Ігорю Пелиху мало би виповнитися 50. Яким був легендарний телеведучий, що загинув 14 років тому в моторошній ДТП

Невелика студія "Радіо Тернопіль", 1997-й рік. "Що ти вмієш робити?" – запитала в нікому ще не відомого Ігоря Пелиха директорка Оксана Яциновська. "Говорити", – лаконічно відповів той, мавши за плечима лише досвід роботи як майстер із ремонту взуття і трохи – на іншому радіо. Як виявилося згодом, говорити він умів майстерно – так, що став легендою телебачення, професійним журналістом і продюсером. Йому не потрібні були сценарії чи заготовки! Пелих умів імпровізувати...

Відео дня

Ведучому цьогоріч 3-го лютого могло б виповнитися 50 років. На жаль, доля розпорядилася інакше. У 35 його життя обірвалося внаслідок моторошної аварії в Києві. Ми в матеріалі OBOZ.UA вирішили згадати, яким був Ігор Пелих на екрані та як особистість.

Запальна юність

Ігор народився у Тернополі й мав доволі нелегке дитинство. Його батьки розлучилися, тож хлопчик почергово жив то в мами, то в тата. Після 8-го класу школи він у Тернопільському вищому професійному училищі послуг і туризму вивчився на майстра з ремонту взуття. "Пам'ятаю, що в дитинстві багато читав і був хлопцем абсолютно не математичного складу розуму. У мене з точними науками відбувався повний "добрий вечір", і, якщо урок не був пов'язаний з літерами, я завжди списував. Дуже багато часу в моєму дитинстві займала вулиця, попри всі спроби батьків записати мене на якусь музику", – так просто й відверто описав своє дитинство Пелих в інтерв'ю для ГО "Детектор медіа".

Перші свої гроші заробляв на взуттєвій фабриці. Паралельно з цим встигав займатися вільною боротьбою й грати на бас-гітарі у музичному рок-гурті Nameless. До речі, колектив виховав не одну плеяду молодих і креативних музикантів, серед яких Сергій Недашковський (барабанщик гурту "С.К.А.Й") і Олег Ломаковський (раніше був барабанщиком гурту "Гайдамаки", а тепер зі зброєю в руках захищає українські землі від російських окупантів).

Лідер рок-гурту Зорян Безкоровайний в інтерв'ю для "Всім.юа" розповів, яким запам'ятав Пелиха: "Свого часу Nameless першим в Україні почав виступати зі своєрідними перформансами... Уявіть, який був шок, коли за спиною музикантів на стіні транслювали ще якийсь дивний фільм. Це, до речі, була ідея Ігоря. Він дуже цінував усілякі відеоштучки. Тогочасне захоплення відео вплинуло на те, що Пелих став саме тележурналістом... Він був доволі гордим, амбітним та самолюбивим, щоб приймати від нас допомогу. Ігор досягнув у цьому житті усього сам".

Безкоровайного і Пелиха об'єднувало й дещо більше, аніж музика. Ці двоє познайомилися у 1989-му році й стали членами молодіжної організації СНУМ (Спілка незалежної української молоді).

"Ми разом клеїли листівки із закликами до проголошення незалежності України. Як наслідок, разом просиділи дві доби у тернопільському СІЗО, де й стали справжніми друзями, однодумцями", – поділився Зорян спогадами з виданням Open.ua.

Як підкорив розуми й серця слухачів/глядачів

Свій шлях у масмедіа Ігор Пелих розпочав на Тернопільській обласній державній радіокомпанії, де протягом року вів молодіжну програму "Веселий Роджер". У 1997-му році чоловік перейшов на FM-станцію "Радіо Тернопіль", де йому дали більше свободи в тому, якою має бути подача інформації (звісно, він обрав неформальну, яка лунала щиро й невимушено).

Наприкінці 90-х Пелих вирішив далі просуватися по кар'єрі, тож переїхав до Києва. У столиці він із 1998-го до 1999-го року вивчився в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, де вдосконалив свої навички в ораторському мистецтві.

Одразу після випуску працював диктором на "Радіо столиці". Ще за два роки – телеведучим на каналі "1+1", де вів інтерактивну програму "Не всі вдома" (на кастинг потрапив завдяки майбутній дружині Олександрі Лозинській, із якою познайомився в інтернеті). Якщо молоде покоління навряд бачило ці випуски, то старше – ніколи не забуде. Пелих часто жартував і швидко розмовляв, проте за це його і любили.

Зазвичай гостями програми були молоді українські артисти, серед яких вокалісти Кузьма Скрябін, Святослав Вакарчук і гурт ТНМК. Нескромно додамо, що формат і подача шоу неабияк допомогли цим та іншим зіркам покращити свою впізнаваність. У чому секрет? Нешаблонне, по-дружньому, ніби поблизу немає камер, спілкування Ігоря з гостями програми.

Коли програму закрили, телеведучий не надто засмутився й разом зі своєю тещею вигадав цікаву ідею для наступного шоу – "Галопом по Європах" (на каналі ICTV). Словом, Ігорю потрібно було ловити на вулицях людей і шукати серед них тих, хто має з собою закордонний паспорт (тоді, на початку 2000-х, така "книжечка" була далеко не в кожного українця). Те, як ведучий зупиняв перехожих, заслуговує на окремий фільм! Щасливці мали змогу поїхати на семиденний відпочинок на один зі світових курортів зі своєю коханою/коханим чи з незнайомцем. Проте до мандрів вони повинні були виконати деякі квести.

Новий проєкт протримався чотири сезони. За цей час Ігор встиг підкорити серця численної когорти прихильників. Він ламав стереотипи про операторські зйомки й доречно додавав у сюжети треки українських музикантів. Крім того, йому вдавалося розговорити навіть найскромніших незнайомців. Звідки "ростуть ноги" у цій навичці?

"Щодо телебачення, то цим ми почали займатися ще в дитинстві, в Тернополі. У старенький рюкзачок "підключали" шнур від мікрофона і зламаний об'єктив від відеокамери – і імітували репортерську зйомку. Підходили до людей на вулиці, вибираючи яскравіших особистостей, і ставили всякі провокаційні питання, а самі давилися від сміху. Потім відбігали, сміялися вдосталь і знову на полювання", – розповів в одному з інтерв'ю музикант, композитор і телеведучий Андрій "Нічлава" Підлужний, який "познайомився" з Ігорем ще в пологовому будинку.

І додав: "Ігор і на камеру, і в житті був однаковий – абсолютно відкритий, чесний, життєрадісний... То була така людина-сонце! А ще Ігор був патріотом із великої літери. Він був одним із перших, кого забрали до міліції за те, що повісив жовто-блакитний прапор замість червоного! Ігор був і серед студентів, які оголосили голодування, і в перших рядах Помаранчевої революції".

Пелих закрив проєкт про мандри з власної ініціативи. Причина – різне з каналом бачення Помаранчевої революції. Оскільки глядачі чекали на продовження, він разом із Фоззі (учасник гурту ТНМК; справжнє ім'я – Олександр Сидоренко) запустив чергове успішне шоу "На свою голову" (2004–2007), а також створив студію "Роги і копита продакшн".

Ведучі стали друзями не тільки на знімальному майданчику, а й у реальному житті. Про це свідчать рядки пісні "Фідель" гурту ТНМК, записаної у 2015-му році: "Пелих поки живий – я дитина, я іще малий". Цими словами Фоззі натякає, що Пелих може залишатися навіки живим у серцях і пам'яті людей, які його знали, любили. У 2019-му артист випустив ще один трек на честь друга – "Зьома, не чуді". І це ще не все! 3-го лютого 2023-го року, в день народження Ігоря, Фоззі опублікував архівний знімок, на якому Пелих сидить на ліжку в кімнаті, а поряд із ним – Олександр Положинський, екслідер гурту "Тартак". "Ну шо ти, Ігороня? З днем народження", – написав автор.

Не забуває Фоззі й про рідних свого друга. У грудні 2023-го він потішив шанувальників новою піснею "Знайди мене". У відео знявся син Ігоря Пелиха – Іван. До речі, 21-річний хлопець від початку повномасштабної війни захищає Україну від російських окупантів (керує дронами).

Олександр Положинський, який кинув гурт "Тартак" й доєднався до лав ЗСУ (про нього ми згадували вище), дав вичерпну відповідь про професіоналізм Ігоря: "В один непростий період, коли Ігор сидів без роботи, він скаржився мені на непорядних телепродюсерів, яким він пропонував свої проєкти: ті вислуховували його ідеї, брали розписані проєкти, а потім намагалися реалізувати це без нього. І жоден із цих проєктів не став успішним. Тому що продюсери ці не розуміли одного: успішним проєкт Пелиха міг зробити лише Пелих".

На екрані ведучий часто виглядав легкодумним, та це – омана. Насправді він завжди аналізував, який формат буде цікавим для глядачів. Ще – наповнював сюжети радісними емоціями (які так потрібні були в буремні нульові). Пелих формував бюджет програм, шукав спонсорів і те, з якими каналами краще співпрацювати. Як йому усе це вдавалося? Людина-оркестр?

"Дуже важливо вміти не боятися делегувати команді, окремим людям, якісь повноваження. Давати їм можливість відчувати, що вони за це відповідальні, що вони мають із цим впоратися, що вони важливі. Кожному продюсеру потрібна "чуйка", незалежно від того, чи це продюсер на телебаченні, чи в шоу-бізнесі", – казав Пелих.

У планах були й масштабніші проєкти (наприклад, зйомки кіно). Та ці мрії він не встиг втілити в реальність... Ігор трагічно загинув 8-го травня 2009-го року в ДТП у Києві. Він був пасажиром автівки Volkswagen Passat. В іномарку в'їхала Honda, і від отриманих внаслідок зіткнення травм Пелих помер на місці. У нього залишилися дружина Олександра Лозинська та троє дітей – син Іван, а також доньки Соломія і Устина.