Блог | Справа про "Північні потоки": український слід як зручна версія для Європи
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Військовий аналітик Данського королівського оборонного коледжу Андерс Нільсен про підриви "Північних потоків", розслідування цієї диверсії та висвітлення її в ЗМІ.
Як завжди, підготував витяг з найголовнішого:
• У попередніх відео Нільсен заявляв, що найімовірніше, росіяни самі підірвали свої трубопроводи. Зараз європейські ЗМІ говорять про розслідування щодо української диверсійної групи, навіть вийшла книга-розслідування. Тепер від Нільсена вимагають визнати, що він був неправий. Однак у цій історії все ще залишається надто багато невідповідностей, щоб стверджувати про український слід.
• Перша дивина стосується вибору місця підриву: воно розташоване в міжнародних водах, проте максимально близько до датських і шведських територіальних вод. Це зумовлює необхідність залучення правоохоронних органів обох країн до розслідування, що надає йому додаткової розголосу. Саме місце є дуже складним для диверсії: глибина сягає 80 метрів, і там дуже сильні течії. Якби диверсанти обрали місце, наприклад, за 100 кілометрів на схід, вони б змогли підірвати трубопроводи на глибині лише 40 метрів, що набагато простіше для підводних операцій. Крім того, вони б усунули данські правоохоронні органи від розслідування, чим ще й зменшили б висвітлення інциденту в ЗМІ.
• Яхта, орендована для диверсії, не особливо приховувалася: вона вийшла з Ростока в Німеччині, по дорозі відвідала Швецію та Польщу, перш ніж повернулася назад до Ростока. На всьому маршруті яхта плавала під українським прапором, а ті, хто перебував на ній, розмовляли українською. При цьому вітрильна яхта – не найвідповідніше судно для диверсійних операцій, оскільки її вкрай складно утримувати на одному місці. Для диверсії набагато практичніше було б орендувати моторний човен. Після повернення яхта не була очищена від слідів вибухівки, а ті, хто перебував на ній, ще й отримали потім штраф за порушення правил дорожнього руху. З одного боку виходить, що працювала команда висококласних диверсантів-водолазів, а з іншого – низка безглуздих промахів на рівному місці.
• Зрештою, який стратегічний сенс цієї операції? У 2022 році Україна дуже сильно залежала від німецької допомоги, ризикувати настільки сильно зіпсувати відносини з важливим партнером у критичний момент війни нелогічно. Трубопроводи на той момент все одно були перекриті росіянами. Більше того, в результаті диверсії трубопроводи не знищені повністю – їх можна полагодити, причому за копійки порівняно з тим, що РФ витрачає на війну. У підсумку диверсія з боку України виглядає як операція з сумнівними вигодами, проте з величезними ризиками.
• Також варто звернути увагу на реакцію урядів щодо розслідування. Український уряд практично повністю ігнорує його. Хоча міг би вжити заходів щодо осіб, які або здійснили диверсію без відома влади, або розголошують дані про операцію, яка могла б бути державною таємницею. Більше того, розслідування ігнорує й німецький уряд – і продовжує збільшувати масштаби військової допомоги Україні.
• Багато хто вважає, що причина в тому, що можливий український слід був би надто незручним для взаємин між Заходом та Україною. Справа стоїть якраз навпаки – для європейців було б дуже зручно, щоб слід вів до України. Останнє, чого вони хочуть, – щоб з’ясувалося, що за диверсією стоять росіяни. Це зашкодило б європейській стратегії: постачати Україні зброю протягом війни, але ігнорувати російські гібридні провокації, щоб не допустити ескалації та необхідності переорієнтувати ресурси на власний захист.
