Настав час посилити тиск: Росію треба знищити військово, економічно і політично

5 хвилин
28,6 т.
Настав час посилити тиск: Росію треба знищити військово, економічно і політично

Путін готується до довготривалої війни з Україною. А це значить, що Москва збирається продовжувати геноцид українців й далі. Війна Путіна може закінчитися тільки кінцем його злочинного режиму. До того часу, навіть, якщо вдасться вигнати російські війська з усіх захоплених з 2014 року українських територій, укладення "миру" з Російською Федерацією явище тільки тимчасове. Будь-яке врегулювання не зменшить майбутніх ризиків для України, якщо тільки воно не включатиме її швидкого вступу до НАТО. Маховик геноциду в Україні має бути раз і назавжди зупинений. Бо, як показав увесь попередній досвід домовляння, всі досягнуті  попередньо угоди – на перевірку виявлялися просто фікцією. Росіяни ніколи не слухали і не слухатимуть нічого, крім грубої сили.

Відео дня

Мова тіла та часто плутані висловлювання Путіна підчас публічних виступів, роблять його схожим на особу, що розуміє, як глибоко вона "вляпалася" у власноруч створену халепу. Він знає, що його "побили", і зараз настає час посилити тиск на Москву, показавши, що жодних шансів виграти війну з Україною у неї немає.

Водночас необхідно визнати, що зараз ми перебуваємо, можливо, у найнебезпечнішій фазі російсько-української війни. Путін ослаблений і принижений, бракує зброї та боєприпасів, не вистачає добре навчених військ. Населення, втомлене від цього трагічного фіаско та посилених санкцій. І коли йому не вдалося обдурити Україну та Захід пропозиціями "переговорів" задля переговорів, то тепер він може спробувати загострити цей конфлікт, для того, щоб "виправдати" використання тактичної ядерної зброї в Україні. Також не варто виключати, що божевільний і егоїстичний диктатор спроможний наважитися вступити в пряму конфронтацію зі Сполученими Штатами і НАТО, яка здатна  втягнути світ у Третю світову війну.

Але Путін і вибудувана ним за більше, ніж два десятиліття Росія, знаходяться в іншому вимірі, ніж країни західної демократії. І кожний його непродуманий загрозливий крок – все більше віддаляє диктатора від можливості без катастрофічних для себе та Російської Федерації наслідків, вийти з української авантюри.

Фактично на наших очах відбувається підготовка Путіним до принизливого міжнародного самогубства Росії. Адже чим би він досі не намагався шантажувати вільний світ, всі ці його потуги, зрештою, закінчуються для нього повним фіаско. Він хотів перекрити для Європи газ, а в підсумку все закінчилося тим, що газу в європейців на зиму достатньо, а Москві немає куди його подіти. 

Путіністи не здатні усвідомити того, що відбувається за кордонами їхньої "імперії". Вони не розуміють західний світ, вони не розуміють, що ж спонукає українців боротися за свою свободу, вони не розуміють, чим капіталізм відрізняється від путінського економічного феодалізму, а вільна торгівля від олігархічного монополізму. Цінність можливості вільної конкуренції, а не виділення зверху квот на дозвіл для васалів вести економічну діяльність, в Кремлі завжди оцінювали, як західні забаганки. Проте саме це нині й спрацювало проти них.

"Лідер нації" завів ситуацію у такий глухий кут, що зараз в Російської Федерації дуже невеликий вибір – між принизливою поразкою або принизливим виходом з усіх окупованих з 2014 року українських територій. Росіяни  ненавидять нас, але ще більше ненавидять себе, якщо допустили, щоб ця нікчема робила з ними усе, що тільки йому заманеться.

Путін перейшов до середньовічної практики облоги і терористичної тактики спроби знищення критичної інфраструктури України взимку, чекаючи на те, що які б хоробрі і патріотичні не були українці, якщо вони не здадуться на його вимоги капітуляції, то помруть від замерзання, зневоднення або хвороб. Підштовхуючи Україну до капітулянтських настроїв, Москва хоче таких "мирних переговорів", що передбачали вирішення питання, яка частина окупованих українських територій залишиться Росії. Це б означало, що Україна відмовляється від самої себе. На що українці ніколи не погодяться.

Поки Путін знаходиться в Кремлі, даремно очікувати від Росії якихось реалістичних кроків. Засліплений пеленою своєї величі, тиран боротиметься за знищення України доти, поки це буде для нього можливо. Вважаючи, що це його історична місія, від якої він не має права відмовитися, щоб там далі не трапилося. Тому жодної альтернативи для нього не існує.

Деяка частина російських ліберальних опозиціонерів проштовхує твердження, що у війні Росії в Україні винен тільки Путін, а от народ тут ні при чому, бо він вже давно нічого не вирішує. В реальності це не зовсім так. Більшість росіян підтримують Путіна та ідею, що Росія має право на окупацію або контроль над сусідніми країнами, щоб РФ могла бути захищена від "духовно та морально нижчого Заходу". Хоча недавно до цього додалася ще й нова пропагандистська фішка – що єдиною метою НАТО є захоплення території Російської Федерації.

Москва намагається політично маневрувати, і немає сумніву, що Росія використала б будь-яке перемир’я, щоб поповнити свою скарбницю й озброїтися для другого етапу ведення війни в Україні. Та військова поразка, масові заворушення, які спровокує велика кількість загиблих нових мобілізованих,  санкції і ізоляція Росії, безумовно, приведуть до кінця поки що існуючу російську державу.

У цьому Захід мусить бути послідовним і єдиним. Зараз настає час, коли можливо спільними зусиллями з Україною, раз та назавжди покінчити із загрозою з боку РФ, і вона перестане існувати у нинішньому вигляді. Інакше у всій європейській, та й світовій політиці, ще років з п’ятдесят буде домінувати активна російська загроза. Цю велику Північну Корею потрібно демонтувати, і жодної альтернативи цьому немає й не може бути.

Якщо уважно проаналізувати, які тези озвучували з 2014 року і озвучують зараз вищі путінські "дипломати" Лавров і Пєсков, то важко не помітити, що вони весь час практично говорять те ж саме, але іншими словами. Почавши війну, яку вона ніколи не виграє, Росія, вчинила жахливі військові злочини, а потім хоче переговорів, на яких планує досягти свої початкових цілей. Більшого абсурду і придумати важко.

У Кремлі засів брехун, деспот і воєнний злочинець. З такими, як Путін не можна пробувати домовлятися. Його треба бити на всіх фронтах та знищувати. Він зайшов занадто далеко, щоб почати з ним "мирні переговори". Росіяни мусять усунути його, перш ніж цій країні можна буде дозволити знову приєднатися до людської раси. Московська версія ІДІЛ з ядерним потенціалом, не може далі продовжувати існувати в ХХІ столітті.

Росія – це сумнівні персонажі у керівній "еліті", котрі мають гіперболізовані комплекси власної неповноцінності, і тому так хочуть, щоб їх боявся цілий світ. Росію необхідно знищити військово, економічно і політично, щоб вона більше ніколи не становила загрози для демократичних країн. Перемогти Російську Федерацію буде набагато дешевше, ніж мати постійного ворога біля воріт свого дому. А поки РФ потрібно ізолювати так, щоб у неї не було більше жодних ресурсів продовжувати подібні вторгнення у майбутньому.

Путін витратив роки свого президенства на те, щоб усі, хто задіяний у функціонуванні його режиму, стали його співучасниками, а населення перетворилося на пасивного статиста, який здатен хіба що тільки мовчазно спостерігати за усім тим, що в Кремлі освячуються від його імені.

Тому все без винятку населення Росії винне у геноциді українців. Мова йде не про колективну відповідальність, а про колективну причетність до злочинів режиму Путіна в Україні. Російська Федерація мусить зазнати тяжкої військової поразки у російсько-українській війні. Щоб навіть найбагатші верстви її населення відчули на собі, що то значить зіткнутися з реальністю. Та понести повну відповідальність за геноцид українського народу.

Непокараний злочин – це запрошення до здійснення наступного, тільки покаране зло ніколи не відродиться в майбутньому. З цього й потрібно виходити, коли колективний Захід розглядатиме питання, що далі робити з Росією.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...