Нова загроза з Європи: потенційний успіх ультраправих на виборах може залишити Україну без фінансів, зброї та членства у ЄС

Блок правих партій має намір продемонструвати значний результат на виборах до Європейського парламенту в червні цього року.

Праві вже отримали вражаючі результати в Португалії та Нідерландах і працюють в урядах Угорщини, Словаччини, Фінляндії та Італії. Вони готуються перемогти на національних виборах в Австрії та Бельгії.

Багато з них вважають, що Європа більше не повинна постачати зброю та допомагати Україні, а з Росією краще домовитися та вигідно співпрацювати. Деякі навіть хочуть скасувати санкції проти РФ та підштовхнути Україну до мирних переговорів.

"Ми повинні чітко розуміти, що наші опоненти, Путін і його друзі, незалежно від того, чи вони з AfD, чи це Марін Ле Пен, чи Вілдерс та інші подібні сили, хочуть знищити Європу", – заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Про те, яку загрозу становлять європейські праві для України та ЄС, – у матеріалі OBOZ.UA.

З Орбаном на чолі

Опитування прогнозують, що євроскептичні партії переможуть на виборах до Європарламенту в одинадцяти країнах-членах: Австрії, Бельгії, Чехії, Франції, Угорщині, Італії, Нідерландах, Польщі та Словаччині, Румунії та Португалії.

Очолює "прокремлівську зграю" прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Сьогодні його проросійський курс – абсолютний. Орбан із самого початку повномасштабного вторгнення озвучує російські наративи щодо закінчення війни в Україні та фактично представляє інтереси Кремля в ЄС і НАТО.

Ця проросійськість стала зростати після того, як Москва почала вкладати великі кошти в економіку Угорщини. Так, Росія виявила бажання будувати атомну електростанцію в Пакші, сума інвестицій майже 10 мільярдів доларів. Окрім того, Кремль демонстративно надав Угорщині низькі ціни на нафту і газ порівняно з іншими країнами.

До речі, Орбан відпрацьовує кремлівську повістку вже й у США, де він не так давно зустрівся з іще одним "великим другом" України – Дональдом Трампом. Після спільної вечері останній заявив (зі слів Орбана), що не надішле в Україну "більше жодного пенні". Орбан з радістю розніс ці слова по усьому світу. Зараз він надихає інших європейських лідерів зайняти подібну позицію.

Найяскравіший приклад – прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, який поставив під сумнів суверенітет України, закликав до миру з Путіним та припинив військову допомогу Україні.

Австрія – потенційні проблеми після виборів

Герберт Кікль, лідер ультраправої Партії свободи Австрії, описує Угорщину як свою "модель", а тому аналогічно налаштований щодо України. Чинний канцлер Австрії Карл Негаммер вважає АПС та Кікля прокремлівськими через їхнє ставлення до війни в Україні.

Нині Кікль лідирує на виборах канцлера за результатами опитувань. За його словами, у разі перемоги цієї осені він накладе вето на фінансову допомогу ЄС для України, на українські європерспективи та "шкідливі" санкції проти РФ. Його партія, за прогнозами, переможе на виборах до Європарламенту в червні.

Том Ван Грікен, лідер бельгійської ультраправої Vlaams Belang, цілком може стати наступним прем'єр-міністром Бельгії. Менш ніж за три місяці до загальних виборів у країні його партія лідирує в опитуваннях.

З одного боку, він як член ПАРЄ в 2023 році поставив підпис під резолюцією про визнання Голодомору геноцидом. З іншого, відомо, що члени його партії налагодили тісні зв’язки з Кремлем ще з 2010 року, а Ван Грікен вважає, що Бельгія та інші західні країни повинні припинити постачання зброї в Україну, щоб "зупинити кровопролиття".

Антиукраїнська риторика продовжується

Наприкінці минулого року на парламентських виборах у Нідерландах перемогу здобула Партія свободи (PVV), на чолі якої стоїть правий популіст Герт Вілдерс, котрий виступає проти імміграції, ісламістів та членства країни у ЄС.

Після початку російського вторгнення Вілдерс ніби "дистанціювався від Кремля". Однак з часом його позиція знову заграла кремлівськими фарбами. Після своєї перемоги він як і раніше має проросійські погляди та виступає за припинення надання нашій країні як економічної, так і військової допомоги та проти антиросійських санкцій. На сьогодні певна загроза від його дій зменшилася, адже цей пан так і не отримав такий жаданий для нього пост прем’єр-міністра Нідерландів.

Французька політикиня Ле Пен ніби й засудила російську агресію з початку війни, але її партія утрималася від нещодавньої резолюції, яка підтримує франко-українську угоду про безпеку, і виступає проти приєднання України до ЄС і відправлення українцям ракет великої дальності. У звіті, який було опубліковано минулого року, виявлено, що партія слугувала "каналом зв’язку" для російської влади, а заяви Ле Пен про анексію Криму "слово в слово перегукуються з офіційною мовою режиму Путіна".

Німеччина: антиукраїнська партія дедалі більш популярна

Популярність правої німецької партії "Альтернатива для Німеччини" (AfD) зросла, незважаючи на звинувачення в неонацизмі. Нині, за останніми опитуваннями, вона посяде друге місце після правоцентристського Християнсько-демократичного союзу на європейських виборах і має хороші шанси на місцевих виборах, які відбудуться цієї осені. Потенційний успіх на місцевих виборах збільшить представництво AfD і на федеральному рівні.

Ця партія судилася з німецьким урядом, щоб зупинити допомогу Україні, дотримуючись чітко вираженої антиєвропейської та антиукраїнської позиції, а її керівництво закликає домовитися з РФ.

Не всі праві проти України

Що може певною мірою поки що заспокоювати Україну, так це те, що антиукраїнські та проросійські погляди не знаходять відгуку в усіх європейських правих.

Відповідно до звіту Євроради, виборці польської партії "Право і справедливість" (58%) і "Шведських демократів" (52%) підтримали рух України до ЄС. Португальські та іспанські праві зайняли золоту середину. Водночас прихильники угорської "Фідес" (88%), Партії свободи Австрії (70%) і AfD (69%) вважають, що Європа повинна підштовхнути Україну до переговорів з Путіним якомога швидше.

РФ використовує правих проти України та ЄС

"Якщо говорити про Європарламент, то його позиція не є ключовим фактором ухвалення рішень у межах повноваження ЄС, його резолюції мають скоріше символічну вагу. Та ж Єврокомісія має більше повноважень та впливу. Якщо виходити із варіанта, коли значну кількість мандатів наберуть представники не проукраїнських партій, то такої великої загрози немає з погляду надання допомоги Україні. Водночас перемоги таких партій на виборах у власних країнах можуть становити загрозу" – таку думку в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA висловив народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

"Хочу зазначити, що є різні політичні праві. Наприклад, Франція, Нідерланди, Словаччина й Угорщина – одне ставлення до війни в Україні, а праві в Польщі, Британії чи Естонії, Латвії та Литві – це, звичайно, кардинально інша позиція підтримки нашої країни. Тобто ми навіть не цікавимось, хто у них зараз при владі чи може її отримати на наступних виборах. Найбільші країни-донори України залишаються відданні цій допомозі. І Німеччина, і Франція, і Велика Британія, і Польща, і країни Балтії та Північної Європи – на них і надалі можна буде покластися.

Що для нас дійсно є загрозою, так це крайні праві партії, які фінансуються опосередковано Росією. Не так давно стався скандал з "Альтернативою для Німеччини" через їхні ймовірні контакти та фінансування з боку РФ. Щось подібне було виявлено і у Франції.

Головний офіційний аргумент таких правих популістів – ядерна ескалація. Мовляв, щоб цього не сталося, треба обмежувати військову допомогу Україні. Але й вони вже почали розуміти, якщо не допомагати Україні, то тоді їхні країни, які є членами НАТО, будуть воювати через якийсь час з Росією. Тобто у них виникла така політична дилема.

Стосовно російського впливу на деяких правих ЄС, то він є, тому що росіяни дуже пильно стежать за ситуацією в тій чи іншій країні. І вони намагаються всіляко підбурювати і підтримувати, зокрема фінансово, за допомогою пропаганди, будь-які натяки на невдоволення на адресу України.

Що потрібно Кремлю від них – протидія євроатлантичному світу, тобто, так би мовити, випхати американців з Європи. Друга стратегічна мета – сприяти дезінтеграції в межах ЄС.

Що цікаво, такі дії Путіна проти ЄС згуртовують європейські країни, зокрема в питаннях безпеки. Європа зараз активно почала думати про те, як жити, якщо у американців буде менше можливостей нас захищати. Тобто треба будувати свою загальну європейську безпеку", – зазначив Олександр Мережко.