Як судді в Україні рятують п'яних водіїв від повної відповідальності: спливли резонансні подробиці
В Україні суди дедалі частіше застосовують неповне покарання до водіїв, яких визнають винними у керуванні напідпитку. У багатьох випадках порушникам призначають лише штраф або лише позбавлення водійських прав, хоча стаття 130 КУпАП передбачає обидва покарання одночасно.
П’яне водіння залишається одним із найнебезпечніших порушень правил дорожнього руху. За даними дослідження, за 2020–2025 роки, близько 22% водіїв, яких затримували у стані сп’яніння, уникали покарання. Раніше цей показник був ще вищим і сягав майже половини всіх справ.
Ситуацію ускладнюють як процесуальні помилки під час оформлення матеріалів, так і підходи окремих суддів до розгляду таких справ. Серед фігурантів справ НАБУ були судді, яких підозрювали в отриманні неправомірної вигоди за непритягнення водіїв до відповідальності.
Раніше судова практика дозволяла закривати справи через сплив строків, передавати порушників на поруки або визнавати правопорушення малозначними. Після змін до законів, строк розгляду таких справ продовжили до одного року. Крім того, виключили можливість залучення до громадських робіт, малозначності чи передачі на поруки.
Частина суддів після цього почала використовувати інший підхід: визнавати водіїв винними, але не застосовувати повне покарання.
Автори матеріалу навели низку прикладів такої практики. Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Сергій Вознюк щонайменше у 45 справах не позбавляв водіїв права керування транспортом. У багатьох випадках суд обмежувався штрафом і додатково враховував перерахування коштів на підтримку ЗСУ.
В одному з випадків водій мав 6 проміле алкоголю в крові. Попри це, суд не застосував повне покарання, врахувавши каяття порушника та його посаду старшого інструктора РТЦК.
Суддя цього ж суду Юрій Кабанячий систематично не застосовував повне покарання за ст.130 КУпАП. Він обмежувався лише штрафами навіть у справах про відмову від огляду чи керування у стані сп’яніння.
В одній із резонансних справ п’яний водій врізався у світлофор, а вже за дві години його вдруге зупинили нетверезим, з 1,62 проміле алкоголю у крові. Під час ДТП у салоні перебувала неповнолітня донька, яка травмувалася, однак суд не побачив тяжких наслідків.
В іншій справі суд не застосував повне покарання до водія у стані наркотичного сп’яніння, пославшись на те, що він військовослужбовець. Згодом у ВРП встановили, що доказів проходження служби не було, у матеріалах містилися лише копії старих сторінок військового квитка.
Суддя Пересипського районного суду Одеси Андрій Лупенко також не раз залишав водіям право керування, посилаючись на пом’якшувальні обставини та практику Європейського суду з прав людини. Серед таких справ є випадок із вагітною жінкою та справа водія, який скоїв ДТП у стані сп’яніння з 2,13 проміле алкоголю.
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Олександр Яковлєв, за даними авторів, щонайменше у 65 справах застосовував лише штраф без позбавлення права керування. Свої рішення він пояснював тим, що повне покарання могло б позбавити людину засобів для існування.
Подібний підхід зафіксували і в практиці інших суддів. Суддя Турійського районного суду Волинської області Олена Ковальчук пояснювала пом’якшення покарання необхідністю забезпечення сім’ї, а суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Наталя Нанічкіна тим, що позбавлення прав завадить порушникам працювати водіями.
Окремо автори згадують практику судді Новозаводського районного суду Чернігова Світлани Ченцової. В окремих випадках вона не застосовувала штрафи, залишаючи лише позбавлення права керування. В одній зі справ суддя пізніше окремою постановою змінила резолютивну частину рішення, назвавши це "виправленням описки".
Раніше OBOZ.UA повідомляв, адміністративні суди скасовують рішення про перегляд інвалідності прокурорів. Відбувається це не через оцінку діагнозів, а через грубі процедурні порушення з боку НДІ (науково-дослідного інституту) медико-соціальних проблем інвалідності. Суди встановлювали, що експертні комісії не мали законних підстав для перевірок, оскільки листи від Державного бюро розслідувань (ДБР) чи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) не є належними процесуальними документами.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!