Татарські "поняття"

Республіка Татарстан - особливий регіон у складі Росії. На початку 90-х років, для того, щоб переконати її президента Мінтимера Шаймієва не підтримувати сепаратистів і не піднімати питання про відновлення незалежності татарської держави на Волзі, Кремль погодився не втручатися в питання внутрішнього адміністрування в республіці, а також віддав на відкуп Казані всю татарську економіку. Крім того, в Москві досі закривають очі на те, що Шаймієв фактично забезпечив за собою президентські повноваження довічно і є "повновладним господарем" Татарстану.

Коли в 1990-і роки українська держава будувало та реалізовувало плани створення спільного з татарськими акціонерами підприємства на Кременчуцькому НПЗ, особливе положення Татарстану в російській "вертикалі влади" вважалося великим плюсом. Режим Шаймієва виглядав куди більш стійким і прогнозованим, ніж єльцинська камарилья і, здавалося, домовленостями, освяченим українським і татарським президентами нічого не загрожувало.

Однак, вже до кінця 90-х років з'ясувалося, що не все так безхмарно у взаєминах з Казанню. Зокрема, відповідно до статутних документів "Укртатнафти" в її статутний фонд татарська сторона зобов'язувалася передати права на нафту і нафтовий конденсат на 25 родовищах цієї сировини, розташованих в Татарстані. Їх оцінка становила 267 600 000 доларів США. Однак, в 1997 році рішенням зборів акціонерів "Укрататнфти" змінюється вид внеску татарських акціонерів - замість прав на нафту і нафтовий конденсат дозволяють внести акції АТ "Татнафта" і АТ "Татнафтопром". У підсумку і це явно "протатарських" рішення не виконано - були внесені лише акції АТ "Татнафтопром". При цьому дії менеджменту "Укртатнафти", щонайменше, виглядають підозріло. Так, спочатку з його ініціативи не затверджується пропозицію Наглядової Ради підприємства щодо експертної оцінки акцій "Татнефтепрома" (оцінка проводилася московською компанією ІФК "Солід" і київським СП "УВЕКОН") - у сумі 69,72 мільйона доларів США.

У результаті було винесено оригінальне рішення - доручено Державному комітету з управління державним майном Татарстану і Генеральному директору "Татнефтепрома" Р.Зарінову укласти ще один договір на проведення експертної оцінки вартості акцій "Татнефтепома" з тими ж ІФК "Солід" і СП "УВЕКОН". Ймовірно, татарська сторона знайшла необхідні "вагомі аргументи" - нова оцінка акцій АТ "Татнафтопром" склала 140,123 мільйона доларів США. Абсолютно незбагненно - в результаті чого вартість акцій "Татнефтепрома" за півтора місяці зросла більш ніж в 2 рази. Ця сума явно "підганялася" під задекларовану Державним комітетом з управління державним майном Татарстану суму внеску в статутний фонд "Укртатнафти".

Відзначимо, що дані цінні папери не котирувалися на фондових біржах, що робило неможливим встановлення їх справжньої ринкової вартості. Природно, цінні папери, внесені до статутного фонду "Укртатнафти" урядом Республіки Татарстан, були явно "сміттєві", тобто не мали ніякої вартості. При цьому Україна в особі Фонду держмайна внесла в статутний фонд "Укртатнафти" абсолютно відчутний актив - цілісний майновий комплекс "Кременчугнафтооргсинтез", оцінений в 450 мільйонів доларів. Крім історії з внесенням акцій, татарська сторона так і не оплатила свої частки в статутному фонді.

Нарешті, на початку червня 1999 року в "Укртатнафті" відбулася зміна акціонерів. Зі списку акціонерів зникли власники дрібних пакетів акцій. Зате в списку з'явилися американська корпорація "SEA GRОUP International inc" (9,960%), швейцарська компанія "AmRUZ TRADING AG" (8,336%) і український "МТ-банк" (1,154%). Особливу увагу варто звернути на те, що три останні пакета за своїм розміром менше, ніж 10% кожен, що дозволило новим акціонерам не отримувати згоду Антимонопольного комітету України на придбання акцій. У результаті Україна фактично втратила 18% акцій підприємства. Простіше кажучи, ці акції були передані під контроль татарської сторони.

Минуло майже десять років і ось, керівництво Мінпаливенерго і НАК "Нафтогаз України" явно намірився повернути контроль над втраченим пакетом акцій. Проведені підготовчі заходи дозволяли сподіватися, що справедливість вдасться відновити вже 23 травня (саме на цю дату було заплановано скликаються на вимогу НАК "Нафтогаз України" збори акціонерів. Однак татари не бажають віддавати вкрадені акції. Спочатку вони знайшли підхід до Азарова, який заборонив НАК "Нафтогаз Україна "брати участь у зборах акціонерів, яке скликає за його ж ініціативою. Втім, джерела в Кабміні стверджують, що Микола Янович тільки підмахнув папірець, підготовлену іншим, профільним віце-прем'єром. Які" аргументи "знайшла татарська сторона для" переконання "цього небайдужого до нафти і газу віце-прем'єра поки невідомо. Але все таємне, колись стає явним.

Простого заборони на проведення зборів татарам здалося мало, і вони організували провокацію з пікетуванням офісу "Укратанафти" маргінальними політичними організаціями. Про це вже багато писали українські ЗМІ.

Нарешті, для додаткової страховки, в.о. голови правління "Укртатнафти" В.О. Федотов підписав на ім'я голови правління НАК "Нафтогаз України" Е.Н. Бакуліна лист, вих. № 54/1214, від 22 травня 2007 року, в якому поінформував, що правлінням "Укрататнафти" прийнято рішення про скасування зборів, призначеного на 23 травня, у зв'язку з тим, що НАК "Нафтогаз України" також зажадав проведення зборів акціонерів 30 червня.

Будь-який юрист підтвердить, що факт призначення одних зборів акціонерів не може скасувати іншого, правління просто не має права скасувати зібрання, скликаються на вимогу НАК "Нафтогаз України" (акціонера, що володіє 43%-им пакетом акцій), якщо сам акціонер не звернувся з такою проханням.

Більше того, НАК "Нафтогаз України" вже заявив, що виконає доручення М.Азарова і не візьме участь у зборах 23 травня. Тобто, воно б в будь-якому випадку було зірвано, але юридично коректно і без формальної засвічення татарської сторони.

Інакше, ніж панічними настроями дії татарської сторони пояснити неможливо. Татари відчувають, що ласий пакет спливає з їхніх рук і починають боятися власної тіні, абсолютно неправовими методами скасовуючи одні й ті ж зборів акціонерів, намагаючись підкупити українських політиків і організовуючи політичні провокації, з метою змусити Кремль зіграти на своєму боці. Втім, навряд чи Путін захоче втягуватися в брудну кампанію по захисту татарстанських "бізнесменів" - адже прибутками своїми вони з Кремлем не діляться.