Вісь зла швидка, демократія – повільна, але істина переможе. Інтерв’ю з Огризком про 2024 рік
Незважаючи на цілу низку неприємних для України подій, що сталися протягом 2023 року, клуб симпатиків нашої країни у світі не зменшився, а клуб антипатиків якщо й збільшився, то не надто критично. Головний висновок, який мають зробити наші союзники, такий: якщо вони хочуть, щоб Україна перемогла, вони мають швидко надати все, що для цього потрібно, решту зроблять українські захисники.
Війна в Ізраїлі 2024 року не відтягне на себе увагу світової спільноти від подій в Україні, оскільки саме в нашій країні, а не на Близькому Сході, вирішується доля демократії. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.
– Якщо взяти ситуацію на початку 2023 року та ситуацію, що склалася зараз, чи можемо ми сказати, що клуб симпатиків України зменшився?
– Мені здається, що ні. Клуб антипатиків, можливо, теж не надто збільшився, але я думаю, не вони будуть визначальними в тому, що ми робитимемо наступного року.
Так, на жаль, ми не отримали всього того, чого очікували на полі бою, і тут є багато причин. Але мені не здається, що це зменшило кількість країн, які підтримують Україну, які розуміють, що це сталося не тому, що українці щось не так роблять, а лише тому, що їм недостатньо допомагають.
Мені здається, це має стати ключовим висновком, який повинні зробити наші західні партнери. Якщо вони хочуть швидкої перемоги України, вони мають швидко надати нам все те, що для цього необхідно. Все інше зроблять українці. Якщо цього не буде, тоді вони ризикують тим, що проливати кров і вмирати доведеться вже не лише українцям, але й їхнім солдатам.
– Чи вважаєте ви, що сьогодні існує така річ, як колективний Захід? Чи все-таки йдеться про певні окремі спільні інтереси тих чи інших західних країн, але не про консолідовану позицію усієї західної спільноти?
– І так, і ні. Ні – тому що ми бачимо позицію Орбана, тому що є специфічна позиція Австрії з питань відкриття переговорів з окремими країнами Балкан. Але водночас ми бачимо, що, попри ці труднощі, західна спільнота все ж таки намагається шукати ті точки дотику, які об’єднують усіх.
Мені здається, хоч і доволі слабкими, але прикладами цієї єдності є чергові пакети економічних санкцій проти Росії. І думаю, що на цьому вони не скінчаться. Так, на жаль, вони малодієві, їх можна обходити, і доволі успішно, чим Росія і користується. Але разом з тим це все-таки єдина лінія, яка дає змогу говорити про якусь певну політичну єдність.
На відміну від авторитарних режимів цієї вісі зла, яку ми спостерігаємо, де рішення ухвалюються одномоментно, швидко і, будемо визнавати, доволі ефективно, демократія в цьому плані повільніша і слабша, але вона перспективніша, тому що будується на правильних засадах.
Тому мусимо говорити і про єдність, і про протиріччя в цій єдності. І мабуть, у цьому ознака того, що ця система перемагатиме. Тому що в протиріччях народжується істина і вона зрештою перемагає.
– Останнє запитання – щодо війни в Ізраїлі. Ніхто не може сказати, скільки вона триватиме. Але, на вашу думку, як вона позначатиметься на допомозі нашій країні, скажімо, на початку 2024 року? І чи можлива, наприклад, втома Заходу від війни в Ізраїлі, адже арабо-ізраїльський конфлікт – доволі давня історія?
– ЦАХАЛ заявив, що вони закінчать основні операції на початку 2024 року. Мені видається, що це цілком реалістична оцінка. Тому що вони мають абсолютну перевагу і на землі, і в повітрі, а тепер вже і під землею – я маю на увазі ліквідацію підземних тунелів.
Тому думаю, що це не має бути надто довгою операцією. Якщо в січні-лютому принципові речі буде завершено, то і увага до цієї теми, а головне, фінансові вливання з боку Заходу, насамперед американців значно зменшаться, адже в цьому вже не буде особливої потреби.
Тож увага в будь-якому разі повернеться до України, бо не в Ізраїлі, а саме в Україні вирішується, чи демократія переможе, чи програє. Я не думаю, що можна говорити, що Ізраїль надто відтягує увагу від України. Зокрема, враховуючи нещодавні заяви Байдена про те, що він вірить у те, що Україна має перемогти, і буде цьому сприяти. В ізраїльській темі я не бачу особливої загрози для України.