18 вересня • оновлено в 19:22
Головна Блоги
Вибори президента України 2019

/ Блоги - Вибори президента 2019

Гра Порошенка і Путіна

53.9т Читати матеріал російською

Чим ближче до виборів, тим сильніше потік емоцій на цю тему в українському інформаційному просторі

Насправді у Порошенка складна гра з Кремлем. А судилище над українськими військовими моряками — це спектакль для телеглядачів.

Насправді Путін робить ставку на Порошенка і таємно його підтримує. Ну а останкінські телеканали спеціально щодня паплюжать ім'я Порошенка — заради підвищення його рейтингу в Україні.

Насправді Порошенко — таємний ставленик Москви, і діє в кремлівських інтересах. А томос і автокефальна ПЦУ — це все про людське око.

І так далі.

Чим ближче до президентських виборів, тим більше в українському інформаційному просторі посилюється потік емоцій на тему про Порошенка — ставленика Кремля.

Втім, те ж саме говорять і про всіх інших рейтингових кандидатів у президенти України: Тимошенко, Зеленський, Гриценко. Всі вони — таємні і дуже добре законспіровані провідники інтересів Кремля. (Про політиків з "колоди Медведчука" говорять також, але не з осудом, а натхненням — оскільки їх передвиборна стратегія побудована саме на "нормалізації" відносин з Кремлем і "припиненні русофобської пропаганди" в Україні.)

Втім, і це зрозуміло: найтяжче в умовах війни — звинуватити конкурента на виборах у роботі на ворога. Але треба знати також логіку і психологію Путіна, щоб оцінити адекватність "ставок Кремля".

У свідомості російського президента є "союзники" — тобто, успішно і вчасно завербовані люди. Схоже, саме так він сприймає Трампа. Є "попутники", діалог з якими неприємний і важкий, але доводиться упокорити гординю і погоджуватися на нього. Ну а є смертельні й абсолютні вороги, діалог з якими неможливий і які підлягають повному стиранню з актуального буття — назвемо це такими словами.

Ось Лукашенко — він з "попутників" буде — і не друг, і не ворог, а так. Чи не друг і не васал, оскільки ніяк не йде на "возз'єднання" з Росією. Але й не "ворог", не "зрадник", оскільки "не допустив білоруського Майдану". Між ними є здорова — або нездорова — конкуренція. Вони обидва майже одного віку (1952 і 1954 рік народження), обидва альфа-самці (інакше кажучи, "видатні чоловіки в розквіті літ"), обидва в різні роки намагалися створити собі імідж "об'єднувача слов'янських народів".

Колись давно, за єльцинських часів, Лукашенко був таким "молодим і перспективним" на тлі малоосудного і непопулярного Єльцина пізнього періоду. І, здавалося тоді, Союз Росії і Білорусі — це структура, створена спеціально під білоруського президента. Але раптом в 1999 році на горизонті замаячив Путін — і загальносоюзна перспектива Лукашенка була помножена на нуль цілих скількись десятих.

І таке ставлення — взаємне. Але воно не заважає їх спілкуванню і хитрій — як кожен з них думає — грі один проти одного.

Зовсім інша ситуація у Путіна з Саакашвілі і Порошенкм. У його свідомості вони обидва — вороги Кремля, вороги РФ, вороги і підривників російської імперської перспективи і, отже, вороги всього людства. Але головне — його особисті вороги.

А це не лікується і не коригується.

Путін відмовився від телефонної розмови з президентом України навіть в розпал Керченської кризи — мовляв, не хочу допомагати поганому Порошенку в його виборчій кампанії. Подібна "обітниця мовчання" в тій складній ситуації гіпотетично могла призвести до військової ескалації і навіть повномасштабного військового конфлікту. Лише втручання західних країн, що пригрозили Кремлю новими санкціями і зупинкою проекту "Північний потік-2", дозволило знизити рівень конфліктогенності навколо Керченського конфлікту.

Мешканці Кремля вже неодноразово висловлювалися — мовляв, треба дочекатися, поки "на Україні" в березні-квітні оберуть нового президента, і вже з ним домовлятися про "мир". Інакше кажучи, про прийняття Києвом кремлівських умов щодо Донбасу.

Але про нормалізацію особистих — а отже, і політичних відносин — між Путіним і Порошенком не може йти мови. Український президент разом з Константинопольським патріархом і групою товаришів зруйнували те, що було одним із стовпів "русского мира", а саме частину імперської інфраструктури — вивели з розколу неканонічну частину православної пастви. Всі церковні перетворення останнього часу в Україні значно скорочують здатність і можливість Москви впливати за межами кордонів РФ. Такого не прощають навіть друзям, не те що ворогам.

Так, у Порошенка і Путіна дійсно складна гра. Але ставка в ній — якщо не життя, то, принаймні, політичне буття/небуття кожного з гравців.

Підписуйся на наш Telegram. Отримуй тільки найважливіше!

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

33
Коментарі
53
41
Смішно
235
Цікаво
8
Сумно
27
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Показати коментарі
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані
Serov Oleg
Serov Oleg
пару раз слышал этого "политолога".....абсолютно тупое существо.
Показати коментар повністю
Рубанец Алексей
Рубанец Алексей
Что-то у Окары каша в голове. То Порошенко ставленник Москвы, то враг России и лично Путина. Да-а-а, зарапортовался Андрюша.
Показати коментар повністю
Питон Каа
Питон Каа
Если рассуждать с исторической точки зрения, то Порошенко и Саакашвили были помещены Путиным в музей битых, где их с нетерпением дожидаются Карл 12, Наполеон, Гитлер и прочие недоумки, которые решились на войну с Россией.
Показати коментар повністю
Дейман Алон
Дейман Алон
Питон Каа, битва еще не закончена, так что "не торопись, дорога раздваивается"!
Показати коментар повністю

Блоги / думки

ads pixel