Відео дня
Сі приїхав до Путіна по особливий "подарунок", а також переглянути "плани" Кремля. Інтерв’ю з Безсмертним
Президент США Дональд Трамп вкотре висловився щодо ініціатив російського диктатора Володимира Путіна. Цього разу американський лідер зазначив, що оголошене Москвою перемир'я "не звучить як щось значне", проте "це дуже багато", порівняно з тим, "з чого ми починали". Трамп змушений видавати неіснуюче "перемир'я" Путіна за те, що Росія робить ще якісь кроки назустріч Сполученим Штатам.
Поки президент США все ще робить вигляд, що Путін до нього прислухається, російський диктатор кілька днів матиме переговори з лідером Китаю – Сі Цзіньпіном, багатоденний візит якого до Москви розпочався 7 травня. Для Сі це можливість дізнатися, наскільки Москва все ще у спільному "окопі" з Пекіном, проте його присутність поряд з Путіним на Красній площі неминуче нагадає світові про підтримку Китаєм війни Росії в Україні, яка триває вже понад три роки, забрала життя сотень тисяч людей і підірвала безпеку в Європі.
Здається, не обходиться без Путіна та Сі і нинішнє масштабне загострення між Індією та Пакистаном. Напередодні ці країні обмінялися болючими військовими ударами і не збираються зупинятися.
Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.
– Верховна Рада сьогодні, 8 травня, спробує ратифікувати угоду про корисні копалини зі США. Американський міністр фінансів Скотт Бессент вважає, що Дональд Трамп планував використати ресурсну угоду з Україною як інструмент впливу на російське керівництво під час переговорів. На ваш погляд, ця угода збільшує шанси на мирне врегулювання чи хоча б зміну позиції нинішньої адміністрації до України? Адже якщо США справді хочуть освоювати українські ресурси, їм доведеться або гарантувати безпеку своїми силами, або досягти хоча б часткової стабілізації – хай через заморожування війни.
– Якщо взяти США, то Трамп, держсекретар США Рубіо і Бессент бачать абсолютно різну мету цього кроку. Після підписання угоди, ще до її ратифікації, Трамп знову повернувся до розмови про те, що це дозволить повернути 350 мільярдів, які "віддав" Джо Байден. Тобто йому головне продемонструвати виборцям, що він робить щось надважливе для їхньої користі. Що стосується Рубіо, то він бачить це як момент того, що Росія отримує сигнал, що Штати з Україною. А Бессент вважає, що це інструмент тиску на Росію. Правда ж яка? Це проміжна угода. Бо для того, щоб запустити те, про що було озвучено, почати дослідження, розробку тощо, як на мене, колишнього віцепрем'єра, то навіть якщо настане мирний час, то це 2-3 роки, щоб дійти до того, щоб почати щось робити. Тому давайте опустимося на грішну землю і скажемо так. Ті прогнози, показники, які обговорюються, – це дослідження 60-х, 70-х років. По-перше, я не стверджую, що радянська геолого-розвідка така відстала, бо самому доводилося бачити ці документи, і знаю, що до цього ставилися дуже серйозно. Однак це треба підтвердити і провести відповідні дослідження. По-друге, це безумовно технології. І тут уже слабина не тільки України, тут слабина і США. Якщо говорити так відверто, то американці в цьому відношенні виглядають як студенти порівняно з Китаєм.
– Що все-таки манить так Трампа?
– Якщо взяти сучасний світ, то завдяки зусиллям Китаю, РФ вони вже проникли скрізь. В Африці, в Арктиці, вони вже знають скрізь усе. Є тільки одна територія і одна держава, де вони не залізли в силу різних обставин, це Україна. І тут особливість у тому, що якщо говорити з позиції потреб сучасної промисловості і перспектив, то це дуже важливо. Можу вам сказати, є ще багато сюрпризів, незвіданих, які залишаються в таємниці. Зокрема, це поклади фосфатів, які не розробляються. У цьому відношенні Україна – особливий клондайк. Очевидно, що хтось десь там у Вашингтоні про ці речі мав розмову. Однак моє відчуття таке, що Трамп ставиться до цього не як президент США, а як фізична особа, і насамперед за цим бачить свій власний інтерес, а не інтерес Америки.
– Для Путіна це дуже неприємний момент чи ця угода нічого не змінює?
– Путін розуміє по цьому факту, що Трамп знає про всі ігрища, які веде Кремль. І це яскраве свідчення того, що, незважаючи на те, що Трамп говорить, як він діє, які він ставить пріоритети, але це чіткий сигнал Кремлю про те, що президент США розуміє, що Путін йому морочить голову.
– Як тоді Трамп буде діяти в процесі, коли він не досягає того, чого хоче? Адже для нього важливі конкретні дії, щоб Путін погодився із пропозиціями щодо припинення вогню, перемир'я і потім довгі перемовини про мир. На сьогодні позиції сторін вкрай далекі одна від одної, і за кілька місяців нічого не змінилося. Це не може продовжуватися безкінечно. У який момент Трамп не зможе ухилятися від очевидного, що Путін не бажає погоджуватися з пропозиціями і що переговорний процес не призводить до якихось реальних результатів, і доведеться визначатися із ставленням до путінської політики й небажання брати участь у реальному врегулюванні конфлікту.
– У цій ситуації нинішня поведінка Трампа щодо дій Путіна може і, на мій погляд, буде тривати безкінечно. Справа в тому, що тут важливо розуміти: Путін Трампа не відпустить, бо президент США говорить, говорить, а потім маємо "ну ці 3 дні – це більше ніж нічого". І російський диктатор це прекрасно розуміє, тримає його і грає Трампом. То щось одне обіцяє, то друге, то передасть його портрет, то ікони якісь туди возять, то когось там звільняють, то якісь активи повертають американським компаніям і так далі. На жаль, Трамп піддається на цю путінську гру.
– Щодо процесу припинення вогню. Трамп несподівано висловився з приводу ініціативи Путіна стосовно чергового "перемир'я", зазначивши, що оголошене перемир'я "не звучить як щось значне", проте "це дуже багато", порівняно з тим, "з чого ми починали". Все виглядає як таке, що Трамп змушений видавати навіть неіснуюче перемир’я за те, що Росія робить ще якісь кроки назустріч США та їхнім ініціативам. З іншого боку, спецпосланець Трампа Келлог заявив, що "Київ наполягає на введенні щонайменше 30-денного припинення вогню з можливістю продовження та пропонує створити 30-кілометрову буферну зону з відведенням військ по 15 км з кожного боку", а також те, що "президент США може забезпечити дотримання перемир'я в Україні, якщо Росія погодиться на нього".
– Я цю фразу про те, що заморозити, зафіксувати лінію фронту, чую з 2014 року. Однак треба, щоб розуміли це і у Вашингтоні, і в Європі, і в Україні: вона не заморожується. І це було зрозуміло від самого початку, бо московський фюрер і його кліка не можуть піти на цей крок, бо для них війна – це життя, а життя – це війна. Це треба абсолютно чітко розуміти. Правильно каже експрезидент США Джо Байден у останньому своєму інтерв’ю, що тільки дурень думає про те, що Путін зупиниться, якщо йому віддадуть якусь у землю. Власне, суть того, про що говорить Келлог, і полягає в тому, щоб головне припинили вогонь і все. Але ж далі нічого. Тому не буде цього замороження, бо не заморожується, адже якщо фюрер зупиняється, його внутрішні проблеми усередині РФ просто знищать. Тому для нього треба передусім не просто образ зовнішнього ворога, а війна. Бо оце внутрішнє незадоволення йому треба кудись відправляти. І він його буде відправляти в Україну.
– Голова КНР Сі Цзіньпін відвідає Росію з 7 по 10 травня. Навряд він їде лише для участі у параді. Зазначається, що Путін і Сі на переговорах у Москві обговорять найчутливіші теми, адже нібито за "кілька місяців у відносинах Москви та Пекіна спостерігається охолодження". Головна причина – Китай підозрює, що Кремль веде закулісні переговори з Трампом за спиною Пекіна. На ваш погляд, чому їде Сі та якою буде їхня зустріч із Путіним?
– Найголовніша тема – клятва у вірності від Путіна, яка буде ключовою під час переговорів. Друге питання – агресивні плани російського фюрера. Для Сі Цзіньпіна так виходить, що на сьогодні Європа – єдиний ліквідний ринок. Якщо Путін надумає, а, вірогідно, так і буде, випробувати НАТО на здатність дієвості 5 статті Альянсу, то очевидно це створить для Сі проблеми. Третє – Пакистан та Індія. І зрозуміло, є ціла низка спільних проєктів, які укладені між Москвою і Пекіном, і сьогодні Москва про ці плани говорить із Вашингтоном. Наприклад, це освоєння Арктики. Вже підписано угоди з Китаєм, але розмова, зверніть увагу, що періодично вилітає від Трампа. Тому власне, освоєння Арктики – це також ключове питання. Бо це клондайк корисних копалин, це майбутнє людства з погляду забезпечення сировиною власної промисловості. Тому все це буде обговорюватися, але тут ситуація така, що цей план може бути і не витримано вже через перший пункт, тобто якщо Путін якимось чином не погодиться.
На відміну від нас, лідер КНР знає деталі процесу російсько-американських перемовин. Я в цьому не сумніваюся. Китайці дуже глибоко проникли в середовища державної машини РФ. Однак, з одного боку, Китай і Сі Цзіньпін мають амбіції на лідерство в так званій осі зла, а з іншого – є розуміння, що економіка може розвиватися тільки тоді, коли вона відкрита. Коли є вільний рух капіталу, робочої сили. І це стримує дещо Сі Цзіньпіна в діалозі з Путіним.
– Стосовно путінського параду, Кремлю вдасться створити картинку, що він має друзів?
– Приїзд усіх цих африканських "комсомольців", представників людоїдських режимів, часто у прямому сенсі цього слова, зрозумілий. Це ті, кого утримують на зброї приватних армій і так далі. Вони кров'ю поєднані, тому зрозуміло, що якесь представництво від них буде. Сюди належать і всі п'ять центральноазійських держав, бо це те, чим хороводить Путін. Що стосується зрадників, таких як прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, його угорський колега Віктор Орбан та президент Сербії Александр Вучич, то це просто виконання волі російського диктатора. Я не виключаю, що Орбан прибуває більше з позиції того, щоб продемонструвати Трампу, що він розвалює Європу. Бо не випадково минулого тижня з'явилася інформація про те, що Орбан там звітує про те, як він шкодить Європі. Не виключаю того, що з оточення Трампа йде сигнал Орбану працювати з Фіцо, працювати з афільованими політичними силами в сусідніх державах, зокрема партією угорців Румунії, яка входить в урядову коаліцію і є просто вірно підданою Орбану. І тому не треба дивуватися, чому такі результати виборів у Румунії. Я вважаю, що все це такі дрібно плаваючі особи, істоти, роль яких абсолютно незначима, другорядна, третьорядна і так далі. Інша справа – це Сі Цзіньпін, у якого є зовсім інші мотиви та інтереси.
Хочу зазначити те, про що пише світова преса, що Путін реально боїться, що українці можуть щось там зробити під час його параду. І якраз усі ці розмови про перемир'я пов'язані з його страхом перед цим. Я вам хочу сказати, що оця сволота у Вербну неділю вбила цивільне українське населення. У святий день, коли люди йшли в церкву, коли вони віддавали шану традиції, пам'яті, цінностям своїм. А тепер оця сволота, значить, буде в Москві шабаш влаштовувати, і це йому має з рук зійти? У мене взагалі тут ніяких питань немає стосовно розуміння цієї ситуації українським керівництвом і військовими.
– Індія та Пакистан обмінялися ракетними ударами. Пакистан при цьому заявив про збиті індійські літаки. Конфлікт однозначно перейшов на новий рівень. Багато хто вбачає у цій ситуації китайські "вуха", тому що все розпочалося, коли багато світових компаній заявили, що можемо перенести виробництво з Китаю через мита Трампа до Індії. І одразу на індо-пакистанському кордоні відбувається ось таке.
– Все схоже на це, адже навіть Apple збирався 20-30% потужності виробництва в Китаї перенести в Індію. До речі, проблеми почалися вже півтора місяця тому, коли одне із підприємств в Індії згоріло. Треба розуміти, що тут без китайського впливу не обійшлося. На мою думку, і ситуація з тим терористичним актом, який відбувся в Кашмірі, теж звідти йде. Бо насправді за час перебування на посаді прем'єр-міністра Моді ситуацію вдалося стабілізувати, і територія, підвладна Індії, стала лідером туристичного бізнесу в країні. Очевидно, що за цим терористичним актом стояли ті сили, які бажали зірвати процес стабілізації у цьому регіоні. Я не бачу ніяких мотивів того, щоб Пакистан на цьому етапі стимулював якесь напруження з Індією і навпаки. До того ж обидві країни сьогодні перебувають у стадії рівновіддаленості і вибудовування відносин з Вашингтоном. На біса в цій ситуації треба було Ісламабаду чи Нью-Делі розкручувати цю ситуацію, адже всі чудово розуміли, що це зрештою призведе до того, що відобразиться на відносинах із Вашингтоном. Тому так, китайський слід тут проглядається досить відчутно, як, власне, і російський. Адже Путіну сьогодні дуже вигідно, аби у світі з’явився ще один конфлікт високої інтенсивності. По-перше, це відвертає увагу світової спільноти від його агресії проти України, а по-друге, він одразу пропонує свої "миротворчі послуги". Тому Москва також більш аніж може бути бенефіціаром майбутнього конфлікту між Індією та Пакистаном.