Блог | Ювілейна дата 19 серпня: нотатки до 35-ліття ҐКЧП

У 1990-х роках чималі групи київської ліберальної інтелігенції на всі заставки переконували, що Україна одержала незалежність випадково, вдало скориставшись заколотом значної частини верхівки союзної номенклатури і "золотопогонних" військових і чекістів. Мовляв, незалежність ця буквально впала на голови Леоніду Кравчуку і його команді, та й більшість жителів УРСР зовсім не прагнула жити в суверенній державі. У Львові інтелектуали – не всі, але чимало – теж схилялися до такої думки.

Одне слово, Україні випадково пощастило, спрацював чинник ҐКЧП (хто ще пам’ятає як розшифровується ця абревіатура, а? "Государственный комитет по чрезвычаайному положению в СССР", ось як; абревіатура ҐКЧП перекладу, як на мене, не підлягає, як і ВЧК, ОҐПУ, КҐБ, КПСС й інші тоталітарні витвори – скажімо, SS, SD, SA, NSDAP). Так дехто стверджує донині. Проте ці твердження не можна визнати правильними.

Бо ж насправді путч ҐКЧП був викликаний переважною мірою тим, що без України будь-який варіант "оновленого Союзу" ніхто у Москві й Пітері – ані "команда Горбачова", ані її опоненти з числа союзної номенклатури, ані тодішні "записні" російські демократи Єльцин-Собчак-Попов – не мислив. А Україна – тоді ще УРСР – крок за кроком віддалялася від "союзного центру".

Уже Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року у преамбулі перекреслила будь-які формули "оновленого Союзу", крім хіба що конфедерації держав, ведучи мову про "верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах". Україна проголошувала своє право мати самостійну владну, законодавчу, фінансово-економічну системи, своє військо і зовнішню політику. У розвиток положень Декларації влітку і восени 1990 року були ухвалені Закон про економічну самостійність України та низка інших актів. Уже на осінь 1990 року республіканське законодавство суттєво суперечило союзному. Виникла правова колізія, відома під назвою "війни законів" та "параду суверенітетів" союзних республік, бо ж Україна не була самотньою у своїх діях. "Союзний центр" у відповідь провів референдум 17 березня 1991 року, який не відповідав цілій низці правових норм, починаючи з винесеного на голосування запитання, в якому приховано містилося аж чотири різних проблеми (скажімо, "збереження Союзу як оновленої федерації" – це як розуміти?), і закінчуючи відсутністю на виборчих дільницях міжнародних спостерігачів. При цьому Україна провела поряд з союзним референдумом ще й республіканське опитування, запитання якого було сформульоване значно чіткіше: "Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?", тобто на умовах "м’якої" конфедерації. Це одержало підтримку 80% учасників голосування, а за союзну формулу в УРСР проголосувало близько 70%, отже, і Київ, і Москва могли посилатися на "свої" результати народного волевиявлення, але…

Із квітня 1991 року розпочався т.зв. Ново-Огарьовський процес, коли почала вимальовуватися фінішна пряма Союзного договору. За проектом цього договору суверенітет республік зводився нанівець, йшлося про єдину державу, де республіки мали грати роль чи то штатів, чи то земель, а "центр" ставав єдиним суб’єктом міжнародного права. Україна не взяла участь у цьому процесі, ба більше: у квітні 1991 президія Верховної Ради УРСР ухвалила постанову, за якою на території України призупинялася дія одного з економічних указів президента СРСР Горбачова. Отже, і де-юре, і де-факто почався про перехід до конфедеративних відносин з "Союзним центром". Не лише Україна посіла таку позицію – її підтримали у тій чи іншій формі Латвія, Естонія, Молдова, Вірменія, а Литва та Грузія на той час уже проголосили відновлення своєї повної незалежності.

Відповіддю на таке "самочинство" союзних республік якраз і став ҐКЧП, тобто спроба повороту назад, здійснена консервативним крилом КПСС й армії 19 серпня 1991 року. Всі обставини цієї акції донині невідомі, але так чи інакше не незалежність України стала наслідком провалу ҐКЧП, як багато хто стверджує донині, навпаки – путч був викликаний тим, що без України "оновлений Союз" ніхто з очільників СССР і Росії не мислив.

Паралельно в обхід Кремля ще з кінця 1990 року йшли консультації між Білоруссю, Казахстаном, Росією й Україною про створення міждержавного об’єднання на місці СССР. В політичному лексиконі виникло поняття "Співдружність". Важко сказати, хто його вжив першим, але воно прижилося одразу – я сам опублікував восени 1990 року у популярній тоді газеті "Молодь України" статтю "Імперія чи Співдружність?". Те, що переговори велися, пізніше засвідчили і Борис Єльцин ("Основні позиції і підходи були узгоджені ще рік тому, коли чотири республіки – Білорусь, Казахстан, Росія і Україна – у грудні минулого року вели підготовку до чотиристоронньої угоди"), і Леонід Кравчук ("Ще рік тому Білорусь запропонувала розробити проект нового договору. Білоруська сторона підготувала дуже цікавий документ – документ чотирьох – України, Білорусі, Росії, Казахстану"). З гнівом згадує про цей документ і Михаїл Горбачов. Але тоді його підписати не наважилися, хоча консультації тривали й далі. Ясна річ, організатори ҐКЧП знали про ці переговори. Як і про сутність позиції України – хто хоче, хай підписує договір про "оновлений" Союз, а ми, як і деякі інші республіки, підпишемо договір із цим Союзом, не більше.

Дехто свого часу закидав: а чому Кравчук не виліз на танк і відкрито не підтримав Єльцина? Але ж Київ – не Москва: з яким задоволення армійські генерали та полковників потопили би капосних "хахлів" у крові! Тож за тих обставин (але не згодом!) рух "між крапельками", мабуть, був оптимальним.

І, як підсумок: 5 грудня 1991 року, після всеукраїнського референдуму і президентських виборів, коли Леонід Кравчук прийняв президентську присягу, Верховна Рада, у свою чергу, ухвалила "Послання до парламентів і народів усіх країн", яке містило твердження: "Договір 1922 р. про утворення Союзу РСР Україна вважає відносно себе недійсним і недіючим". А невдовзі під тиском незалежної України СССР узагалі припинив існування…