Блог | Візит радника президента Бразилії в Україну: чому це важливо
Як відомо, президент Бразилії дуже хоче взяти на себе роль миротворця і посадити Україну й Росію за стіл переговорів. У квітні цього року МЗС України своєю чергою запросило Лулу да Сілву в Україну, мабуть, сподіваючись, що, побачивши все на власні очі, він почне нарешті вживати слово агресія замість нейтрального конфлікт.
Ще в квітні я писав з цього приводу: "Що ж нормальний хід: нехай на власні очі побачить наслідки російської агресії, поспілкується з людьми та ще й, можливо, як деякі інші високі гості, посидить якийсь час у бомбосховищі. Людям незаангажованим такі візити йдуть на користь... Цікаво вже те, прийме він запрошення чи під якимось приводом відмовиться."
Лула да Сілва, як відомо, особисто здійснити візит відмовився, але 21 квітня пообіцяв відрядити до України свого спеціального помічника з міжнародних питань. І ось з'явилося повідомлення, що заступник міністра закордонних справ України Андрій Мельник, який в МЗС курує латиноамериканський напрямок, зустрівся з головним радником президента Бразилії Селсу Аморімом. А тепер кілька слів про те, чому цей візит важливий.
Якщо говорити про Латинську Америку в цілому, то на сприйняття російсько-української війни впливає чимало чинників. Звісно, я не кажу про трьох сателітів РФ - Кубу, Нікарагуа та Венесуелу, де при владі перебувають антидемократичні, залежні від Москви, а тому відверто проросійські режими. Що ж до решти країн, мусимо зважати на їхню географічну віддаленість (а отже уявлення, нібито це "не їхня" війна), присутність на континенті розгалуженої мережі російських посольств, представництв на кшталт росспівробітництва та інших структур, а також ЗМІ, зокрема Russia Today.
До цього слід додати традиційне для латиноамериканців значною мірою негативне ставлення до США, небажання взяти чиюсь сторону з огляду на протиборство між США та Китаєм, який не засудив однозначно агресію, а так само небажання розривати традиційні економічні зв'язки з Росією.
Водночас країни Латинської Америки не меншою мірою як у двосторонніх відносинах, так і у форматі різних регіональних організацій, передусім Організації Американських Держав, зав'язані на США. І ще в цих країнах жива історична пам'ять про власну антиколоніальну боротьбу, що повинна враховувати українська сторона, пояснюючи генезу українсько-російського протистояння.
В цьому сенсі нам пощастило, що відомий своїми лівими поглядами Лула да Сілва (а зараз можна говорити про полівіння політичного ландшафту низки країн континенту) приїхав не сам, а відрядив до України такого досвідченого дипломата як Селсу Аморім - в минулому представник Бразилії в комітеті з санкцій щодо ситуації в Косово та колишній Югославії і в групі Ради Безпеки ООН з Іраку, постпред Бразилії при ООН. А ще Селсу Аморім колишній (двічі) міністр закордонних справ і міністр оборони.
Така життєва траєкторія головного радника президента Бразилії дає підстави сподіватися, що він неупереджено й професійно доповість про побачене й почуте в Києві. Це важливо ще й тому, що на думку Бразилії зважатимуть і в інших країнах континенту.
Українська сторона повинна використати цей шанс.
