newspaper
flag
УкраїнськаУКР
flag
EnglishENG
flag
PolskiPOL
flag
русскийРУС
Віктор Швець
Віктор Швець
Президент Української фундації дослідників права, Народний депутат України V, VI та VII скликань

Блог | Рузвельт обіцяв американцям – "ваші діти не вирушать на чужу війну", а що Байден пообіцяє народу?

Рузвельт обіцяв американцям –  'ваші діти не вирушать на чужу війну', а що Байден пообіцяє народу?

Поки не "хлібнеш" горя сам, ти завжди судитимеш про чуже горе приблизно і невірно - ці слова належать видатному американському письменнику Марку Твену.

Чому я згадав ці слова великого американця? Тільки для того щоб ті американці, які прочитають цей матеріал, його краще зрозуміли. А те, що американці читають - це правда. Дехто навіть присилає свої коментарі.

Але заради справедливості вважаю за можливе використати і українське прислів’я - Чужими руками жар добре загрібати!

Саме те, що й робить український народ у кривавій і найбільш масштабній війні в Європі після Другої світової війни. Саме український народ врятував і майбутнє свого українського народу, і мир, і спокій європейських країн, а можливо й усього світу, коли 24 лютого минулого року ціною величезних жертв зупинили російських агресорів на підступах до Києва і зірвали путінський бліц-кріг.

Це були найбільш трагічні і драматичні дні.

Якби українці пропустили путінську орду далі в Європу - зараз ми б жили в іншому світі. Але цього не сталося! Завдяки неймовірному героїзму і самопожертві українців, територіальної обороні, ЗСУ ворог на фронті більше ніж 2500 км був зупинений. Цей подвиг здійснили прості українці і військовослужбовці ЗСУ коли ще не було ні антипутінської коаліції, ні масштабної допомоги, ні з США, ні з Європи і всього світу.

Путін в 2022 році отримав стратегічну поразку у війні з Україною. Якби ЗСУ отримали усю необхідну зброю і техніку, включно з авіацією, ця війна могла б завершитись повним розгромом путіна і перемогою антипунської коаліції ще в кінці минулого року, а так - вдалося лише звільнити половину захопленої ворогом української землі.

В 2023 році відбувається здебільшого позиційна війна на виснаження. ЗСУ хоч і повільно, але продовжують наступ. За більш ніж 21 місяць цієї війни путінська армія у війні з Україною втратила майже 1 300 000 солдат, з яких убитими майже 350 000 солдат! На превеликий жаль гинуть і українські герої! Якби вони не гинули - ми вже б давно загинули!

Багато хто з серйозних аналітиків, експертів обґрунтовано вказували на те, що ситуація у світі, що виникла після анексії путіним Криму у 2014 році, багато у чому нагадувала ту ситуацію, яка була напередодні другої світової війни, зокрема, після захоплення гітлером Судетської області і аншлюсу Австрії. В решті решт ці події призвели до другої світової війни. І зараз міжнародна ситуація багато у чому нагадує період перед початком цієі війни. Про цей період вже багато було написано і наведені усі необхідні аргументи і паралелі з сьогоднішніми подіями. Але, пропоную ще раз до них повернутися, але вже не з аналізом цих подій в Європі, а в США.

Це була велика вдача для американського народу, що в найбільш тяжкі, а може навіть трагічні періоди в історії США, президентом цієї країни був 32-й Президент США Франклін Делано Рузвельт, який разом з народом пережив велику депресію та війну. Правда не дожив до перемоги, але усе зробив для того щоб вона настала.

Тяжка і невиліковна хвороба зробила його інвалідом, про що країна не підозрювала, але він знайшов здатність розуміти та розділяти страждання інших людей. Не гроші та бажання влади, а прагнення допомогти країні та людям — ось що рухало Рузвельтом.

Він набагато краще за багатьох інших політиків за океаном усвідомлював, які події відбуваються в Європі після того, як у січні 1933 року Гітлер прийшов до влади.

Американці не хотіли воювати: вони в переважній більшості вважали, що нехай європейці самі зʼясовують свої стосунки. У 1935 році конгрес ухвалив закон, який забороняв продавати американську зброю і надавати позики будь-якій державі, що воює. Це був сигнал - США більше не братиме участі у чужій війні.

Через два роки цей закон значно посилили і заборонили постачання зброї воюючим сторонам в Іспанії, де спалахнула громадянська війна. Рузвельт, коли у листопаді 1940 року переобирався на третій термін, твердо пообіцяв американцям: "Я вже це казав, але ще раз скажу: ваші діти не вирушать на чужу війну". Але в решті решт, не пройшло і року, як США вступили у війну і майже мільйон американців загинули або були тяжко поранені у цій війні.

У книзі "1940-й" професор Сюзан Данн драматично описує інший бік передвоєнної ситуації - передвиборчу кампанію, під час якої Рузвельт неодноразово обіцяв не втягувати Америку в чужу європейську війну. Ця обіцянка була однією з головних причин його переобрання на безпрецедентний третій термін, але вона була дана тоді, коли сам Рузвельт (після трагедії Дюнкерка в травні-червні 40-го і після героїчної відсічі, що була дана німцям британськими льотчиками) чудово розумів, що США неспроможні залишити Англію, самостійно на одинці протистоїяти Гітлеру. І вже під час передвиборчої кампанії Рузвельт зумів організувати Ленд-ліз та зібрав навколо себе однодумців із впливових членів обох політичних партій.

Важливо також й те, що багато хто поблажливо ставився до нової німецької влади. Виходили з того, що з гітлером можна домовитись. Європейські держави могли, але втратили можливість у середині тридцятих років зупинити гітлера, але цього не зробили і фюрер відчув впевненість у тому, що він здатний нав'язати свою волю європейським державам та народам. В країнах, одній за іншою напівфашисти чи націоналісти приходили до влади. Вони ставали справжньою силою. Американці з полегшенням повторювали: - "У нас це неможливо".

Зараз вже можна на підставі історичних подій і фактів зпрогнозувати, а що було б якби хтось інший став президентом США? Чи зважився б він, як Рузвельт, воювати проти гітлерівської Німеччини? А може підписав би з нацистами пакт про ненапад, як Сталін? Як би тоді розвивалися події? Можна без сумніву стверджувати, що гітлер окупував би Велику Британію, яка залишилася без допомоги. Незважаючи на те, що Вінстон Черчілль заявляв, що - "Навіть якщо знадобляться роки, навіть якщо ми залишимося одні (...), ми не поступимося, ми не здамося. Ми підемо до кінця, ми боротимемося у Франції, на морі та океанах, ми боротимемося в повітрі з подвоєною силою і вірою, ми захистимо наш острів за будь-яку ціну, ми боротимемося на узбережжі, ми боротимемося в місцях висадки, ми битимемося в полях, на вулицях, ми битимемося на пагорбах, ми ніколи не здамося. І навіть якщо, хоч я ні секунди в це не вірю, наш острів або значна його частина буде підкорена і задушена голодом, наша велика Імперія не помре у своєму флоті і все одно битиметься навіть по той бік океану, поки Нове Світло, сильне і потужне, з Божою допомогою не прийде на допомогу Старому і не звільнить його".

Тобто, Вінстон Черчілль теж, як реаліст і досвідчений політик усвідомлював, що тільки допомога США може врятувати Велику Британію.

Усім добре відомий воєнний та економічний потенціал гітлера в 1940 році - він вражає своєю потужністю, а що представляв собою цей потенціал у США? До Другої світової війни у світовому табелі про ранги американська армія займала 13-те місце — між португальською та болгарською. У 1939 році в ній налічувалося лише 174 тисячі солдатів та офіцерів. Не було навіть стрілецької зброї, навчання проводилися з дерев'яними рушницями. Тож брати участь у сухопутній війні американці просто не могли і на той час перемогти гітлера було нереально. Тож у Берліні американців і не боялися. А даремно…

Сухопутні сили США у травні 1940 року мали п'ятнадцять танків. У червні цього ж року американський уряд контракт на виробництво танків запропонував автомобільній корпорації Крайслер. Перший танк був готовий вже у квітні 1941 року, а в 1942 році лише "Крайслер" випускав 700 танків на місяць, удвічі більше, ніж усі танкові заводи Німеччини. Військова промисловість розгорнулася швидко. В 1940 році США випустили 6 тисяч літаків, 1942-го — 48 тисяч. Для Німеччини такі цифри були недосяжні.

Такі були економічні можливості США і такий був потенціал країни.

Рузвельт доклав титанічних зусиль щоб переконати американський народ у тому, що ізоляційна політика, політика невтручання, нейтралітет США в той час коли в Європі палає друга світова війна - є хибна політика, яка не в інтересах американського народу. Завдяки видатним можливостям Рузвельта і безмежною довірою американського народу до свого президента йому влалося переконати американців, що нейтралітет США - з однієї сторони - це загроза безпеки країни, а з іншої - стимулювання агресора до ще більшої агресії.

Перл Харбор і став яскравим доказом хибної політики нейтралітету і ізоляціонізму. В результаті відомих подій США стали активним учасником другої світової війни і не тільки на Тихому океані, а й відкрили другий фронт в Європі, що остаточно забезпечило поразку гітлера у другій світовій війні!

Може й зараз прийшов час США відійти від нейтралітету в війні між Україною і Росією і як це витікає із основ американської демократії, які були зформульовані ще Лінкольном чи Джефферсоном, стати на захист демократії і підтримати Україну, як жертви агресії з боку путінської росії. Багато хто з США усвідомлюють, що рано чи пізно США вступить у цю війну на боці України, оскільки ситуація може скластись таким чином, що це буде єдиною можливістю врятувати США від прямої агресії путіна. Військовий і економічний потенціал України дозволяє затримувати агресію путіна і завдяки значній допомозі США та інших учасників антипутінської коаліції, продовжувати ефективні воєнні операції по звільненню території захопленої агресором.

Але при цьому не можна забувати , що путін направив в Україну другу армію у світі, можливо ця армія має не найбільш сучасні види звичайного озброєння, але його багато, як і величезний людський ресурс, який путін все більш активно використовує.

Але, найбільш важливим фактором, який не до кінця враховують наші американські друзі є те, що вони до кінця не усвідомлюють з якою небезпекою має справу зараз світ. Це не ті армії з якими американська армія войювала в минулому. Це зовсім інша армія та інший народ. Не будемо зараз аналізувати причини чому український контрнаступ не досяг тієї мети, на яку розраховували. Єдине що хочеться щоб усі усвідомили - контрнаступ відбувся, прориву не відбулося. А для цього є об’єктивні причини, які необхідно негайно врахувати. Але, то справа військових і спеціалістів.

Незважаючи на усі санкції, путінська економіка продовжує існувати і відновлює свої можливості. Це означає тільки те, що путінська загроза світу тільки збільшується.

В той час, коли президент Байден використовуючи всі свої повноваження і можливості веде напружений діалог з конгресом про негайне надання Україні необхідної допомоги, путін нарощує виробництво військової техніки та озброєння. Як і багато років тому Рузвельт, так і зараз Байден має проблеми з конгресом, оскільки окремі політики та політичні сили більше турбуються про політичні інтереси, ніж про безпеку своєї країни. Україна, український народ є останнім рубежем перед повномасштабною війною, що дуже швидко перетвориться в глобальну. Незважаючи на величезну підтримку американським народом необхідності надання Україні та Ізраїлю усієі необхідної допомоги, в Конгресі продовжуються політичні ігрища.

83 роки тому це закінчилось Перл Харбором, чим зараз це може закінчиться ніхто не знає, але не потрібно забувати, що в росії найбільший ядерний потенціал.

Путін надзвичайно небезпечний ворог. Він максимально ефективно намагається використати певне "затишшя" на фронті для проведення своїх диверсійних операцій. Як при гітлері до влади у європейських країнах почали приходити лідери, які симпатизують путіну, правда не відомо чи за гроші, чи за переконаннями. Путінська агентура торпедує діяльність міжнародних структур, проводяться активні пропагандистські компанії по дезінформації і просуванню в інформаційне поле багатьох краін різного роду провокацій і завідомої брехні. Одним із головних завдань путінської агентури є штучне створення конфліктів і різного роду диверсій. Найбільш бажаним для путіна розвитком подій у найближчий час є створення і провокування нових військових конфліктів, особлива увага може бути приділена втягуванню США у якийсь новий міжнародний конфлікт. Це не можна ігнорувати, оскільки усім добре відомі можливості спецслужб росії.

Що стосується США, то це для путіна головна увага, це його стратегічний напрямок діяльності на найближчий рік.

Підривна діяльність, дезінформація, підкуп, провокації - всі наявні і можливі ресурси та кадровий агентурний склад путіна буде направлений на дискредитацію і підрив довіри до чинного президента США і не допущення його на другий строк.

Президент США Джо Байден проявив себе як видатний політик і лідер світової держави.

Завдяки йому вдається стримати агресію путіна і не допущення розширення воєн, як в Європі та в Україні, так і на Близькому Сході. Але, при цьому, президент Байден намагається не допустити безпосередньої конфронтації з путіним. У разі якщо найближчими тижнями Україні не буде надана найбільш сучасна і найбільш ефективна зброя, що здатна забезпечити прорив на українсько-російському фронті, адміністрація Байдена може стикнутися з серйозною загрозою нової військової провокації путіна.

Тобто, виходить, що США повинні або надати Україні найновішу високоефективну зброю, завдяки якій ЗСУ нанесе путіну смертельну поразку, або США повинні будуть розпочати реальну підготовку до безпосередньої війни з путінською росією. Поки путін живий він не змириться з поразкою у війні з Україною і поставить США перед необхідністю прямого військового конфлікту з армією путіна.

Вже зовсім скоро в США розпочнеться виборча компанія і якщо президент Байден прийме рішення йти на другий термін, повинен буде щось сказати американському народу з цього приводу.

Колись Президент Рузвельт готуючись зайняти цей пост в третій раз і виражаючи волю своїх виборців сказав "Я вже це казав, але ще скажу: ваші діти не вирушать на чужу війну", а що скаже Президент Байден своїм виборцям?

Адже світ все ближче й ближче наближається до прямого зіткнення США і путінської росії.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...