Тато в 50 пішов воювати, а мама працює в школі: що відомо про батьків висхідної зірки хору "Гомін", які віддали його в інтернат у 9 років

Головний хормейстер Львівської національної опери та зірка хору "Гомін" Вадим Яценко поділився цікавими фактами про своїх батьків. Мама і тато артиста все життя провели в селі, а про розвиток сина у сфері музики піклувалися з самого дитинства, адже у 9 років відправили його на навчання в інтернат.

Відео дня

Як розповів диригент, його матір тривалий час працює в школі, а от 50-річному батьку довелося кардинально змінити сферу діяльності, адже близько року тому він отримав повістку та мобілізувався до лав ЗСУ. Про свою сім'ю хормейстер розповів у інтерв'ю для проєкту "Наодинці".

"Це була повістка, яка прийшла просто додому, і тато пішов. Мій тато не військовий, він навіть не служив в армії. Він працював у сільській школі в котельні, ловив рибу і продавав. У нього є якась бізнес-жилка. Мама у мене працює в школі секретарем. Тато ніколи в житті не брав до рук зброї", – висловився диригент.

За словами Вадима Яценка, його батьки все життя тримали господарство і доволі складно працювали фізично. Зараз у тата диригента є певні проблеми з серцем, однак у війську йому знайшли роботу, яка не повинна погіршувати стан його здоров'я.

"Тато мій, скажімо так, в розвідку не піде. Він ростом з мене і у два рази ширше. В армії йому знайшли професію, яка може допомогти країні, але яка не зажене його просто", – поділився зірка хору "Гомін".

Вадим Яценко також зауважив, що зараз його мамі хочеться, аби тато якнайшвидше повернувся додому, адже вони звикли постійно бути разом. Та й сам хормейстер вже не пам'ятає, коли востаннє бачився із батьком, однак наголосив, що це пов'язане не з війною, а з тим, що зараз вони живуть на великій відстані одне від одного.

До речі, як поділився головний хормейстер Львівської національної опери, він покинув батьківський дім ще в дитинстві. Мама і тато віддали його в музичний інтернат, за що він їм дуже вдячний.

"Коли мені було дев'ять років, то я вже поїхав учитися у школу-інтернат, але в нормальному, адекватному сенсі, як є спортивний інтернат, так само і музичний. Тобто це не те, що там здають когось. Ти просто їдеш туди вчитися, знаходишся, тусуєшся. У нас чудові стосунки з батьками. Мама сильно хвилювалася, що це погано вплине на наші взаємини, але я супервдячний за те рішення. Воно ж було складним не для мене, бо я малий там "шпиндель" бігав, із хлопцями у футбол ганяв і сольфеджіо своє вчив, а це для них було складно", – зазначив диригент.