Україна відмовилася від ядерної зброї, але не отримала дієвих гарантій безпеки: як підписували Будапештський меморандум 28 років тому

28 років тому, 5 грудня 1994 року, Україна добровільно відмовилася від свого ядерного арсеналу, який на той момент був третім за потужністю у світі. В обмін за добровільну відмову від ядерного озброєння у рамках приєднання України до договору "Про нерозповсюдження ядерної зброї" Київ отримав гарантії безпеки від Сполучених Штатів Америки, Великої Британії та Росії.

Відео дня

Усі три держави обіцяли, що жодна з них ніколи й за жодних умов не застосує проти України ані ядерного, ані будь-якого іншого озброєння, а також не чинитиме на українську державу політичного, економічного чи іншого тиску. Що таке Будапештський меморандум, чому не спрацювали прописані в ньому зобов'язання, коли Росія розпочала війну проти України та чи могла наша держава залишитися ядерною на зорі незалежності, розбирався OBOZREVATEL.

Будапештський меморандум. Про що він?

Меморандум про гарантії безпеки, більш відомий як "Будапештський меморандум", було підписано 5 грудня 1994 року в столиці Угорщини – Будапешті. Це сталося після приєднання України до договору "Про нерозповсюдження ядерної зброї".

Цей документ підписали президент США Білл Клінтон, Росії Борис Єльцин, України Леонід Кучма та прем'єр-міністр Великої Британії Джон Мейджор.

Згідно з Будапештським меморандумом, Україна добровільно відмовлялася від ядерного арсеналу, який на той час вважався третім за потужністю у світі – після американського та російського.

Київ у вигляді компенсації за передачу свого ядерного арсеналу РФ отримав фінансову допомогу зі США, пільгові поставки енергоресурсів з Росії, в тому числі паливо для АЕС, а також закріплені у Будапештському меморандумі гарантії безпеки.

Натомість США, Росія та Британія брали на себе такі зобов'язання:

– поважати незалежність, суверенітет та теперішні кордони України;

– утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України;

– утримуватись від економічного тиску, що може порушити суверенітет України.

Як виявилося згодом, повністю свої зобов'язання за цим документом виконала лише Україна.

Ядерний потенціал України: віддати не можна залишити

Україна чітко виконала взяті на себе під час підписання Меморандуму про гарантії безпеки зобов'язання - і повністю позбулася свого ядерного арсеналу: 176 міжконтинентальних балістичних і понад 2,5 тис. тактичних ракет.

До 1996 року 2 тис. стратегічних ядерних боєприпасів, які наша держава успадкувала від СРСР, було знищено, решта були вивезені у РФ. 1 червня 1996 року остання українська ракетна установка була передана Росії.

Як запевняв перший президент України Леонід Кравчук, відмова від ядерного озброєння стала для України вимушеним кроком. Уся ядерна потужність нашої держави, стверджував він, була формальною, попри те, що український ядерний арсенал називали третім у світі за потужністю.

"Усі системи управління ракетами, штаби були в Росії, чорна валізка з пусковою кнопкою була у президента Бориса Єльцина", – розповдав Кравчук в інтерв'ю Deutsche Welle у 2011 році.

Ракети-носії виготовлялся на дніпропетровському заводі "Південмаш", однак ядерні боєголовки до них робили у Росії. Налагодити ж власне виробнитцво таких боєголовок та забезпечити їхнє обслуговування – коштувало величезних грошей. За оцінками Кравчука, на той час на це знадобилося би близько 65 млрд доларів. Взяти їх країні з порожньою скарбницею просто не було звідки.

Нагадаємо, події відбувалися у часи гіперінфляції, коли кожен з нас у прямому сенсі був "мільйонером" - і навіть банальна вечеря у ресторані коштувала кілька мільйонів купоно-карбованців.

Крім того, згадував Кравчук, до фінансової неспроможності України утримувати свій ядерний потенціал додалися ще й політичні чинники. За його словами, Захід чинив на Україну тиск, погрожуючи ізоляцією у разі збереження ядерного арсеналу, адже ракети на українській території були націлені від США. Тому відмова від ядерної зброї була "єдиним можливим рішенням", запевняв експрезидент.

З ним частково погоджується і посол України в США 2015-2019 рр. Валерій Чалий. На його думку, збереження ядерного потенціалу могло би захистити Україну від російського вторгнення – але практично неминуче перетворило би нашу країну на Північну Корею ще тоді, в 1990-х.

"Якщо ти готовий захищатись і знаєш, що будь-яка агресія проти тебе буде мати наслідком незворотні втрати, тоді ти забезпечуєш мир. Але хто ж нам тоді дозволив би не бути в ізоляції та мати ядерну зброю? Якби ми хотіли бути Північною Кореєю, то можна було б йти таким шляхом. Тиск був величезний і навряд чи вдалося б уникнути такої ситуації", - заявляв Чалий в одному з інтерв'ю.

Чому не спрацював Меморандум?

Те, що гарантії безпеки для України за Будапештським меморандумом залишилися лише у красивих, але порожніх формулюваннях на папері, стало очевидним у 2014 році, коли одна з держав-підписантів, Російська Федерація, окупувала український півострів Крим та розв'язала війну на Донбасі. Тоді до безперервного економічного тиску Кремль додав уже й озброєну агресію.

На цьому, зокрема, вже після 2014 року акцентувало увагу Міністерство закордонних справ України. Українське зовнішньополітичне відомство у 2020 році заявило, що держави-підписанти не виконали свої зобов'язання щодо України.

"Одна з держав-гарантів — Російська Федерація — зухвало порушила свої зобов’язання за Меморандумом та базові принципи міжнародного права, окупувавши частину суверенної території України та розв’язавши збройний конфлікт на Донбасі. Сьогодні Росія активно мілітаризує територію тимчасово окупованого Криму, перетворивши його на потужну військову базу", — зазначалося у заяві.

У МЗС наголосили, що враховуючи стратегічне розташування Криму, потенційне розміщення Росією ядерної зброї на його території ставить під загрозу режим Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, підриває глобальну систему безпеки в цілому і, відповідно, потребує адекватної реакції міжнародної спільноти.

Втім, про формальний характер гарантій безпеки від країн-підписантів Будапештського меморандуму говорилося й раніше. Так, Кравчук визнавав, що "Механізм (санкцій у разі порушення. - Ред.) не прописали".

Другий президент України Леонід Кучма, чий підпис стоїть під документом, ще у 2009 році визнав, що його також попереджали про порожність гарантій меморандуму після його підписання.

"Тодішній президент Франції Франсуа Міттеран сказав: "Синку, не вір цьому документу, тебе обмануть", - згадував Кучма на міжнародній конференції в Єрусалимі.

"Я колись розмовляв з людьми, які витиснули з нас таке рішення, і вони сказали: "Ми дуже здивувались, що ви продали свою безпеку". І це почалось при Леоніді Кравчуку, а не Кучмі, бо всі попередні домовленості вже були досягнуті. У разі такого роззброєння принаймні поставити питання про систему колективної безпеки треба було. Й бувши вже зараз в США і розмовляючи з тими людьми, які в той час вели ці справи, вони казали мені, що могли розглянути таке питання. І це втрачена можливість", – коментував ті події Чалий..

Про це ж говорили і закордонні експерти.

"Запевнення щодо безпеки подібні тим, які містяться у Будапештському меморандумі, не мають такої ж ваги, як безпекові гарантії НАТО, або гарантії обопільних безпекових угод, які США мають із Японією та Південною Кореєю... Проблема в тому, що дії Росії проти України дискредитували запевнення щодо безпеки", - писав у 2014 році колишній посол США в Україні (1998-2000), експерт вашингтонського аналітичного центру Brookings Institution з питань ядерного роззброєння Стівен Пайфер у своїй статті, наголошуючи на тому, що в документі йдеться саме про "запевнення", а не "гарантії", а між цими поняттями є суттєва різниця.

Представники США та Великої Британії після початку російської агресії проти України у 2014 році неодноразово заявляли, що свою частину меморандуму виконують. І формально, на думку експертів, це дійсно так.

"Там ніде не написано, що у разі порушення цього меморандуму однією державою решта застосують військову силу", - заявляв журналістам один з провідних німецьких учених в галузі історії пострадянської Росії та України Ґергард Сімон з Кельнського університету.

А його колега, німецький публіцист, експерт з питань України Вінфрід Шнайдер-Детерс, взагалі охарактеризував Будапештський меморандум, за яким Україна відмовилася від свого ядерного потенціалу, як "угоду, не варту паперу, на якому вона написана".

Про те, що Будапештський меморандум як інструмент безпеки для України не працює, заявляли й багато інших дипломатів та експертів.

Якщо звести їхні перестороги до спільного знаменника, йдеться про те, що відповідно до Будапештського меморандуму, США та Британія у разі нападу на Україну іншого підписанта меморандуму, тобто Росії, лише пообіцяли "проводити консультації". У тексті міжнародного договору також немає жодного механізму гарантування безпеки. В англійському варіанті документу використано фразу "security assurances", яка українською перекладається як "запевнення", "обіцянки", але не "гарантії".

Фактично, США, Британія і Росія дійсно взяли на себе зобов'язання домагатися негайних дій для надання допомоги Україні, утім лише у разі ядерного нападу або погрози з боку держави-агресора використати ядерну зброю.

Чи допоможе Будапештський меморандум захиститися Україні сьогодні?

Підписанти Будапештського меморандуму - потужні світові гравці США, Британія та РФ - здавалося б, мали захистити суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Однак відсутність чіткого механізму гарантування безпеки у цьому документі дійсно перетворила його на клаптик паперу, від якого годі чекати реальної користі у безпековому середовищі довкола України.

Відтак апеляції до документу 28-річної давнини, який аж ніяк не завадив Росії напасти на українські Крим та Донбас у 2014-му та на всю країну - у 2022-му, як до одного з ключових елементів посилення безпекового середовища для нашої держави - є, щонайменше, наївними. Як справедливо зазначав Чалий, це слід було робити 28 років тому.

Сьогодні ж Україні потрібні нові дієві гарантії безпеки – і завдання політиків та дипломатів домогтися, щоб цього разу вони були наповнені реальним змістом.

Нагадаємо, раніше секретар РНБО Олексій Данілов назвав ганьбою Будапештський меморандум та розкритикував людей, які над ним працювали. На думку посадовця, українські дипломати у 1994 році мали ретельніше працювати, щоб документ був більш юридично захищений. І зараз їм краще би не показуватися на очі українському суспільству замість того, щоб знову публічно пропонувати свої "послуги" у переговорах із державою-агресором.

Також стало відомо, що у Європарламенті заявили, що Україна має право отримати ядерні боєголовки, адже РФ порушила Будапештський меморандум. Таку заяву - щоправда, не з трибуни, а в ефірі українського телеканалу, - зробив депутат Європейського парламенту, польський політик Радослав Сікорський.

Політик нагадав, що Україна віддала свій ядерний потенціал, підписавши Будапештський меморандум. І попри заяви, що це не були гарантії, але насправді всі тоді розуміли, що українська держава на заміну цього буде незалежною країною у кордонах, установлених із часів СРСР.

"Росія, безперечно, цей договір порушила багато разів. Україна не мала операційного контролю над тим арсеналом і не мала також можливості утримувати його у безпечному стані. Але через те, що РФ порушила його, вважаю, що ми, як Захід, мали б право подарувати Україні ядерні боєголовки. Так, щоб вона могла захистити свою незалежність", – сказав Сікорський.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!