Блог | Пора Заходу визначитися чи Україна частина об’єднаної Європи
Українські війська форсували річку Інгулець і відтіснили російську армію. В ході цієї військової операції в Херсонській області звільнено двадцять сіл. Українські Збройні сили наблизилися до обласного центру. Таким чином, кремлівські плани щодо проведення референдуму на півдні України стають під великим знаком питання. Москва придумала нову форму псевдолегітимного приєднання чужих територій. Спочатку заходять війська окупантів, потім іде заборона шкільної системи та культурного життя українською мовою, паралельно закриваються українські ЗМІ і замість них починає роботу московське телебачення, яке поширює ненависть до Києва та держави, возвеличує "руSSкий мір" та пропагує рашизм.
Ця схема була вперше застосована наприкінці лютого - в березні 2014 р., при захопленні українського Криму російською окупаційною армією. "Референдум" щодо виходу зі складу України був організований за 13 днів при повному контролі російських військових підрозділів, при тому, що питання виходу зі складу України юридично неможливо було здійснити в рамках чинного внутрішнього законодавства та міжнародного права. За такі нахабні і провокаційні дії російської сторони світ так і не розіп’яв Російську Федерацію шляхом міжнародного трибуналу, не виключив із більшості міжурядових організацій, не бойкотував зустрічі з Кремлем і не увів заборону росіянам на участь у всіх міжнародних конференціях.
Захід комфортно жив і не був готовий до сварки щодо головних принципів дії сучасних міжнародних відносин. Як результат, маємо велику європейську війну, яку в багатьох європейських кабінетах хочуть обмежити тільки кордонами України.
Українська армія не могла пробити коридор до Маріуполя, тому що не мала відповідного важкого озброєння. Зараз важка ситуація на декількох напрямках на Донбасі, де російська армія має безпрецедентну, часом двадцятикратну перевагу у важкій зброї. Захід, з одного боку, вже зрозумів небезпеку поширення російської інвазіі на європейську територію, про що щоденно заявляє московське телебачення, а з іншого, Україні часто дають зброю старого ще радянського виробництва.
Відомо, що невійськовим шляхом зупинення агресії є введення жорстких економічних санкцій, але Москва ще до цих пір отримує щоденно 900 мільйонів євро від краін-членів ЄС та НАТО як плату за російські нафту та газ, що дозволяє комфортно покрити усі витрати на ведення війни. Нарешті в Брюсселі домовились щодо введення нафтового ембарго, але Угорщина зробила усе можливе, щоб не було повністю перекрито канали купівлі цього російського енергента. Крім того, Будапешт виторгував викреслення зі списку персональних санкцій Московського патріарха Кирила, який духовно освятив військову агресію РФ на Україну та вбивство українців, начебто, як народу Антихриста. Такого щось подібного не заявляв жодний духовний ієрарх, а тим паче лідер якоїсь духовної конфесії.
Російський найвищий православний ієрарх всебічно підтримав військову агресію та вбивства українських цивільних осіб. Тому і мав патріарх Кирило (в миру Гундяєв, ще з часів СРСР агент КДБ, а потім ФСБ) нести персональну відповідальність за пропаганду насилля та вбивств в Україні. Але дуже наближений до Володимира Путіна Віктор Орбан виконав важливе завдання Кремля та блокував це рішення.
В Маріуполі від жорстоких російських бомбардувань загинуло майже тридцять тисяч осіб. У більшості вони були прибічники Українськоі православної церкви (УПЦ) Московського патріархату. Проте Кирило Гундяєв жодного разу не звернувся до Путіна, який раніше служив у КДБ, а потім очолював ФСБ, щоб він відкривав гуманітарні коридори для виходу цивільних осіб з пекла міста, або попросив президента РФ відмовитися від надто жорстоких бомбардувань цивільних об’єктів. Зараз УПЦ заявила, що виходить з ієрархічного підпорядкування Москві і стає повністю самостійною. Все це є оцінкою діяльності патріарха Кирила Гундяєва.
Московська пропаганда зараз активно просуває тезу щодо необхідності виходу російських військ до кордонів Британії після перемоги в Україні. На цьому шляху Польща та Словаччина, які вже заявили, що можуть бути наступною метою російськоі інвазіі в разі поразки Києва. Далі географічно знаходяться Чехія, Німеччина, Бельгія та Франція.
Прага вже побувала в лапах радянських окупаційних військ, тому і допомагає як може Україні. Але Берлін, Брюссель та Париж ще вагаються. Вони б за те, щоб українська армія зупинила агресора та повернула його додому, а з іншого, надають Києву дуже мало важкого озброєння. Вони б хотіли, щоб Київ не став союзником Москви, але б не прийняли Україну до членства у ЄС та НАТО. Вони б за виконання принципу територіальноі цілісності, але б не хотіли входити в жорстку боротьбу з Росією.
Панове, ви маєте визначитися. Українці можуть зупинити російського ведмедя, але ж дайте важкі сучасні озброєння, притисніть гострими санкціями економіку країни-агресора, надайте Україні членство в НАТО та ЄС. Але не грайтеся з Києвом, а тим паче не додумайтесь відмовити у статусі країни-кандидата на членство в ЄС. Інакше стане правдивою теза, про яку увесь час говорив Кремль вищому політичному керівництву України: "В решті-решт Захід вас прокине".
