Відео дня
Безпечне середовище для дитини: три правила ідеального дитячого майданчика
Сьогодні у процесі будівництва житлових комплексів девелопери дедалі частіше проєктують двори без машин і створюють у них розвинену інфраструктуру. Але яким має бути двір, щоби дитина могла гуляти в ньому сама? На прикладі житлового кварталу RYBALSKY розбираємося в тому, без чого неможливе комфортне середовище для дитини.
(Не)безпечні ігри
У 1999 році норвезькі психологи Лейф Кеннар і Еллен Сандсеттер дійшли висновку, що для гармонійного розвитку дитини потрібен ризик. За рік до їхнього дослідження в Норвегії прийняли закон про єдині стандарти безпеки, і безліч дитячих майданчиків перетворили на однотипні та "стерильні" ігрові простори, для того, щоб звести ймовірність травм і забоїв до мінімуму. Однак після такого рішення відсоток нещасних випадків лише зріс.
І якщо на колишніх майданчиках діти найчастіше отримували тільки синці й садна, то після поновлення почалися вже переломи — від спроб зробити доступний інструментарій більш цікавим. Дослідники пов’язали це з тим, що в занадто безпечному середовищі дітлахам стає нудно, і вони починають самі створювати ризикові ситуації.
З огляду на норвезький досвід, дитячі майданчики в житловому кварталі RYBALSKY не робили надмірно безпечними. Тут встановлено гірки, гойдалки, канатні піраміди і стінки для лазіння, які дають дітям змогу ризикувати без серйозних наслідків. До того ж для території двору використовують спеціальне мощення, яке мінімізує травматичність падіння.
Не лише гірки й гойдалки
Простір для ігор повинен бути варіативним і багатофункціональним, щоби діти мали можливість учитися й розвивати уяву. Умовно дитячі майданчики можна розподілити на два види: функціональні простори — ставлять за основу можливості самого обладнання, і абстрактні — з різними сценаріями використання. Ідеальна ситуація — якщо обидва підходи поєднуються.
Зелені зони також сприймаються дітлахами як ігровий простір. "Природа стимулює розвиток уяви та креативності, особливо, якщо діти можуть із нею взаємодіяти під час гри, — зазначає Максим Коцюба, керівник студії ландшафтної архітектури KOTSIUBA. — Проєктуючи внутрішні двори в житловому кварталі RYBALSKY, насамперед ми зайнялися максимальним озелененням території, інтегрували пагорби із зеленими насадженнями та велику галявину для ігор. Далі виділили пішохідні зв’язки, а в тіні розташували основні соціальні функції, серед яких спортивні й дитячі майданчики".
Пам’ятати про підлітків
Ігрові простори мають бути облаштовані під запити дітей різного віку, зокрема і підлітків: у 12–14 років також потрібні гри та самовизначення через них. Сьогодні у цієї вікової категорії фактично немає свого місця в місті, тому вони змушені освоювати будь-які незадіяні й часом навіть занедбані території.
Один із надійних способів об’єднати й захопити підлітків — створити спортивний майданчик поблизу будинку. Спорт — це командна історія, тому соціальні зв’язки тут запрограмовані самі собою. Зацікавленість хлопців і дівчат у просторі буде залежати від насиченості ігрових функцій, продуманих поведінкових сценаріїв, наявності корисного ризику й водночас почуття самостійності.
Так, на пішохідному бульварі RYBALSKY поступово облаштовується загальнодоступна зона для активного відпочинку. Згодом тут будуть батути, скейт-рампи й тенісні столи. Водночас на даху освітнього простору RYBALSKY Family Port, розташованого на території району, облаштовано багатофункціональний майданчик, де підлітки можуть грати у футбол, баскетбол та інші спортивні ігри.