Трамп зробив велику помилку, яку тепер складно виправити і за яку схопився Путін. Інтерв’ю з Веселовським

Президент США Дональд Трамп та представники його адміністрації продовжують робити заяви щодо процесу мирного врегулювання в Україні. Напередодні одразу кілька гравців його команди відзначилися щодо цього питання. Так, спецпредставник Трампа Кіт Келлог вважає, що "єдиною перешкодою до припинення вогню є російський диктатор Володимир Путін", а міністр фінансів США Скотт Бессент взагалі назвав його воєнним злочинцем, чого раніше представники нової адміністрації собі не дозволяли. Правда, зазначивши, що "з Путіним все одно необхідно вести переговори". Віцепрезидент США Венс звинуватив росіян у тому, що "вони вимагають забагато", а також заявив про те, що "США відходять від ідеї 30-денного перемир'я, тому що вона не подобається Росії, і мають намір сконцентруватись на питаннях довгострокового врегулювання українського "конфлікту". Зі свого боку Трамп підтримав ці слова Венса, зазначивши, що "настав час ухвалювати рішення щодо Росії для врегулювання війни в Україні".

Відео дня

Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань світової політики в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA поділився дипломат, надзвичайний і повноважний посол України, представник України при ЄС у 2008-2010 роках Андрій Веселовський.

– Останні заяви представників адміністрації президента США мають певну зміну риторики. "Єдиною перешкодою до припинення вогню є Путін", – каже спецпредставник Трампа Келлог, а міністр фінансів США Скотт Бессент назвав Путіна воєнним злочинцем. Віцепрезидент США Венс заявив, що "CША вважають, що росіяни вимагають забагато", а також те, що Штати відходять від ідеї 30-денного перемир'я і мають намір сконцентруватися на питаннях довгострокового врегулювання українського "конфлікту". Навряд усі ці висловлювання, особливо що стосується Венса, не були погоджені з Трампом, який також зазначив, що настав час ухвалювати рішення щодо Росії для врегулювання війни. Усе це ознака того, що терпець урвався і Трамп готовий до більш агресивних дій щодо Росії, чи це знову лише слова, на які він нежадібний?

– Нинішня адміністрація президента США – складне питання. Я досі погано розумію, хто там чим керує, хто чим займається. Поки що це джерело хаосу, безладу, безвідповідальності в надзвичайних масштабах. Це повна катастрофа. Тому ми бачимо кожного разу відмінні відповіді президента Трампа або його близького оточення на однакові запитання. То Путін хороший, то Путін поганий, то Путін не вчасно бомбардував Київ та інші міста України, то він прагне миру і так далі. Тому всі ці нові заяви сьогодні не поле для відгадування чи аналізу, це поле для спостереження. Тобто далі слідкуємо за діями. Наприклад, Бессент казав чудову річ, що Путін – воєнний злочинець. Він фактично повторив висловлювання президента Байдена. Далі слідкуємо за діями Трампа – чи це коштуватиме міністру фінансів США крісла. Адже у найближчі 2-3 дні ці слова люди типу Віткоффа донесуть до президента, мовляв, дивись, що у тебе говорять. Після реакція американського лідера на цю ситуацію – і можна буде зробити якісь попередні висновки.

Ще один приклад негативних наслідків від дій Дональда Трампа та його команди. Скотт Бессент їде до Швейцарії зустрічатися з представниками Китаю, що має стати першим кроком на шляху до припинення торговельної війни та підписання угоди. Отже, усі гучні вигуки, оголошення, які робив президент Трамп, що ми зараз піднімемо тарифи для Китаю і вони будуть змушені погодитися на всі американські умови і так далі, завершуються тим, з чого треба було починати – рівноправними переговорами. Я вважаю, що якби Трамп не налякав цими тарифами Китай, то Сі Цзіньпін може і не полетів би до Москви на 9 травня та не вмощувався на Мавзолеї з Путіним. Тобто ми бачимо жахливі наслідки того, що робиться сьогодні в адміністрації президента Сполучених Штатів, і боюся, що це ще далеко не найгірше, що сталося.

– Дещо змінилася і риторика з боку США до Європи. Джей Ді Венс несподівано заявив, що "вони все ще є однією командою через свої культурні та цивілізаційні зв'язки", хоча кілька місяців тому з трибуни Мюнхенської конференції з безпеки він зверхньо вичитав європейських лідерів за неправильний розвиток демократії у їхніх країнах та з інших питань. Американці починають розуміти, що така політика, яку вони проводять щодо своїх основних союзників та партнерів, призведе до того, що вони просто залишаться наодинці?

– На мою думку, віцепрезидент Венс не є самостійною особою, не є виробником смислів – це прерогатива Трампа. Зараз Венс озвучує більш-менш примирливі слова. У Мюнхені його завданням було показати, яка Америка могутня, як вона на всіх плює, як сама все вирішує. Важливо те, що під впливом об'єднаної спільної позиції в Європі та хоча не завжди професійного, але завжди впевненого підходу до війни, поступово в США гальмуються ті небезпечні імпульси, які були з перших днів президентства Трампа. Коли панувала думка, що зараз ми клацнемо пальцями отак – і все зразу зміниться. Росія забере те, що вона хоче, українці хоч і заплачуть, але погодяться на все, а Європа буде спокійно за всім цим спостерігати. Як показав час, цей підхід вже більше не працює, і у Трампа нарешті це зрозуміли.

– Дональд Трамп заявив, що має намір спільно з турецьким президентом Реджепом Таїпом Ердоганом домагатися якнайшвидшого завершення війни в Україні. Президент США наголосив на здатності турецького лідера вести діалог як з Володимиром Путіним, так і з Володимиром Зеленським.

– Президент Туреччини збирається з візитом до Вашингтона. Якихось суттєвих "цукерок" та інструментів впливу у Сполучених Штатів немає на сьогодні щодо Туреччини. Торгівля там не дуже значна, а безпеку Туреччина з кожним днем забезпечує сама. Вона вже робить літаки, оголосила, що буде робити ядерні підводні човни, для чого вони їй – не відомо, але оголосила. Турки роблять танки, артилерію тощо. Армія найбільша в Європі. У такий спосіб Туреччина все менше залежить від Сполучених Штатів, а Штати дедалі більше залежать від Туреччини, адже це та країна, яка може зробити дуже боляче Ізраїлю. А Ізраїль Туреччині нічого зробити не може. Ізраїль це розуміє, Трамп це розуміє, Туреччина також. Так, щось треба Трампу вкинути позитивне у свідомість Ердогана, якусь "цукерку" перед цим візитом, щоб щось від Туреччини отримати натомість. Чи поведеться на цю гру американського президента турецький лідер – дуже велике питання.

– Фрідріх Мерц не без проблем став канцлером Німеччини. Політик вже пообіцяв взяти на себе більшу лідерську роль у Європі. Щодо підтримки України, то Мерц одразу після обрання заявив: "Президент Зеленський знає, що він може покладатися на мене та на ФРН". Власне, яких саме дій чекати від Мерца щодо Європи та України?

– Занадто рано говорити, чого можна чекати від цього канцлера Німеччини, оскільки він на цій посаді себе ще не проявив. Щодо його політичної історії, то вона не пряма. Він часто змінював свою лінію та думку. Мерц не виглядав у політиці людиною постійною, яка шукає досягнення політичних цілей, а виглядав людиною, яка шукає досягнення політичних вершин. І, можливо, дещо жорстко те, що я зараз кажу, але принаймні про це пишуть німецькі оглядачі, і так воно виглядає протягом останнього пів року. А те, що він підкреслено і неодноразово говорить, що буде підтримувати Україну, свідчить тільки про те, що він відповідає лінії своєї партії, яка здебільшого вже й має таку позицію, і лінії своїх головних політичних союзників зараз на європейській арені. Наприклад, президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн. Відповідно до тих головних його підтримувачів на цьому етапі він і будує свою політичну лінію.

Щодо його контактів з важливим приятелем України, яким зараз є президент Франції Макрон, то ці дві країни, Франція і Німеччина, є партнерами, але й суперниками в багатьох сферах. Вони мають доволі відмінні економічні інтереси в зв'язках і з європейськими державами, і з зовнішнім світом. І тому під час першої офіційної зустрічі в Парижі, яка відбувалася напередодні, обидва наголошували, що ці розбіжності є. Їх будуть намагатися якимось чином узгоджувати, але це буде непросто. Тож тут багато питань, будемо спостерігати, як проявить себе Мерц у цій зовнішньополітичній частині, де він декларативно дуже схильний підтримувати Україну. Правда, він вже сказав після того як став канцлером, що німецьких військ, очевидно, я сподіваюся, на українській землі не буде.

– Франція та Польща готуються підписати новий Договір про дружбу, який передбачає розширення співробітництва двох країн, зокрема в оборонній сфері. Угода планується у присутності президента Франції Еммануеля Макрона та прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска. Однією з двох ключових цілей підписання нового франко-польського договору є надіслати сигнал Росії на тлі війни проти України. Друга мета – продемонструвати новій американській адміністрації, що європейські країни покладаються не лише на гарантії США і здатні самі піклуватися про свою безпеку. Мерц відвідав Варшаву та Париж, щоб відродити так званий Веймарський трикутник Польщі, Німеччини та Франції – неформальний альянс, який він вважає ключовим для проведення більш наполегливої європейської оборонної політики. Європа у пошуках нового безпекового формату?

– На мій погляд, єдиний дієвий безпековий формат у Європі називається НАТО. Іншого дієвого безпекового формату в найближчому майбутньому не передбачається. Хіба що Трамп скаже, що виходить з НАТО, але тут треба дивитися не на слова, а на дії. Поки що жодна структура НАТО не змінилася, як і плани не помінялися. Зокрема, і щодо України. Як співробітництво з НАТО в Україні йшло по кількох лініях, як були заплановані якісь зустрічі, нові документи, так воно і триває. Отже, риторика риторикою, а справи йдуть. Але про такий оборонний формат, який пропонують Франція, Польща та Німеччина, також може йтися. Усі домовленості між цими трьома державами у рамках Веймарського трикутника важливі лише як каталізатори. Але це не є основа. Основа стане тільки тоді, коли до цього приєднається Велика Британія, Італія, Нідерланди і, можливо, Іспанія. І тоді ми побачимо, який буде розподіл обов'язків, як цей оборонний комплекс зможе вийти на світовий ринок значно потужніше, ніж це він робить зараз окремими країнами. Адже, наприклад, Франція продає бойові літаки Rafale одиницями, у кращому випадку десятками. А американці продають свої бойові літаки сотнями. Тому що Франція є маленькою державою в цьому сенсі. Коли це буде європейський консорціум з кількох країн, то це буде значно більше, це буде серйозніше.

– Візит лідера КНР Сі Цзіньпіна до Москви триває з 7 по 10 травня. На ваш погляд, яка головна тема візиту Сі до Путіна?

– На мій погляд, приїзд Сі до Москви сьогодні – це жорстка відповідь Трампу на його антикитайські дії з першого дня перебування на посаді. Не так страшні тарифи, як нахабство, безапеляційність і самовпевненість, з якою ці тарифи були введені США проти Китаю. Китайці цього не сприймають і не вибачають. Це вже не той Китай, який був 10 років тому, коли з ним починав воювати Трамп і тоді його достатньою мірою нагнув. Це Китай, який став значно сильнішим, і це Америка, яка стала значно слабшою, тому що дозволила Росії сісти собі на шию, тому що дозволила собі роз'єднувати Європу замість того, щоб її об'єднувати, та образила інші країни, які могли б стати потенційно її великими друзями. В'єтнам, Індонезію, наклавши на них достатньо величезні тарифи, Трамп поступово штовхає до Китаю.

Сьогодні відповідь від Сі Цзіньпіна очевидна: ти не хочеш, щоб ми, як дві великі, найбільші, найпотужніші держави світу, далі змагалися в економіці, але взаємодіяли у підтримці спокійного, мирного розвитку людства, ну добре, тоді ти отримаєш належну відповідь. І ось візит у Москву. Це ще не означає, що Китай остаточно обрав собі Російську Федерацію в ролі головного свого союзника, китайці досить зверхньо ставляться до росіян. Говорити про союз у цьому сенсі, можливо, не варто, але про демонстрацію, про відповідь, належну Вашингтону, говорити слід. І я повторюся, якби політика Трампа була інакшою з самого початку його президенства, то не було б сьогодні Сі у Путіна на Красній площі.

– Тоді Трампу треба було Китай відривати від Росії, а не навпаки?

– Саме так. І не тільки Китай, а ще Іран. Трампу підказували, що не слід Росію було просити допомогти в досягненні порозуміння щодо ядерної програми Ірану. Китай треба було просити допомогти в цьому питанні.

– Іран був не проти перемовин зі Сполученими Штатами і Європою за столом і без РФ...

– Абсолютно, тому що свою нафту Іран Росії не продасть. Він її продасть на Захід або в Китай.

– Чому саме так діє Трамп, чому вважає, що Путін стане йому в пригоді у багатьох питаннях?

– Тому що в нього є радники на зразок Беннона і Віткоффа, яких він обрав, які і сформували саме такі думки та нинішню зовнішню політику, що стало великою помилкою американського президента, яку тепер складно виправити.