою війною я працювала в компанії "Брокард". Коли прийшла туди, мала займатися запуском нових брендів. Організовувала комунікацію з пресою, презентації. Потім почалася пандемія, компанія перебудувала процеси, перейшла в офісний менеджмент. Згодом мене підвищили, але почалося повномасштабне вторгнення, виїхала до Ізраїлю. Змінила кілька різних робіт, і в якийсь момент повернулася до косметичної галузі. Це не лише магазин парфумерії – тут величезний простір, де є все: товари для дому, дитячі речі, побутові дрібниці. Та окремо – великий відділ косметики та догляду".
"Я пройшла співбесіди, мовні тести, внутрішні екзамени – і мене взяли. Уже місяць працюю, і мені подобається. Робота жива, емоційна, де потрібно вміти відчувати клієнта й знаходити підхід. Я часто жартую, що був час, коли в Україні продавала артистів – займалася організацією публічних заходів, а тепер тут – косметику".
Окремо Тома Неліпа розповіла про 21-річного сина Артема, який служить в армії Ізраїлю. За її словами, нещодавно в країні збільшили термін служби до трьох років, і два з половиною з них хлопець уже відслужив. Найважчим для неї став період, коли син понад два тижні не виходив на зв’язок під час загострення ситуації в країні: "Були різні періоди, в один з таких понад два тижні не виходив на зв’язок. А новини тоді приходили дуже тривожні, страшні. Навіть не можу передати, що пережила за той час. Просто не спала, сиділа з телефоном у руках, чекала повідомлення. Нещодавно прийшла до знайомої, яка фарбує мені волосся, а вона: "Боже, Томо, ти вся сива". Я ще пожартувала: мовляв, вік, мені вже 45 буде влітку. А вона: "Ні, це не про вік. Ти реально посивіла".
Вона також розповіла, що служба сильно змінила Артема: "Часом дивлюся на своїх дітей – і розумію, через що їм довелося пройти. Особливо Артему. У них були виснажливі навчання – по 60 кілометрів пішки пустелею зі зброєю та рюкзаками по 50 кілограмів. Деякі хлопці не витримували... Він пережив дуже багато для своїх років. Але майже нічого не розповідає. Іноді лише каже: "Мамо, мине час – і я, можливо, зможу". Він узагалі не любить, коли багато про нього говорю. Ми всі дуже хочемо вірити, що найстрашніше в країні позаду. Хоча нам кажуть, що нинішнє затишшя – дуже умовне, і будь-якої миті все може загостритися знову".
"Але я все одно тримаюся за надію, – додає Тамара Неліпа. – Це дуже важко. Особливо після того, що сталося з Максом. Після такої страшної втрати ти вже зовсім інакше реагуєш на будь-які новини про обстріли, загострення, загиблих. Кожне повідомлення пропускаєш через себе, і з кожним разом читати нестерпніше. Іноді ловлю себе на думці: ми ж виїжджали від війни, щоб урятувати дітей. А в результаті знову опинилися в реальності, де постійно тривога, напруга, очікування небезпеки. І коли це закінчиться – вже ніхто не береться сказати".
Нині родина живе в ізраїльській Натанії. За словами Томи, цей регіон вважається відносно спокійним, хоча небезпека залишається всюди: "У нас поруч немає якогось спеціального укриття. Є синагога, де в підвалі можна сховатися під час тривоги, але ми ходили туди лише раз. Зазвичай залишаємося вдома. Натанія вважається більш-менш спокійним містом порівняно з Тель-Авівом чи Єрусалимом, де напруга відчувається сильніше. Але зараз це все умовно – долетіти може будь-куди".
"Ми живемо в старому районі, де квартири ще можна орендувати за відносно невеликі гроші. Тут усе таке просте, – зізнається Неліпа. – Поруч – кури, півні, інколи кози ходять. Часом у мене навіть виникає дивне відчуття, ніби не виїжджала з України. Тільки пальми нагадують, що це все-таки інша країна. У дворі в мене зараз росте соняшник. Щодня дивлюся на нього – а він уже більше двох метрів заввишки. І в цьому є щось символічне, наче маленький шматочок дому".
"Я не можу сказати, що стовідсотково адаптувалася – це ще шлях, – продовжує Тамара. – Тут часто кажуть, що перші п’ять років в еміграції – це пошук себе, прийняття країни й себе в ній. У мене багато знайомих, із якими разом навчалися чи працювали, і далеко не всі змогли витримати це життя. Комусь не підійшов ритм, комусь – ментальність. Тут люди живуть дуже емоційно, трохи хаотично, але водночас щиро. Ізраїль взагалі така країна: якщо ти до неї відкриваєшся, якщо ставишся з добром – вона тобі відповідає тим самим. Я зараз уже, мабуть, перейшла найважчий етап, коли почувалася розгубленою. Прокидаєшся о п’ятій ранку, йдеш на роботу. Засинаєш далеко за північ, майже не спиш, нормально не їси, бо у виснаженні. Перші роботи тут були важкими. Тільки зараз у мене починає з’являтися відчуття, що земля під ногами потроху стає стабільною".
Раніше OBOZ.UA писав, що 16-річна донька загиблого телеведучого Макса Неліпи працює баристою та стала моделлю в Ізраїлі.
Повне інтерв’ю з Томою Неліпою читайте на OBOZ.UA тут.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA і Viber. Не ведіться на фейки!