Блог | Поки контракти отримують іноземні постачальники, власний ВПК простоює

Війна і ВПК: як забезпечити стабільне завантаження підприємств

Сьогодні варто чесно визнати: поставки озброєння від західних партнерів залишаються нестабільними. Вони значною мірою залежать від внутрішньої політики інших держав: виборів, бюджетних рішень і бюрократичних процедур. У таких умовах Україна не може повністю покладатися на зовнішню допомогу. Логічний висновок, що потрібно максимально розвивати власний оборонно-промисловий комплекс.

Водночас ми стикаємося з фінансовим обмеженням. Держава сьогодні не має ресурсу, щоб викупити весь обсяг продукції, який уже здатні виробляти українські оборонні підприємства. У результаті частина виробничих потужностей недозавантажена. Це створює системний ризик: або підприємства працюють не на повну, або їм потрібно дозволити продавати надлишки продукції за кордон. Ця дискусія триває вже давно, але конкретних рішень поки немає.

На цьому тлі показовою є ситуація з компанією "Українська бронетехніка".

У своєму зверненні компанія фактично говорить про критичну проблему: при наявності виробничих можливостей і власних розробок підприємство не отримує достатніх державних замовлень. Йдеться, зокрема, про сегмент далекобійного озброєння, де Україна вже має компетенції. Паралельно значні контракти отримують іноземні постачальники. І проблема не лише в самому факті таких закупівель, а й у їх виконанні: частина поставок затримується, що впливає на забезпечення фронту критично важливими ресурсами.

У цій ситуації виникає базове питання державної політики: чому в умовах війни держава не робить більш системну ставку на власного виробника? Закупівлі у внутрішнього ВПК – в першу чергу питання безпеки. Це також податки, робочі місця, розвиток технологій і більш прогнозовані поставки.

Оборонна промисловість не може ефективно працювати в режимі коротких і нерегулярних контрактів. Для розвитку потрібні довгострокові замовлення, стабільне фінансування і зрозуміла політика держави. Лише в такому випадку підприємства можуть розширювати виробництво, інвестувати в нові лінії та залучати фахівців.

Окремо варто згадати питання експорту. Президент Володимир Зеленський нещодавно заявив, що готуються рішення щодо часткового розблокування експорту української зброї. Це може стати інструментом залучення додаткових коштів у галузь і підтримки виробників.

Але ключове питання — швидкість. Такі рішення потрібні вже зараз, а не в перспективі. Кожен місяць затримки означає недозавантажені підприємства, втрачений потенціал і, зрештою, вплив на обороноздатність країни. Фактично ми вже перебуваємо в точці, де управлінські рішення безпосередньо впливають не лише на економіку, а й на ефективність фронту.