Блог | Шольц, Макрон і Драгі: троє в човні – до Києва, не рахуючи шаленого собаки за бортом
Вивчаю думки імпульсивних і не дуже спікерів, прямолінійних чи хитромудрих коментаторів на предмет можливої та вельми загадкової спільної поїздки Шольца, Макрона та Драги до Києва напередодні саміту ЄС... Чесно кажучи, незважаючи на переважно песимістично-істеричні очікування експертного співтовариства від такого візиту, особисто я не бачу жодної можливості, щоб ця трійця намірилася відвідати українську столицю з реальною пропозицією до Зеленського здаватися, умиротворювати одутлого кремлівського щура або зберігати йому в людиноподібному стані якусь подобу всім остогидлого обличчя. Думаю, у такому віроломно-жахливому контексті – не ризикнуть, побояться. Навіть, якби й послідовно дотримувалися подібних поглядів.
Очевидно, що, якби розгорівся скандал, пов'язаний з такого роду ініціативами, репутаційний крах цих діячів був би катастрофічним. А зовнішньополітична ганьба та внутрішньодержавні приниження – не відновні. У кожного з них електоральні симпатії національних виборців, які переважно сповідують проукраїнську позицію, перебувають у стані хиткої нестійкості, яка у разі провалу київської місії загрожує істотно ускладнити перебування цих осіб у владі. До того ж, як відомо, блок Макрона в першому турі парламентських виборів практично ледь звів внічию протистояння з Новим народним екологічним та соціальним союзом Жан-Люка Меланшона. Рейтинги Олафа Шольца та очолюваної ним СДПН перебували у стійкому мінорі протягом усієї весни. Рівень довіри італійців до свого прем'єра цього року також безперервно лихоманить із виразною тенденцією згасання соціальних симпатій. Проблеми – у всіх потенційних візитерів. І тому згадані фігуранти не можуть собі дозволити брутальних промахів. Особливо – у частині такої болючої та резонансної для всього людства теми, як російсько-українська війна. Тому вони будуть дуже розважливі та акуратні. І очевидно, що жодних заяв, що надмірно дратують Україну в Києві, точно не буде.
А скандал у відповідь на непристойні заклики спалахнув би дуже гучний. Усьому світу вже добре відомі не лише європейська спрямованість та безприкладна військова доблесть українців, а й високопрофесійне вміння українських лідерів ефективно функціонувати у PR-площині. Одним словом, з очевидно поганими звістками чи некоректними пропозиціями до відчайдушно воюючої України нормальні, вони ж - розумні люди зараз їхати не стали б. Тим більше – свідомо знаючи характер реакції Києва на відповідні недоречні "миротворчі" ініціативи… Чи розумні Шольц, Макрон і Драгі? Боягузливі, заповзятливі та обережні – можливо, але дурні – навряд чи.
То навіщо ж вони їдуть, та ще й утрьох? Складається стійке враження, що сторони, які несподівано опростоволосилися своїми надмірно лояльними щодо Путіна висловлюваннями, немовби спільно готові зазнати колективну повинну. За заяви, які недостатньо категорично засуджували рашизм та допускали можливість будь-яких поступок агресору з боку України. До того ж, незважаючи на те, що французька, німецька та італійська зброя в умілих руках відважних українських воїнів уже демонструє на фронті свою ефективність, насамперед - до німців мають місце серйозні претензії щодо темпів постачання важких озброєнь.
Утрьох – для взаємної підтримки: поодинці якось ніяково після негативного резонансу, викликаного згаданими тезами "про збереження обличчя". А тут – явні претензії на консолідовану позицію та традиційно невиразну колективну відповідальність.
Персонально я, в цілому, налаштований оптимістично. Інший підхід мені представляє алогічним. Гіпотетично, займатися політичним неподобством емісари могли і зі своїх європейських столиць - без ризику нищівної дискредитації. Думається, лідери "старої Європи" все ж хочуть реабілітуватися і запевнити Україну у своїй всебічній підтримці. Тим більше, їм напевно покажуть Бучу, Бородянку, Ірпінь, а також інші кричущі свідчення безчинств російського фашизму... Принагідно, ймовірно, авторитетні політики спробують привідкрити "завісу таємниці" (невипадково ж підібрана дата візиту) і трохи передбачити, думається, позитивне голосування ЄС щодо статусу кандидата члена в континентальний Союз для України. Але і, звичайно, висловлять свою заклопотаність на предмет необхідності поглиблення демократичних реформ. Також, швидше за все, будуть озвучені запевнення про інтенсифікацію військової допомоги (тим більше Рамштайн-3 очікувано повинен стати найбільш безкомпромісним самітом військової антипутінської коаліції). Нарешті, на довершення, неминуче будуть виголошені набили оскому фрази про те, що будь-яка війна закінчується миром. І про це треба думати заздалегідь... Можливо - беручи до уваги якийсь хитромудрий план, презентований трійкою...
Але, в будь-якому випадку, я впевнений, що якоїсь віроломної зради від візиту "європейських важковаговиків" чекати не варто. Вони знають, що Україна все одно отримає необхідну допомогу: не від них, так від інших партнерів. Вони вже давно усвідомлюють неминучість і принципово не заперечують необхідність української перемоги, поруч з якою їм варто шукати собі гідне, відповідне місце... Ви думаєте я надмірно оптимістичний? Можливо. Але я все ж схильний вірити в здоровий глузд і торжество справедливості, які, безумовно, є союзниками України і природними супутниками гуманізму і цивілізованості. А це - ті цінності, в прихильності до яких складно відмовити розвиненим європейським демократіям. Інакше навіщо ж нам прагнути до тієї самої родини європейської єдності?
Слава Україні! Героям Слава!
