Син Василя Зінкевича з’явився на прощанні з Ігорем Покладом і розповів про дуже особисте

У п’ятницю, 11 липня, в Національній філармонії України в Києві попрощалися з легендарним композитором Ігорем Покладом. Він – автор понад 150 пісень, серед яких безсмертні хіти "Ой летіли дикі гуси", "Чарівна скрипка", "Два крила", "Кохана", "Очі на піску". Його музику виконували легенди української естради: Ніна Матвієнко, Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та інші.

У коментарі OBOZ.UA Богдан Зінкевич, син Василя Зінкевича, поділився, як його батько відреагував на смерть відомого композитора. Юнак прийшов попрощатися з Ігорем Покладом разом із родиною Ольги Сумської, з якою нині працює на знімальному майданчику одного з фільмів. Сам Василь Зінкевич, нагадаємо, з’являється на публіці вкрай рідко.

"Хто такий Ігор Поклад для мене? Я пам’ятаю, що між ним і моїм татом завжди був якийсь особливий творчий зв’язок, – розповідає Богдан Зінкевич. – Мені здається, Василь Іванович по-особливому відчував і читав музику Ігоря Дмитровича. Пам’ятаю безсонні ночі, творчі пошуки. А потім народилася пісня "Скрипка грає" (композиція присвячена Володимиру Івасюку, який трагічно загинув у 1979 році. Спершу Ігор Поклад написав музику, а вже 1980 року Юрій Рибчинський створив до неї слова. Пісню першими виконали Назарій Яремчук, а згодом – Василь Зінкевич і Софія Ротару. – Ред.)".

"А моя улюблена пісня – "Тече вода". Вона дуже жива, енергійна. Мені здається, саме ця композиція найкраще передає дух і звучання 80-х. Це ніби музичний знімок того часу", – додає Богдан.

"Так склалося, що саме я повідомив татові про смерть Ігоря Дмитровича, – продовжує Богдан. – Якою була його реакція? Зазвичай батько – справжній соловейко: багато говорить, жартує, щебече. Але в ту мить він просто занімів. У нашій розмові настала дуже довга пауза… Це болісно для всієї нашої родини. Я виріс у творчому середовищі, поруч з відомими митцями. І коли бачиш зсередини цю глибину довіри, це тонке плетиво творчих зв’язків. А потім усвідомлюєш: цієї людини більше немає. І вона – незамінна. Це важко. Думаю, тато ще скаже своє слово про Ігоря Дмитровича. Але пізніше".

"Я добре пам’ятаю, як ми зі знімальною групою телебачення приїхали до Ігоря Дмитровича записувати інтерв’ю, – розповідає Богдан Зінкевич. – Ми обговорили, про що говоритимемо, проговорили всі деталі, а він просто слухав – мовчки. А потім… раптом його руки самі потягнулися до інструмента. Було відчуття, що відповідав він не словами, а музикою. Це ніби його думки звучали через клавіші. Дуже тонкий, майже сакральний момент. Не дарма кажуть, що видатні митці здатні транслювати через себе особливу енергію. І наша земля нею просякнута".

"Батько завжди повторював: якщо зникне українська пісня – народ осліпне серед білого дня, – додає Богдан. – І так складно прийняти, що Ігоря Дмитровича більше немає. Він був унікальний. Ми всією родиною безмежно вдячні йому за пісні. Ми бережемо їх, будемо передавати далі – щоб наші діти вчилися справжній любові до України".

За словами Богдана Зінкевича, його професія не настільки тісно пов’язана з творчістю, як у його батька: "Я за освітою телережисер, але наразі працюю звукорежисером у кіно. Скажімо так, творчість на мені трохи відпочила, порівняно з татом. Водночас я почуваюся дуже комфортно серед творчих людей, добре їх відчуваю, знаю, як із ними спілкуватися. Мій старший брат Василь зараз на фронті – він служить у Третій окремій штурмовій бригаді, захищає Україну".

На комплімент, що дуже схожий на батька, Богдан відповів: "У нас була ідея зняти розширену версію фільму "Червона рута". І справді, йшли розмови, що роль молодого тата в картині міг би зіграти я".

Раніше OBOZ.UA писав, як пройшов похорон Ігоря Поклада, де його поховають та хто з зірок прийшов попрощатися.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!