Блог | Прокуратура під зовнішнім управлінням: ціна "незалежних конкурсів"
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Чергове звільнення Генерального прокурора вкотре запустило добре відомий сценарій масованого інформаційно-політичного тиску. Антикорупційний грантовий сектор, медійні ресурси з орбіти олігарха Фіали та депутати з ліберального крила розгорнули агресивну кампанію з єдиним ультиматумом: "Потрібні не прізвища, а нові правила". У соцмережах і ЗМІ йде синхронне нагнітання пристрастей – з категоричними заявами про "безвихідь" та вимогами негайно ухвалити законопроєкт №15343, передавши відбір очільника Офісу генпрокурора під контроль міжнародних експертів.
При цьому відбувається відверта маніпуляція та шантаж євроінтеграцією. Речник Єврокомісії Ґійом Мерсьє справді нагадав про вимогу ЄС щодо об'єктивної та прозорої процедури призначення (objective, transparent and merit-based). Але Брюссель не вимагає ухвалення саме №15343 – це лише депутатська модель, яку через масований медіатиск суспільству намагаються видати за безальтернативний ультиматум Заходу.
Проте варто подивитися на це без рожевих окулярів. Жоден конкурс не є панацеєю і сам по собі не вирішує питань глибинної реформи, очищення від корупції та підвищення ефективності. Яскравий приклад – Всеволод Князєв, який пройшов "взірцевий" відкритий конкурс до Верховного Суду, набрав високі 795 балів і посів 3-тє місце в рейтингу, що аж ніяк не завадило йому згодом опинитися в епіцентрі найгучнішого корупційного скандалу в історії судової системи.
Українська система вже пройшла через десятки "історичних реформ", жодна з яких так і не привела до реального покращення роботи прокуратури, а лише дезорганізувала її та підірвала фаховий рівень. Згадаємо спецоперацію з ухваленням разового закону спеціально під Юрія Луценка, коли вимоги до посади переписали за ніч під політичну доцільність. Згадаємо й "переатестаційні реформи" Руслана Рябошапки, які замість подолання корупції призвели до масового вимивання професійних кадрів і судових позовів про поновлення.
Усі ці експерименти мають спільний знаменник – постійне послаблення правоохоронної системи. Нинішня вимога запровадити черговий конкурс і тримати систему в стані невизначеності через тривалий період з "в.о." має цілком конкретну мету – підірвати баланс у правоохоронній вертикалі та перевести ключову інституцію під зовнішнє управління.
Конституція України чітко визначає архітектуру влади: кандидатуру Генерального прокурора вносить Президент України, а Верховна Рада надає згоду. Це пряма політична та конституційна відповідальність керівництва держави. Передавати функції відбору стороннім комісіям під виглядом "незалежності" – це не реформа, а розмивання відповідальності, підміна Основного Закону та добровільна відмова від власної правової суб'єктності.
Країні потрібна не чергова імітація очищення через зовнішні фільтри, а повноцінне відновлення законності та суверенітету правоохоронної системи. Зміна механізму призначення без відродження професіоналізму та поваги до Конституції не дасть жодного результату – це лише чергова ширма для перерозподілу контролю над системою.
Досить експериментів з сумнівними впливами на державний суверенітет! Час наводити лад в державі! Конституційний лад!
