Країни відмовляються: в Африці є земля, якою ніхто не хоче володіти

Історія територіальних конфліктів зазвичай будується на запеклій боротьбі за кожен метр землі, проте Бір-Тавіль став унікальним винятком із цього правила. Ця пустельна ділянка в Африці залишається офіційно нічийною вже понад століття не через свою непридатність, а через складні геополітичні наслідки її прийняття.

Відео дня

Жоден уряд не наважується висунути на неї претензії, оскільки це автоматично означатиме відмову від іншої, значно ціннішої території. Таким чином, Бір-Тавіль перетворився на правову аномалію, де відсутність державного прапора не означає відсутність життя.

Попри статус "нічийної землі", цей регіон має власну історію, економіку та навіть самопроголошених королів, пише IFLScience.

Де знаходиться Бір-Тавіль

На перший погляд, Бір-Тавіль – це лише безкраї піски та каміння, позбавлені доріг, готелів чи зв'язку. Проте насправді ця територія далеко не безлюдна: протягом тисячоліть тут мешкають кочові племена Абабда, чия присутність у регіоні задокументована ще з часів Римської імперії.

Сьогодні Бір-Тавіль став центром кустарного видобутку золота, де працюють як незалежні шукачі зі звичайними металошукачами, так і промислові експедиції. У центрі пустелі навіть існують неформальні поселення з магазинами, ресторанами та пунктами обміну валют, побудовані з підручних матеріалів.

Виникнення Бір-Тавіля є результатом британського картографічного стилю XIX століття. У 1899 році Британія встановила кордон між Єгиптом та Суданом по 22-й паралелі, але вже в 1902 році запровадила нову "адміністративну межу", щоб врахувати традиційні пасовища кочових племен. Друга лінія передала багатий на ресурси "Трикутник Халаїб" Судану, а Бір-Тавіль – Єгипту.

Коли обидві країни здобули незалежність, вони обрали різні карти: Єгипет наполягає на кордоні 1899 року (де Халаїб належить йому), а Судан – на версії 1902 року. Оскільки Бір-Тавіль на обох картах опиняється "на чужому боці", жодна країна не бере його собі, щоб не втратити права на значно вигідніший Халаїб.

Самопроголошені королі та прапори мрійників

Статус останньої "вільної" землі на планеті зробив Бір-Тавіль магнітом для авантюристів. Найвідомішим став американець Джеремі Гітон, який у 2014 році приїхав у пустелю, щоб оголосити її "Королівством Північного Судану" заради своєї доньки, яка мріяла бути принцесою. Крім нього, свої права на територію заявляли ще щонайменше вісім осіб, встановлюючи там найрізноманітніші прапори – від символів віртуальних держав до жартівливих зображень.

Проте місцеві жителі ставляться до таких "монархів" з іронією та роздратуванням, вважаючи подібні претензії сучасним проявом неоімперіалізму, що ігнорує права корінних народів.

Нічия земля

Хоча Бір-Тавіль часто називають "terra nullius" (нічия земля), для племен Абабда та Бішарін він ніколи не був порожнім місцем. Вони використовують ці землі для випасу худоби та торгівлі, спираючись на традиційне, а не писане право.

Територія багата на ваді (річища, що наповнюються водою в сезони дощів), які створюють оазиси життя посеред одного з найсухіших регіонів світу. Історія Бір-Тавіля доводить, що навіть за відсутності офіційного державного визнання, людська діяльність і культурні зв'язки здатні наповнювати змістом будь-яку точку на мапі.

OBOZ.UA пропонує дізнатися про 10 найбезпечніших місць світу.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.