Де найдовший у світі кордон між країнами: як вийшло, що він зигзагоподібний
Північноамериканський континент ділить між двома країнами найдовший сухопутний кордон на планеті – 8891 кілометр. На перший погляд, це ідеально рівна смуга, що розрізає материк від Атлантики до Тихого океану.
Однак при детальному розгляді виявляється мережа зигзагів, відхилень і навіть анклавів, які здаються помилками картографів. Цей кордон не просто географічна риса – він результат століть дипломатії, технічних обмежень і природних примх. Розуміння його історії допомагає пояснити, чому сусіди досі мирно співіснують попри всі нестиковки.
Сухопутний кордон між США та Канадою
Кордон складається з двох основних сегментів: горизонтального, що тягнеться через центр континенту, та вертикального між Аляскою і канадською провінцією Юкон. Головна частина проходить уздовж 49-ї паралелі північної широти на відрізку понад 2000 кілометрів – від озера Вудс до затоки Баундарі. Ця лінія мала бути ідеально прямою, але реалізувалася з численними відхиленнями.
На глобальних картах 49-та паралель виглядає як рівна стрічка. Насправді на місцевості вона коливається, утворюючи зигзаги й вигини. Деякі ділянки відхиляються на сотні метрів, створюючи "кишені" території, що належать не тій країні, яку очікуєш. Такі аномалії не впливають на рівнинні зони, але стають проблемою в населених пунктах.
У 1990-х роках з'ясувалося, що канадське містечко Куттс в Альберті заходить на 363 метри в американську зону. Загалом Канада отримала близько 67 квадратних кілометрів "зайвої" землі південніше паралелі. Пойнт-Робертс у Вашингтоні – американський ексклав, доступний суходолом тільки через Канаду, та Північно-Західний кут Міннесоти, оточений канадською територією.
Після придбання Луїзіани 1803 року США та Британія спочатку планували кордон за вододілом між басейнами Гудзонової затоки та Міссісіпі. Рівнинний рельєф унеможливив точне визначення стоку води, тож обрали абстрактну 49-ту паралель. Як зазначив історик Стівен Баун, сторони просто "намалювали уявну лінію" на невідомій географії без детальних карт.
Договори, що закріпили кордон
Гентський договір після війни 1812 року та Орегонський договір 1846 року остаточно затвердили паралель до Тихого океану. Ці угоди були компромісами після територіальних претензій. Проте дипломатія не враховувала практичної реалізації на місцевості.
У XIX столітті без супутників і GPS кордон прокладали за допомогою примітивних інструментів. Похибки вимірювань накопичувалися на сотнях кілометрів. Природні об'єкти – річки, озера, гори – відмовлялися підкорятися прямій, змушуючи коригувати лінію вручну.
Зигзаги створюють логістичні головоломки: жителі Пойнт-Робертс їздять до школи чи магазину через кордон. Ексклави ускладнюють адміністрування, але не призводять до конфліктів. Мешканці звикли до прикордонних процедур як до рутини.
Добросусідські відносини між Канадою та США перетворюють потенційні проблеми на курйози. Навіть торгівельні суперечки не ескалують до військових дій. Спільні комісії регулярно уточнюють лінію без скандалів, пише IFLScience.
Супутникові технології дозволяють виявляти відхилення з сантиметровою точністю, але історичні угоди забороняють радикальні зміни. Кордон символізує, як дипломатія перемагає географічні неточності.
Найдовший кордон світу вчить, що ідеальні плани на папері рідко збігаються з реальністю. Його звивистість – не недолік, а нагадування про компроміси минулого. У добросусідстві такі деталі стають частиною спільної історії, а не джерелом розбрату.
OBOZ.UA пропонує дізнатися, в якій країні існує трикордоння, і чому раніше ця держава мала чотири кордони.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.