Відео дня
Кілер не залишив Андрію Парубію шансів на порятунок, але сам серйозно проколовся. Інтерв'ю з експертом із безпеки
Убивство у Львові Андрія Парубія викликало великий резонанс і шок. Холоднокровний розстріл посеред вулиці народного депутата, колишнього голови Верховної Ради – це, звісно ж, колосальне горе для близьких людей і серйозна НП, що стала викликом для правоохоронних органів. Проте підозрюваного було затримано в стислі терміни.
Як діяв кілер, чому йому не допомогло маскування, а також чи можна було запобігти вбивству – про це OBOZ.UA поговорив із засновником інформаційно-аналітичного інтернет-проєкту "Криміналіст" Миколою Зборщиком, який має багаторічний досвід роботи в особистій охороні.
– Я знаю, що ви протягом багатьох років стежите за кримінальною хронікою, зокрема – за замовними вбивствами. Напевно, ви дивилися відео, яке потрапило в мережу. Що можете сказати про дії вбивці Андрія Парубія?
– Давайте спочатку проаналізуємо відео.
Місце злочину: тиха вулиця, якою жертва, судячи з усього, регулярно слідувала за одним і тим самим маршрутом (попередньо, до спортивної зали).
Час: 11:37 або близько того. Вибір денного часу не випадковий. Він розрахований на те, щоб застати жертву у звичній обстановці, коли її пильність знижена, а увага зосереджена на повсякденних думках. Вдень людина психологічно більш розслаблена, її пильність притуплена рутиною. Вона не очікує нападу посеред білого дня на знайомій вулиці.
Спосіб скоєння вбивства: раптовий напад зі спини із застосуванням короткоствольної вогнепальної зброї. Множинні постріли (7-8) були націлені на гарантоване ураження цілі та мінімізацію ризику для самого виконавця. Атака зі спини повністю позбавила жертву шансу на самозахист або втечу, що є поширеним прийомом під час скоєння замовних убивств.
Виконавець: кілер використовував образ кур'єра служби доставки (жовтий терморюкзак, шолом) і пересувався на електровелосипеді, що забезпечило йому ідеальне прикриття і можливість швидкого відходу.
– А про що говорять множинні постріли? Диванні експерти вже щосили обговорюють "непрофесіоналізм" кілера.
– Те, що велика кількість пострілів свідчить про дилетантизм, – помилковий стереотип. З точки зору криміналістики 7-8 пострілів свідчать про таке.
Гарантія результату: професіонал працює на 100-відсотковий результат. Множинні постріли покликані виключити будь-яку ймовірність виживання цілі, включно з наявністю прихованого бронежилета.
Придушення опору: серія пострілів не залишає жертві шансів на відповідні дії.
Холоднокровність і рішучість: здатність зробити точну серію пострілів може свідчити не про паніку, а про намір довести завдання до кінця.
– Народний депутат Володимир Ар'єв заявив, що за пів року до вбивства Парубій нібито звертався з проханням надати йому державну охорону, а йому відмовили. Те, що він пересувався містом один, без охоронців, чітко проглядається на відео. На вашу думку, чи могла охорона запобігти трагедії?
– Інформація про можливе звернення Андрія Парубія по державну охорону є значущим фактом, який може свідчити про те, що політик мав у своєму розпорядженні дані про конкретні загрози своїй безпеці або, щонайменше, мав для цього вагомі підстави.
Українське законодавство чітко регламентує перелік осіб, які мають право на державну охорону. До таких категорій належать вищі посадові особи держави, а також учасники кримінального судочинства (наприклад, важливі свідки), чиєму життю та здоров'ю загрожує реальна небезпека.
Виходячи з норм чинного законодавства, Андрій Парубій, імовірно, не входив до переліку осіб, яким державну охорону надають за посадою. Однак якщо звернення з його боку дійсно мало місце, а в наданні захисту було відмовлено, це може вказувати на можливу недооцінку ступеня ризику з боку компетентних органів. У такому разі постає питання про ефективність аналізу та реагування на потенційні загрози щодо політичних діячів.
Що стосується наявності особистої охорони, то вона не є абсолютною гарантією безпеки, а в низці випадків створює лише ілюзію захищеності – особливо коли йдеться про професійно сплановані замахи.
Ця теза знаходить пряме підтвердження у статистиці: у понад 90% випадків нападів на осіб, яких охороняють в Україні, охоронці гинули першими або одночасно з об'єктом охорони.
Причина такої вразливості криється у фундаментальній відмінності між фізичним супроводом і комплексною системою превентивних заходів. Стандартна схема, що включає двох-трьох охоронців, за своєю суттю є реактивною. Вона може бути ефективною для протидії загрозам низького та середнього рівня – вуличній злочинності, хуліганським діям або спробам небажаного фізичного контакту.
Однак коли за справу беруться спецслужби або професійні кілери, які мають у своєму розпорядженні час і ресурси, ефективність такої групи наближається до нуля. У кращому разі вона здатна лише відстрочити напад, але не запобігти йому.
Справжня безпека, своєю чергою, завжди проактивна. Вона будується на масштабній і переважно невидимій роботі: оперативній діяльності, глибокому аналізі загроз, організації контрспостереження і детальному опрацюванні всіх аспектів життєдіяльності особи, яку охороняють. Ключове завдання такої системи – не відбити атаку в момент її здійснення, а виявити і нейтралізувати загрозу ще на стадії підготовки.
Тому вкрай важливо адекватно оцінювати функціональні межі фізичної охорони. Протидія загрозам високого рівня вимагає зовсім іншої архітектури безпеки, заснованої на системних превентивних заходах. Це складна й дорога система, доступна лише державним структурам або вузькому колу осіб, які володіють необхідними для цього фінансовими та організаційними ресурсами.
– Ще один момент: у соціальних мережах розгорілася дискусія про те, мовляв, якби у Парубія була особиста зброя, то він "відбився" б від кілера. Як думаєте?
– Думка багатьох коментаторів у соціальних мережах логічна, але вона розбивається об тактику професійних замовних нападів. Наявність пістолета в кишені навряд чи б щось змінила в цьому конкретному випадку, і ось чому.
Елемент раптовості. Такі замахи готують тижнями, інколи місяцями, обираючи ідеальний момент, коли жертва найменш готова: напад зі спини (як у випадку з Андрієм Парубієм), в автомобілі (коли увага людини зосереджена на зупинці чи парковці, і вона обмежена у своїх діях у салоні машини), у під'їзді будинку. Часу на реакцію просто немає.
Психологічна готовність. Неможливо жити 24/7 в очікуванні нападу. Навіть тренована людина не може бути постійно сфокусована на загрозі, а жертва до останньої секунди живе звичайним життям.
Зміна тактики. Якщо кілери знають, що жертва озброєна й обережна, вони просто виберуть інший метод: наприклад, закладуть вибухівку в автомобіль. Проти цього пістолет безсилий.
Тож особиста зброя дає більше ілюзію безпеки, ніж реальний шанс проти професійно підготовленого та реалізованого замаху. Звертаю увагу – проти професійно підготовленого й реалізованого замаху.
Тим не менш, наявність легальної зброї краща, ніж її повна відсутність. Вона надає людині потенційний шанс – можливість вплинути на результат ситуації на свою користь, нехай навіть і мінімальну. Зрештою краще мати один шанс зі ста, ніж не мати жодного.
– Вбивця замаскувався під кур'єра Glovo, а це дуже зручно, з огляду на те, що за останні роки ринок доставки серйозно зріс і замовити продукти додому – звична справа. Тобто ідеальне прикриття. Але незважаючи на таке маскування (зокрема, закрите шоломом обличчя) підозрюваного у вбивстві все ж таки було затримано.
– Використання образу кур'єра в цьому злочині – це не випадковість, а продуманий тактичний вибір, який вирішує відразу кілька ключових завдань виконавця. Давайте розберемо його на три основні компоненти.
Перше – це ідеальне маскування і соціальна мімікрія. Кур'єр на велосипеді або скутері сьогодні є абсолютно звичним елементом міського пейзажу, свого роду "білим шумом", на який ніхто не звертає уваги.
Це дає змогу злочинцеві тривалий час перебувати поблизу об'єкта, вести спостереження та обирати момент для нападу, не викликаючи при цьому жодних підозр. Ключова мета – приховати особистість. Обличчя, повністю закрите шоломом, робить упізнання свідками або по камерах відеоспостереження практично неможливим, забезпечуючи виконавцю високий ступінь анонімності.
Друге – це засіб для прихованого транспортування зброї. Терморюкзак для доставки їжі являє собою ідеальний контейнер. Навіть при поверхневій і раптовій перевірці органами правопорядку вміст такого рюкзака навряд чи викличе підозри. Його конструкція з кількома відділеннями дає змогу легко заховати не тільки пістолет, а й більш габаритну зброю.
І третє – це ефективний засіб відходу. Електровелосипед є майже ідеальним транспортом для втечі з місця злочину в щільній міській забудові. Він швидкий, маневрений, практично безшумний і, що найголовніше, дає змогу миттєво втекти у вузьких провулках, дворах чи паркових зонах, які недоступні для переслідування на автомобілі.
Таким чином ми бачимо не просто маскарад, а комплексне тактичне рішення, яке забезпечує злочинцеві скритність на всіх етапах: під час підготовки, в момент скоєння злочину і під час відходу з місця подій.
При цьому, незважаючи на всі переваги такої конспірації, затримання підозрюваного свідчить про те, що будь-яка навіть найпродуманіша тактика має вразливості. Оскільки ми не володіємо матеріалами оперативно-розшукових заходів, точну відповідь дати неможливо. Але, за повідомленнями ЗМІ, ключовою зачіпкою у справі стали три автомобілі, на яких підозрюваний нібито протягом року стежив за жертвою.
Саме цей транспорт і залишив великий "цифровий слід". У сучасному місті майже неможливо пересуватися непомітно. Системи на кшталт "Безпечне місто" фіксують і зберігають величезні масиви даних. Аналіз записів із сотень камер за тривалий період дає змогу вибудувати всю картину: не тільки маршрути в день злочину, а й усю підготовчу діяльність. Таким чином саме тривала підготовка, покликана забезпечити успіх, створила той масив даних, який зрештою і дав змогу вирахувати підозрюваного в цьому злочині.
Успіх часто криється не в одній конкретній зачіпці, а в результаті аналізу величезного масиву даних: показань десятків свідків, записів сотень камер, даних мобільних операторів та іншої інформації. Навіть дрібна, незначна, на перший погляд, деталь, у сукупності з іншими даними, могла дати правильний напрям і вказати на підозрюваного.
– За інформацією джерел OBOZ.UA у правоохоронних органах, убивця стежив за Парубієм нібито протягом року. Наскільки типова така одиночна робота і так довго?
– Ви маєте рацію, це не зовсім типова схема, але цілком можлива. Однак без розуміння справжніх мотивів, а також завдань і термінів, які замовники (куратори) ставили перед виконавцем, давати остаточну оцінку передчасно.