Ці факти про Воздвиженку знають одиниці киян
Район Воздвиженки дивує своєю європейською архітектурою, арковими вікнами, різноколірними будинками та театральними фасадами. Проте, мало хто знає цікаву історію цього контрастного району, який з’єднує Подол із Пейзажною алеєю. Звичайно, те, що ми бачимо сьогодні це реформація 2 000-х років. Однак, до цього, місцевість теж мала унікальний вигляд. Занурюємося в історію столиці з OBOZ.UA.
Урочище Гончарі–Кожум’яки
Історія місцевості, на якій ми гуляємо сучасною Воздвиженкою, відсилає у XII–XIII століття. Принаймні, саме цьому періоду є безпосередні докази, у вигляді залишків будинків–артефактів, знайдених під час розкопок. За не популярною думкою, поселення тут датуються ще початком епохи Київської Русі.
Оскільки місцевий ландшафт тих часів ускладнювався великою кількістю струмків та ярів, жити в побутовому розумінні тут було досить складно і про великі забудови мова не йшла. Але вченим вдалося знайти докази існування тут купецьких садиб, датовані "хвостиком" XIII століття. Виявлені артефакти та монети розповідали про ведення торгівлі з Близьким Сходом та Візантією.
Згодом складний ландшафт став не проблемою, а допомогою ремісницьким цехам. І на місцевості з’явилися гончарі, ковалі, кожум’яки, каменотеси та кушніри. Тож, вже у XVI–XVII столітті ми зустрічаємо такі назви вулиць, як: Дегтярна, Гончарна та Кожум’яцька.
Чому Воздвиженка?
У 1748 році місцеві Кожум’яки проінвестували забудову Хресто–Воздвиженського храму. І хоча, храм проіснував усього 63 роки, згорівши під час масштабної пожежі, разом із більшою частиною будівель Подолу, назва вулиці дожила до наших часів.
Через 30 років після пожежі Хрестовоздвиженська церква буде знову відбудована, а ще через 20 років до неї приєднають дзвіницю з годинником та шпиль. Сучасного вигляду храм набуває після реконструкції 1914 року, яка вносить зміни у вигляді каплиці святого Миколи Чудотворця. Храм має свою неповторну історію розписів та ікон. Цікавим фактом у його існуванні стали хрещення двох відомих митців Михайла Булгакова та Григорія Світлицького. Художник Г. Світлицький залишив свій неповторний слід на стінах храму: розпис "Покрова Пресвятої Богородиці" відомий автопортретом митця, відтвореним в образі диякона.
Витіснення ремісників
Майстерні, городи та сади — такий вигляд мали пейзажі по боках від головної вулиці Воздвиженки, аж до середини XIX століття. До кінця століття місцевість буде заповнено дрібноміщанськими будівлями, а також цегляними поважними забудовами у кілька поверхів. Спроба відтворити цей період Воздвиженки відбулася в екранізації ‘п’єси "За двома зайцями" Старицького, якщо пам’ятаєте, родина Сірків проживала на вулиці Кожум’яцький.
За часи "пєрєстройкі" від історичних будівель майже не лишилося сліду. Вціліли споруди можна було рахувати на пальцях однієї руки, й це будівлі під номером 2, 3, 25, 33, 43 і 60.
Нова ера Воздвиженки
Те, що ми бачимо сьогодні є імітацією часів перебудови та початку незалежності, а також наслідування європейського стилю. Сучасні, модернізовані будівлі з манірною, на перший погляд, архітектурою, тішать око та створюють казкову атмосферу, під час прогулянок. А ще, це справжній посібник архітектурних стилів, який відтворює елементи класицизму, неоготики, псевдобароко чи модерну.
Варто зазначити, що Нова Воздвиженка мала стати елітним районом Києва, але щось пішло не так. Що саме, стало зрозуміло через кілька років, коли виявилося, що якість матеріалів, які використовували для забудови, залишала бажати кращого.
Сьогодні думки про Воздвиженку поділяються на кілька фронтів, для когось така мішанина стилів — несмак, а хтось охоче роздивляється веселі будиночки, схожі на декорацію в ляльковому театрі. Ясно одне: іноді приємно вибратися з хмарочосів, щоб побачити небо, сонце або хмарки у повну шир панорами, а не вирваними шматками пазлів та бачити кольори, замість сірих стін зі "стягненими краватками" на вікнах.
Раніше OBOZ.UA розповідав про: місця для містичних подорожей в Україні та бюджетні напрямки для осіннього вікенду.