Телефонна терапія Путіна з боку Парижа та Берліна. Шлях у нікуди

Телефонна терапія Путіна з боку Парижа та Берліна. Шлях у нікуди

Вже дванадцятьох російських генералів наші бійці ЗСУ повернули "на вічну пенсію". Вони шукали на українській землі слави, а замість цього пішли у служки до диявола командувати 31,5 тисячами російських бійців, яких ЗСУ також відправило у пекло. Це вісім укомплектованих бригад з бойовим спорядженням 1400 спалених танків та 3400 бронетранспортерів, 212 збитих літаків та 183 гелікоптерів. Вони ідуть маршем по пеклу, щодня отримуючи поповнення з Українських просторів, як військо агресора царства темряви, армія вбивць, насильників та грабіжників. Їх туди відправило кремлівське керівництво, щоб поширювати "руSSкий мір" у потойбічних просторах.

Відео дня

Багато молодих людей мали б ще жити, але зараз дуже дивно чути від їхніх родин, які дякують Путіну, що він послав їх "славних синів" рятувати український народ від вигаданих та демонізованих рашистською пропагандою нацистів. Абсурд до цього часу ще небачених історичних масштабів. Адже ідеологія рашизму вимагає жертовності від своїх воїнів, возвеличує як героїв вбивць і ґвалтівників українського народу, вимагає знищення цивілізації homo sapiens, яку мають змінити московські неандертальці.

Згадую у дещо антропологічному змісті через те, що на території сучасної Російської Федерації неандертальці, предки "людини розумної", найдовше не еволюціонували та заселяли різні куточки лісо-болотної території у співвідношенні до інших регіонів нашої планети. Боюсь, що навіть у цьому факті можна шукати пояснення "особливості російської душі", яка часто відкрита і дружня, між тим з посмішкою внутрішнього презирства щодо сусідів і вимоги отримання для себе особливих умов життя, не дивлячись на інших.

На українському фронті йдуть жорстокі бої. Українська армія на лінії фронту нарешті стала отримувати важку зброю у вигляді допомоги. Проте більшість її почне поступати не раніше ніж за два тижні і про це добре знає російський Генштаб. Тому саме зараз він направляє своїх бійців в атаку, намагаючись скористатися тимчасовою величезною перевагою в озброєннях. Це вже триває місяць, проте цьому можна було запобігти, якби наші партнери куди раніше відгукнулися на прохання Києва щодо гострої нестачі зброї, перш за все, важкої та сучасної.

Дехто із західних фахівців вважав, що Україна може воювати і без військово-технічної допомоги. А те, що таким чином загине в десять разів більше українських бійців, то вони вважали це турботою виключно Києва. Домінацію такого способу мислення вдалося подолати, але було втрачено півтора місяці. Зараз прийшов час платити за рахунком, який дуже великий, але українські бійці з усіх сил тримають лінію оборони людськоі цивілізації і частенько переходять у контрнаступ, щоб вигнати назад армію Zвіро-людей.

Зараз російська дипломатія активно шукає на Заході союзників для переговорів з Україною. Тимчасово окупувавши 20% української території, Москва бажає виторгувати для себе найвигідніші умови закінчення війни. Кремль відчуває, що через місяць ситуація може змінитися не на його користь, тому зараз вимагає куди більше ніж може. Київ уже багато разів повторював, що відправною точкою початку будь-яких переговорів є повернення до ситуаціі 24 лютого ц.р. Інші варіанти а тим більше торгівля українськими територіями - є неприйнятними.

Це абсолютно зрозуміла позиція, яка базується на принципах міжнародного права. Москва ж протягує іншу тезу, що суперечить нормам сучасних міжнародних відносин, а це взяття до уваги нової ситуаціі. Кремль навмисно створює таку критичну ситуацію, а потім пропонує розглядати її як визначальний чинник у досягненні остаточних формулювань мирного договору.

Усі на Заході це розуміють, та дехто завжди лукавить. Начебто, треба швидше закінчити цю війну, що є бажанням більшості нормальних людей, але при цьому всі повинні зберегти Путіну обличчя. Тобто, "може б Україна віддала би Москві щось зі своїх територій". Для декого так відверто заявити, як це зробив Генрі Кісінджер, - важко, проте у реальності ці політики думають саме так. Начебто "ні", але "так".

Французький президент Макрон вже понад сто годин пробалакав з Путіним у телефонних розмовах. Ці розмовами ніяк не допомогли початку та припиненню війни в Україні. До Макрона приєднався і федеральний канцлер Щольц. Але яка мета тієї "телефонної терапії" з російським президентом? Макрон каже, що Путін помилився, але "ми не повинні принижувати Росію". Про що Макрон веде взагалі? Путін знищив велику частину української економіки та інфраструктури майже на трильйон доларів. Стерто з карти такі міста як Бородянка, Волноваха, Маріуполь та інші. Здійснено масові катування українських цивільних громадян. Але при всьому цьому Макрон думає, як Путін має виправити помилки? Чи про що думає Макрон? Наразі не відомо.

Тому Парижу треба відверто сказати міжнародному співтовариству, про що саме йдеться. Якщо йдеться про те, що Путін "покається" та виведе з України свої війська, то це одна річ. Але якщо французький президент має на увазі щось інше, то що саме? Але навіть після зроблених Макроном заяв, кремлівські пропагандисти на московському телебаченні вимагають не зупинятися на Україні, а щоб після її захоплення України російська армія йшла переможною війною на Великобританію, а це означає, що попередньо треба окупувати Німеччину та Францію. Можливо, Берлін та Париж злякалися і дають "задній хід"?

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...