Блог | Настав час розвіяти ще одну брехню Кремля, яка може дуже дорого коштувати світовій безпеці
Світове суспільство вже звикло, що росія – це країна тотальної брехні та обману. Бреше влада, бреше народ. Брешуть всі!
Кремль бреше будь-де, будь-коли, будь-кому. З приводом і без. Як "своїм", так і "чужим". Бреше, бо не має іншого вибору. Бреше майстерно. Тому що без обману та брехні путінський режим не протримався би і року. Ніякому, навіть самому пригніченому та нікчемному народу, який не "живе", а "існує" у ХХІ столітті на рівні "похмурого середньовіччя", не потрібна така "влада", що своїми безглуздими та злочинними діями розкрадає та знищує власну країну. Підміною страшних реалій занепаду на яскраві "скрепні" обкладинки з пропагандистської брехні кремлю поки що вдається дурити голову населенню росії.
Певний час кремлю вдавалося дурити голову не тільки внутрішньому споживачу, а й зовнішнім геополітичним контрагентам. Роздута, як жаба через соломинку, псевдоімперія чіплялася своєю брехнею за місце на міжнародному "олімпі". Хтось вірив, хтось вдавав, що вірить, висмоктуючи з кремля бонуси, хтось просто мовчав, розуміючи, що зв’язуватись з брехливим режимом собі дорожче.
Останньою крапкою у реальному, а не вигаданому путінськими казкарями, положенні росії на міжнародній арені стала безпідставна агресія проти України, на яку наважився кремлівський диктатор, ставши жертвою все тієї ж брехні. Цього разу – від свого оточення. Хибні висновки та відсутність розуміння реальної ситуації як в Україні, так і у Світі загалом, призвели до швидкої руйнації міфів, створених прокремлівською пропагандою.
Брехню про "непереможну другу армію у світі" знищили Збройні Сили України, спочатку зупинивши загарбника, а потім і погнавши його з української землі, визволяючи окуповані ворогом українські міста та села.
"Економічна самодостатність" розтанула під міжнародними санкціями, залишивши по собі лише дірки у бюджеті та стрімке падіння і без того жебрацького рівня життя переважної більшості населення росії.
"Один народ" виявився абсолютно різним за своїми прагненнями та цілями. "Друзі/партнери" з бувших республік колись потужного срср швидко зрозуміли, чим їм загрожує така "дружба" зі свавільним схибленим диктатором і практично відмовились від "тісних стосунків", а "нові друзі", якими так хизується кремль, з радістю готові лише обмінювати власні обіцянки на реальні гроші чи економічні преференції збоку загнаного у глухий кут диктаторського режиму кремля.
У спробі приховати чи хоч якось згладити власне безсилля та розпач, кремль вдається до ще більшої брехні. Епічної! "Брудна бомба", "репресії київського режиму", "засилля сатанистів" вже настільки набили оскомину усім, що не викликають практично ніяких почуттів, окрім відрази. Чого тільки варте "доповідь на 310 сторінках про загрозу "бойових українських комарів"! Вже навіть і не смішно! Дорослі люди, зовні, навіть, без особливих ознак психічного розладу – і таке нести!
На жаль, є ще брехня фундаментальна. Нещодавно на засіданні ООН було підняте питання про законність присутності росії у складі ООН та Раді Безпеки ООН. Та ще й у якості Постійного члена Ради Безпеки. Цікава ситуація: на офіційному сайті ООН членом як ООН, так і РБ ООН вказана росія. А у Статуті ООН, розміщеному на тому ж офіційному сайті цієї поважної міжнародної організації, у Главі V, статті 23 чітко вказаний перелік Постійних членів Ради Безпеки, у якому про росію ніхто навіть не чув. СРСР. Крапка…
Історія фіктивного членства росії в ООН почалася з крахом та розвалом срср. Текст Угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав (Біловезька угода від 8 грудня 1991 року) починається з констатації в її преамбулі того, що союз рср як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність ПРИПИНЯЄ своє існування.
Україна та Білорусь отримали свої місця в ООН справді "у спадок" – ще за часів Сталіна Українська та Білоруська рср були введені до складу ООН як одні з найбільш постраждалих країн під час Другої світової війни. Тобто, ці країни існували раніше, і після розпаду срср просто продовжили своє існування. З рф зовсім інша справа.
Кремль "призначив" сучасну росію "правонаступником" срср.
Але Статут ООН чітко говорить про те, що "держава-правонаступник" не має права успадковувати від "держави-попередника" статус члена ООН, не кажучи вже про місце в Раді Безпеки. Виняток тільки один – якщо це так звана держава-континуатор, тобто вона змінила склад уряду, Конституції, територію або назву, але продовжує існувати.
Російська федерація ніяк не може бути "континуатором" срср, який ПРИПИНИВ своє існування як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність згідно підписаній нею ж, росією (рф), Біловезькій Угоді. Це абсолютно нова держава, що виникла на місці срср. Тобто, згідно з тим же статутом ООН, вона повинна була подавати нову заявку на членство.
Такої заявки ніколи не було! Як і не було постанови Генеральної Асамблеї ООН з приводу розгляду заяви від рф на членство в ООН (Стаття 4. Прийом у Члени Організації відкритий для всіх інших миролюбних держав, які візьмуть на себе зобов'язання, що містяться в цьому Статуті, і які, на думку Організації, можуть і бажають ці зобов'язання виконувати. Прийом будь-якої такої держави в Члени Організації проводиться постановою Генеральної Асамблеї за рекомендацією Ради Безпеки).
У своєму листі на ім'я генерального секретаря ООН від 24 грудня 1991 року, президент Борис Єльцин лише попрохав вважати рф "заміною" срср у складі ООН та Раді Безпеки ООН в обхід визначеної процедури, що передбачена Статутом ООН. Єльцин посилався на Алма-Атинське Рішення керівників держав-членів СНД від 21 грудня 1991 року, в якому вони лише визнали той факт, що Білорусь і Україна разом із срср є країнами-засновницями-членами ООН (на відміну від російської федерації), та підтвердили підтримку останньої у тому, щоб вона продовжила членство срср в ООН, включно із постійним членством у Раді Безпеки ООН, а не замістила його чи набула членства замість срср.
"Підтвердили підтримку"! І ВСЕ! Підтверджуючи підтримку, країни-члени СНД підтвердили лише позицію, яка не могла замінити собою рішення, оскільки його ухвалення, згідно з положеннями статей 3 і 4 Статуту ООН, належить виключно до повноважень Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Тобто, реальних підстав для присутності рф у складі ООН, тим більше – бути постійним членом Ради Безпеки з правом вето (!!!), сучасна путінська росія не має аж ніяких.
Тоді, у 1991 році, країни-члени ООН пішли на мовчазну поступку для рф виключно для того, щоб не дратувати "мавпу з ядерною гранатою". На той час Західний світ ще сподівався на те, що рф якось "цивілізується" після розвалу срср та зможе-таки стати на шлях демократичного розвитку.
Не сталося… РФія успадкувала від срср найгірші прояви тоталітарно-агресивного існування, додавши до нього криваву складову брехливої влади на чолі з пристаркуватим диктатором. Тому прийшов час виправити історичну помилку, яка вже призвела до фатальних наслідків для українців. Путінська росія не має абсолютно ніякого права на членство в ООН і має бути виключена з цієї міжнародної організації.
Час уже розвіяти ще одну брехню кремля, яка може дуже дорого коштувати світовій безпеці!
P.S. Чому бреше кремль – зрозуміло. А народ росії бреше від безвиході та сорому. За те, що допустив до влади такий непотріб, при якому омріяне за часів срср "щасливе життя" перетворилося для 140 мільйонів росіян на "виживання" в умовах путінського тоталітарного концтабору ХХІ століття…
