Відео дня
Блог | Перспектива миру і війни: Путін не збирається зупинятися
Переговорний процес в Абу-Дабі вже включив два раунди закритих нарад між представниками російської та української сторін. Сторонні спостерігачі різних рівнів задаються питанням про результативність цих контактів. Час минає, минає четвертий рік війни, витікають ресурси і людські життя, проте твердого ґрунту для досягнення угоди про перемир'я не проглядається.
Перемир'я має стати продуктом складних компромісів з обох сторін, і досягається шляхом комплексних поступок. Але Росія, як і раніше, стоїть на максималістській позиції, не виявляє бажання бути гнучкою і прислухатися до будь-яких доводів, хто б їх не артикулював. Путін хоче всіх переграти: йому треба подобатися Трампу, робити якісь кроки назустріч Вашингтону, і водночас на землі й надалі продавлювати тисячокілометровий фронт, адже він залежний від своїх яструбів і оборонників.
Нещодавно міністр оборони Бєлоусов урочисто вітав російських окупантів із захопленням села Глушківки неподалік від стику адмінмежі Харківської та Луганської областей. Хоча підтверджень встановлення контролю над селом, де мешкали 800 осіб немає, Білоусов охарактеризував "перемогу" зразком відстоювання національних інтересів держави, прикладом безмежної любові до Росії. Іди грабуй, руйнуй, вбивай – і ти будеш записаний в справжні патріоти. Якщо Москва досі на найвищому рівні залишається прихильником такої ущербної філософії, то яких проривів на переговорах від неї чекати. Досі ставка робиться на силовий сценарій досягнення цілей "СВО".
Показовим моментом тут слугує практично повна відсутність реакції Кремля на замах на заступника глави ГРУ, генерала Алексєєва, який вирішили повністю деполітизувати. Офіційно триває слідство, відбуваються якісь рухи тіла в інформаційному просторі, але на суть мирного процесу впливу – нуль. Річ у тім, що Путін сам не довіряє ГРУ, яке було причетне до путчу Пригожина в особі генерала Алексєєва, а тому йому була вигідна загибель опального військового розвідника.
Путін всупереч економічній кризі, що посилюється, все одно готується продовжувати війну. Він, ймовірно, віддав наказ готувати весняні наступи на фронті, і концентрує значні сили на півдні і на сході України. Але незрозуміло скільки української землі Москва хоче захопити у 2026 році, адже за підсумками 2025 року під її контроль перейшло менше 1% українських територій. Це більше, ніж у 2024 році, але ціна кожного захопленого квадратного кілометра обчислюється 83 людськими життями. Гіршої військової стратегії навіть нереально собі уявити.
Перспектива подібної позиційної війни без проривів, але з колосальними втратами, і перенапруженням економіки – - самовбивча перспектива. Наслідки тактики російського холодомору на собі відчув не тільки український народ, а й прикордонний російський Бєлгород. Тут майже 500 багатоповерхівок без опалення. З облцентру почалася евакуація. Влада області заявляє, що ситуація критична, тому масове відселення – єдиний спосіб зменшити загрозу для здоров'я людей. Якби голос прифронтової смуги Росії був почутий, то нормальні правителі давно б завершили вбивчий конфлікт.
Але натомість путінські генерали вигадують лише нові мобілізаційні заходи та продовження бойових дій без будь-якої цілеполагаючої конкретики. Кремлівська пропаганда орудує розмитими і невловимими для середнього розуму формулами "загрози НАТО" або вірності "духу Анкоріджа", забираючи в людей фокус розуміння, які перспективи на них чекають попереду.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...