Блог | Сумні експортно-імпортні корови

Ні, мова йтиме про морські перевезення, про панування на морі, а не про торгівлю живністю. Остання знадобилася для образності, як і просторічний діалектизм приазовських греків "корабляцьке".

Справа в тому, що 15 серпня поставив я у Фейсбуці пост про це, наводжу його з невеликими змінами та доповненнями. Наприклад, змінено назву – раніше було "Корабляцьке (Про експортні корови)", але те, що є доречним для короткого посту в соцмережі, не завжди відповідає ширшому погляду нової розгорнутої статті: корови більше підійдуть для наступних розділів.

Про мораторії та господарів моря

9 серпня глава МЗС Туреччини запропонував Росії мораторій на удари по цивільним судам у Чорному морі. Україна також приєдналася до турецької пропозиції. Але Путін якраз збирався в Южно-Сахалінськ, на завершальну стадію навчань Тихоокеанського флоту, він хотів загладити пітерську ганьбу з днем ВМФ, вживався в тему, йому шили флотську форму та підбирали пілотку. Загалом мораторії були не на часі.

Тоді 12 серпня Україна прозоро натякнула, що саме час обговорити мораторій – влаштувавши масований наліт на порт Новоросійська та роздовбавши три головні зернові термінали. Через які потік основний потік зерна на експорт – через Чорне море РФ експортує 75% всього зерна та 88% його експорту морем. Принагідно дісталося нафтовому терміналу Шесхаріс (він припинив роботу) і залишкам ЧФ РФ, носіям ракет "Калібр" (фрегат "Адмірал Макаров" потрапив під роздачу втретє). Того ж дня Путін на крейсері "Варяг" пригрозив затримувати західні судна, а всі ці дні Росія била по портах Одеси та по дунайських портах.

А 14 серпня в Монреалі вийшла моя стаття "Fleet in being та господарі моря". У ній я підбивав підсумки війни на морі, наводив приклади найяскравіших ударів і писав, що на початок 2026 року близько 30% бойового складу ЧФ РФ потоплено або серйозно пошкоджено, він втратив статус флоту, зайнявшись виживанням, і не впливає на обстановку на морі. Однак назвати "птахів Мадяра" господарями моря я поквапився. Так, вони вимели російські судна з Азовського моря і почали викидати з Чорного. Але не можуть захистити свої порти та цивільні судна, а без цього український експорт зерна також припинився.

Росіяни у своєму амплуа, вони задоволені вже тим, що сусідська корова теж здохла. А там хоч трава не рости – їм начхати на загибель свого сільського господарства, аби напакостити іншим. Але в подібній ситуації Україна не вперше – встоїть. Її корова схудне, але не здохне. На відміну від Росії. У неї є друзі і вони допоможуть з експортом іншими маршрутами.

Забій зернових корів та кисла посмішка української Фортуни

Бачу, однак, що піст був надто стислий, і тема не розкрита. Треба доповнити частину "Віхи розгрому" у монреальській статті: під час комбінованого нальоту на Новоросійськ (БЕКи, ракети "Довгий Нептун" та багато типів БПЛА) фрегат "Адмірал Макаров" пограбував утретє за війну та вдруге цього року. Разом з ним потрапили під роздачу фрегат "Адмірал Ессен" та ще кілька носіїв "Калібрів". "Кораблі (фрегати – Ю.К.) повністю втратили ударний потенціал та здатність до бойового управління. Обох виведено з експлуатації щонайменше на рік", — резюмує "Кримський вітер".

Потім слід жирніше наголосити, що характер війни на морі різко змінився і панування на морі більше не означає безпеки власних портів. Так, можна дронами загнати залишки російського флоту в Новоросійськ, але поки що не вистачає сил захистити одеські та дунайські порти від дронів супротивника. Або сили та засоби є, але не вистачає морського Федорова, тому й створилася улюблена російськими ситуація взаємного забою корів зернового експорту.

Чому ж росіяни пішли на явно невигідний їм обмін? Адже Росія брала участь у Чорноморській ініціативі 2022-23 років (зерновий коридор)? Та й руху Українським морським коридором (вздовж узбережжя Румунії та Болгарії) не сильно перешкоджала. А цього року як із ланцюга зірвалася, особливо влітку і особливо останній місяць – після зняття Федорова з посади міністра оборони України.

Чому ж росіяни закусили вудила і відмовляються від усіх мораторіїв? Що за віжжа попала під хвіст Путіну? Він, як відомо, мстивий, а Україна не раз ставила його у смішне становище – згадайте хоча б 9 травня чи жалюгідну пародію параду на день ВМФ РФ на тлі намальованого підводного човна. Згадайте також образливий для Путіна 40-денний примус Росії до світу, голосно оголошений Зеленським. А тут ще саміт в Анкарі, де Трамп захоплювався Україною. І згадайте ще, як поводиться Путін, коли його притискають до стінки – він подвоює ставки.

До того ж і в Україні ситуація почала змінюватися. Переможні настрої весни та початку літа змінилися тривогою у середині липня – причина зрозуміла: відставка Федорова. Примус Росії до світу швидко втратив пафос, він мав сенс при Федорові, той розробив комплексний план дій, але його відставка зірвала цей план і він завершився пшиком. Плюс відмова Ілона Маска зустрічатися із Зеленським, відмова Трампа від продажу "Петріотів" PAC-3 та передачі ліцензій на їхнє виробництво додали Путіну оптимізму – Україна залишилася беззахисною перед балістикою. Днями CNN показував сумні кадри недіючих вже кілька тижнів пускових установок "Петріотів" під Києвом – немає ракет. Випадково так співпало чи ні, але за Федорова ракети були...

Плюс звільнення одіозного головкому та чехарда з міністрами, багатолюдні вуличні протести у багатьох містах України – все це означає очевидну та довгоочікувану політичну кризу, спричинену помилками ненависного Зеленського! У багатьох, не тільки у Путіна, виникло враження, що з відставкою Федорова фортуна почала відвертатися від України, переможні очікування змінилися побоюваннями щодо найважчої зими і мобілізації сотень тисяч гарматного м'яса в Росії. У мене теж оптимізму поменшало…

Отже, думає Путін, треба кувати залізо, поки гаряче, поки Україна повторює помилки УНР столітньої давності, треба не поступатися і відкидати будь-які мораторії. Навпаки, треба ескалювати ситуацію. Заради такої справи можна принести в жертву свою зернову корову – лише за два дні 17 та 18 серпня дрони вразили п'ять зерновозів на підходах до Новоросійська та Туапсе. Не звертати уваги на бензинову кризу, яка на 19 серпня охопила вже 56 регіонів РФ. Провести мобілізацію – те, що вона буде, вже зрозуміли в Росії, і, за даними митної служби, кількість переходів до Грузії через Верхній Ларс досягла 20 тисяч, там величезна черга.

Дорога заморська теличка

Тепер про хороше, про проблеми Росії. Бензинова криза в ній тільки набуває чинності. У липні були квіточки, ягоди як і належить встигнуть восени. Найдивовижніша в цьому реакція росіян, особливо москвичів – вони не передбачали, що криза повернеться! Оцініть ступінь поінформованості народу та його здатність простежувати причинно-наслідкові зв'язки. Чому осінь буде важкою?

По-перше, НПЗ таки доведеться зупиняти плановий ремонт. Зазвичай це робиться влітку, але цього разу не зробили – потрібно створити враження подолання.

По-друге, ніхто не скасовував українських ударів по нафтовій інфраструктурі. Путіну начхати на біди ширнармасс, для його кортежу бензин завжди знайдеться, і він відкинув пропозиції України встановити мораторій на такі удари. А вони добре сплановані та посилюватимуться не лише за рахунок БПЛА – восени підключиться балістика.

По-третє, імпорт лише посилить кризу, точніше її наслідки! Перший танкер із бензином з Індії прибув до Мурманська ще 5 серпня, за ним прийшли ще кілька з Індії та Марокко. Але вони стоять нерозвантаженими – я недаремно згадав прислів'я "за морем телиця полушка, та карбованець перевіз". Оптова ціна цього бензину 100-111 рублів за літр, набагато дорожче, ніж на Петербурзькій паливній біржі.

Огляд від ШІ за 18 серпня: На Санкт-Петербурзькій міжнародній товарно-сировинній біржі фіксується зниження обсягів продажу та цін на бензин марок АІ-92 (до 72,4 тис. руб./т) та АІ-95 (до 77,8 тис. руб./т).

Найпікантніше те, що до імпорту бензину підготувалися і навіть збудували приймальний резервуарний парк "Кола". Але його ємності порожні, а танкери не розвантажені. І все ж імпортерам не варто впадати у відчай – восени їх бензин піде зі свистом! Бо ціни злетять настільки, що за нього ще будуть битися.

Все це, особливо проблеми аграріїв із низькими цінами на зерно та високими на пальне, вселяє надію, що восени навіть до Путіна дійде, що треба погоджуватися хоча б на морський мораторій.