Блог | Президент, якого ми всі забули
Проблема нинішнього другого туру — не вибір між більшим та меншим злом. Хоча ця проблема передбачення, хто буде кращим для країни президентом і залишається. Ключова проблема в тому, що за кого б ви не проголосували, президентом країни буде інша людина. Фізично та юридично — та, але ментально — інша. Нинішні кандидати зараз поводяться так, що, як каже український народ, хоч до рани прикладай. Кожен хоче більше сподобатися всім — тим, хто вже проголосував за нього, хто у роздумах та головне — електорату свого опонента.
Читайте: Три загрози Зеленського
Якими ж вони стають через рік-два чи під кінець каденції — ми всі добре знаємо. Проте часто забуваємо. Здається, після інавгурації президент потрапляє у свій світ, у який він сам хоче вірити, в Україну, яку йому формує його оточення. Свита грає короля. Король залежний від своєї свити.
Народ, своєю чергою, з відчуттям перемоги чи поразки поринає назад у свої турботи: ціни на продукти, комірне, трудові будні та святкові вихідні і критика влади, в тому числі свого ж фаворита. Людей вже не відволікають заклики підтримати "свого" кандидата. Тому що у цьому немає потреби.
Читайте: Если стучатся и обещают изгнать коррупцию, то это пришел фашизм
Ми голосуємо не за кандидата у президенти, а за свого президента, якого хочемо бачити, у дії якого віримо. І якого забуваємо після перемоги: сам обранець залишає образ "свого" кандидата як відіграну роль, а електорат — ті візії та мрії, які бачив у своєму кандидаті.
